Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Анаплазмоз

Анаплазмоз (Anaplasmosis) викликають збудники Anaplasma marginale і Anaplasma centrale (велика рогата худоба) та Anaplasma ovis (вівці). Найновіші методики досліджень дали змогу встановити, що анаплазми принципіально відрізняються від найпростіших одноклітинних організмів. Вони не мають ядра та органел, характерних для найпростіших. Анаплазми — доядерні організми, а тому їх відносять до царства Prokariota (прокаріоти), типу Protophyta, ряду Rickettsiales (рикетсії), родини Anaplasmataceae. Це захворювання нерідко реєструють в Україні (Артеменко Л.П.). Економічні збитки при анаплазмозі зумовлені значним зниженням продуктивності тварин (у деяких корів зовсім припиняється лактація) та їх загибеллю.

Характеристика збудників хвороби.

Паразити локалізуються у еритроцитах. Ці дуже дрібні організми крапкоподібної форми є мікроколонією збудників величиною 0,2—1,2 мкм (рис. 16). В еритроциті знаходиться від одного до чотирьох (а іноді й більше) паразитів, які уражують до 20—50 % червоних кров'яних тілець. У крові тварин анаплазми розмножуються простим поділом на дві особини або пупкуванням.

Еритроцитарні форми анаплазм

Рис. 16. Еритроцитарні форми анаплазм:
1 — Anaplasma marginale; 2 — A. ovis

Перенощиками збудників є іксодові кліщі та інші кровосисні членистоногі. Анаплазми потрапляють у їх кишечник під час ссання крові на хворих тваринах. Іксодові кліщі передають збудників трансфазно й трансоваріально. В їх організмі вони розмножуються. В організмі кровосисних комах анаплазми не розмножуються і зберігають життєздатність нетривалий час (до 5 хв).

Епізоотологічні дані.

Найчастіше захворювання реєструють у зоні Полісся та на півдні України. Сприйнятливими до збудників хвороби є молодняк і дорослі жуйні тварини, але у телят і_ ягнят анаплазмоз перебігає у легшій формі. Серед місцевої худоби хвороба виникає при зміні умов її утримання та втраті премуніції. У завезених із благополучної щодо анаплазмозу території жуйних тварин, як правило, спостерігається гострий перебіг хвороби. Виникнення захворювання збігається з періодом найбільшої активності перенощиків анаплазм — іксодових кліщів видів: Ixodes ricinus і Dermacentor pictus (Полісся) та Boophilus calcaratus, Rhipicephalus bursa, Hyalomma scupense (південь України). Зараження може також відбуватися через інструменти під час взяття крові та проведення імунізацій, при оперативних втручаннях (у разі недостатньої їх стерилізації).

Імунітет нестерильний і підтримується присутністю анаплазм у крові тварин після їх перехворювання. В формуванні імунітету беруть участь клітинні й гуморальні фактори.

Патогенез.

Анаплазми призводять до скорочення строку існування еритроцитів. Посилений еритрофагоцитоз зумовлює збільшення вмісту білірубіну в крові, внаслідок чого виникає жовтяничність слизових оболонок. Розвивається анемія токсичного й гемолітичного типів. Підвищення температури тіла свідчить про швидке нагромадження в організмі тварин пірогенних речовин. Порушення обміну речовин призводить до розвитку запального процесу, крововиливів в органах і тканинах, порушення роботи серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту, виснаження організму.

Клінічні ознаки.

Залежно від способу зараження та шляхів проникнення збудника в організм худоби інкубаційний період триває 6—70 днів. У природних умовах анаплазмоз починається через 2—3 тижні після початку випасання тварин на-заселених іксодовими кліщами пасовищах.

Хвороба перебігає гостро, підгостро або хронічно. У хворих тварин підвищується температура тіла до 40—41 °С. У більшості випадків гарячка постійна, іноді переміжна. Хворі тварини лежать, у більшості з них апетит зберігається. Спостерігаються тремтіння м'язів, тахікардія, слабке наповнення пульсу. Характерними ознаками хвороби є різко виражена анемія, виснаження, загальна слабкість та зниження продуктивності. Згодом з'являється жовтяничність слизових оболонок. Проноси змінюються запорами. Спостерігаються атонія органів травного тракту і збільшення поверхневих лімфатичних вузлів, часте сечовипускання, набряки повік та підщелепного простору, зменшення кількості еритроцитів і лейкоцитів, зниження рівня гемоглобіну, кров водяниста. При підгострому. та хронічному перебігах анаплазмоз характеризується менш вираженими ознаками.

Патологоанатомічні зміни.

Труп виснажений. Слизові й серозні оболонки анемічні з жовтяничним відтінком. Сеча світло-жовтого кольору. Селезінка збільшена, її пульпа при гострому перебіг збільшене й бліде, дряблої консистенції, на ендо- і епікарді, помітні точкові крововиливи. В ділянці підгруддя можуть бути набряки.

Діагностика.

Для постановки діагнозу використовують епізоотологічні, клінічні, патологоанатомічні дані, а також результати мікроскопічного дослідження мазків крові та серологічних досліджень сироваток крові хворих тварин. Розроблені й застосовують РЗК, РТЗК та ін.

Анаплазмоз потрібно диференціювати від бабезіозу, тейлеріозу та лептоспірозу. Вирішальне значення у діагностиці відіграє мікроскопія мазків крові та знаходження у них збудників хвороби.

Лікування.

Анаплазми відзначаються значною стійкістю проти хіміопрепаратів. Найбільш ефективні при анаплазмозі антибіотики тетрациклінового ряду: тераміцин або тетрациклін, біоміцин (хлортетрациклін), морфоциклін, олеморфоциклін, дибіоміцин, біоветин. Курс лікування 5—6 днів. Застосування водних розчинів (1 : 500, 1 : 1000) сірчанокислої міді по 2—5 мг/кг і хлористого кобальту— 1—2 мг/кг, а також вітаміну B[2 у дозі 1—4 мкг/кг протягом шести днів сприяють кровотворенню. При атонії передшлунків тваринам дають соняшникову або рицинову олію (500— 800 г корові і 50—80 г — вівці). У разі необхідності застосовують серцеві: кофеїн, камфору.

Профілактика в основному полягає у знищенні іксодових кліщів — перенощиків збудників хвороби шляхом систематичної обробки тварин акарицидами, а також запобіганні зараженню худоби за допомогою хіміопрепаратів. Можлива специфічна профілактика анаплазмозу — імунізація з використанням вірулентних або атенуйованих збудників, змішане введення живих збудників з лікувальними препаратами, а також інактивованих з ад'ювантами. Для профілактики анаплазмозу овець створена ад'ювантна вакцина.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Анаплазмоз

Наступна сторінка     -  Еперітрозооноз

Попередня сторінка  -  Амебіоз

Вернутися на початок сторінки - Анаплазмоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.