Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Альвеококоз

Альвеококоз ларвальний — природно-осередкове захворювання, причиною якого є паразитування в організмі гризунів та людини ларвоцист цестоди Alveococcus multilocularis.

Багатокамерний (альвеолярний) ехінокок виділений у самостійний рід Alveococcus з єдиним видом Alveococcus multilocularis. Відповідно до прийнятих у гельмінтології принципів систематики це захворювання назване альвеококозом.

Характеристика збудника.

Він належить до типу Plathelminthes, класу — Cestoda, ряду — Cyclophyllidae, підряду — Таепіа, родини — Taeniidae.

Статевозріла (стьожкова) стадія альвеокока має довжину 1,2—3,27 мм. Розміри паразита залежать від виду живителя і віку гельмінта. Він має сколекс, шийку та 3—5 члеників у стробілі (рис. 36). На сколексі розміщуються чотири присоски та два ряди гачків (26— 34). Яєчник знаходиться позаду середини членика, має форму нирки з вирізом на задньому краї. Матка у гермафродитному членику має вигляд трубки без бокових відгалужень, характерних для ехінокока, і знаходиться посередині членика. Сім'яники розміщені більш-менш рівномірно спереду і позаду яєчника, кількість їх у паразита від різних живителів коливається від 16 до 30 (24 у середньому). Заповнена яйцями матка має вигляд щільної кулеподібної маси, розміщеної у передній чи задній частині членика. Кількість яєць у зрілому членику — 110—434. Онкосфера в ехінокока та альвеокока морфологічно ідентичні.

Alveococcus multilocularis

Рис. 36. Alveococcus multilocularis

 

Форма, розміри й будова ларвоцист залежать від виду живителя. Це гроноподібний конгломерат міхурців, заповнених рідиною. Міхурець альвеокока має кутикулярний та зародковий шари і міхуреву рідину. Зародковий (гермінативний) шар формує виводкові капсули із сколексами. Останні округлої форми з глибоко інвагінованою тонкою частиною тіла. На сколексі розміщені розвинені присоски та два ряди ембріональних гачків. Екзогенний ріст ларвоцист відбувається пупкуванням.

Основним живителям альвеокока є собака. Роль її у поширенні цієї хвороби залежить від службового використання. Провідну роль відіграють мисливські собаки, що полюють на ондатр, а також собаки рибалок, а не міські та приотарні. До дефінітивних живителів, крім собак, належать песці, лисиці, вовки, коти. Із диких тварин найбільше значення мають лисиці. Проміжні живителі альвеокока — людина та гризуни: ондатра, полівка, сурок, піщанка, щур, хом'як. У деяких зонах ондатрі, як проміжному живителю, що підтримує циркуляцію збудника в природі, належить провідне місце серед гризунів (рис. 37).

Схема розвитку Alveococcus multilocularis

Рис. 37. Схема розвитку Alveococcus multilocularis

 

Людина, у якої розвивається личинкова стадія цього паразита, знаходиться окремо від інших проміжних живителів, оскільки вона є біологічним кутом, а тому не може бути джерелом зараження дефінітивних живителів.

Питання про сприйнятливість сільськогосподарських тварин до альвеококозу поки що не вирішене. Спроби заразити їх експериментальним шляхом не мали успіху. Паразити гинули на різних стадіях розвитку. Але будова первинного осередка альвеокока у домашніх копитних відповідала будові його у гризунів.

Біологія збудника.

Дефінітивні живителі розсіюють у навколишньому середовищі разом з фекаліями зрілі членики паразита, заповнені яйцями. Яйця альвеокока досить стійкі проти дії факторів зовнішнього середовища. Наприклад, у воді при температурі 2 °С вони зберігають життєздатність протягом двох років. Низькі температури не діють на онкосфери. Так, короткочасна дія температури — 51 °С не вбиває їх. Гризуни та людина заражаються, проковтуючи яйця альвеокока. В організмі гризунів ларвоцисти розвиваються швидко й інтенсивно. В експерименті на 41-й день печінка щура мала вигляд суцільного альвеолярного утворення з невеликими залишками тканини печінки, а на розрізі — зрізаних вічок соти.

Дефінітивні живителі заражаються при поїданні гризунів, інвазованих ларвальним альвеококозом. У їх організмі А. multilocularis до статевої зрілості розвивається за 30—33 дні, тривалість життя цестоди 3—3,5 міс.

Епізоотологічні дані.

Ураження людини найчастіше зумовлене безпосереднім контактом з тваринами: собакою, кішкою, лисицею, песцем або через забруднені яйцями цестоди овочі, лісові ягоди, воду, рослини, шкуру лисиць і песців. Небезпечне для людини використання води із природних непроточних водойм, які відвідують хижі м'ясоїдні.

На території колишнього СРСР осередки альвеококозу зареєстровано в Середньоазіатських республіках, Закавказзі, Молдові, Сибіру, в деяких зонах Поволжя та в Україні. У різних частинах земної кулі є природні осередки цієї інвазії.

Альвеококоз виявляють у сільськогосподарських тварин (великої рогатої худоби, овець, свиней), однак у них ларвоцисти ніколи не розвиваються до інвазійної стадії.

Патогенез.

Для альвеококових ларвоцист характерним є інфільтруючий ріст. Вони патогенніші, ніж ехінококи. Альвеококові ларвоцисти здавлюють тканини й спричиняють атрофію ураженого органа. При інтенсивному ураженні порушується функція не лише ураженого, а й інших органів.

Клінічні ознаки.

Альвеококоз розвивається протягом багатьох років безсимптомно. Скарги хворих неспецифічні: втрата апетиту, нудота, болі у правому підребер'ї. Температура тіла нормальна і лише при наявності значних осередків розпаду в паразитарних цистах вона підвищується. При дослідженні печінки у хворих людей знаходять її збільшення до пупка. У зв'язку із збільшенням печінки спостерігається тиск і відчуття важкості в черевній порожнині та поступове погіршення стану хворого.

Діагностика.

Діагноз на альвеококоз у гризунів ставлять після смерті при розтині черевної та грудної порожнини і виявленні личинкової стадії — альвеолярної пухлини. У песців, норок, а також у собак діагноз на статевозрілу форму встановлюють при житті методом діагностичної дегельмінтизації, а посмертно — розтином тонкого відділу кишечника в якому знаходять статевозрілу цестоду.

В медичній практиці застосовують серологічні реакції: РНГА та РЛА (реакція латекс аглютинації).

Лікування.

Єдиним ефективним методом лікування людей залишається операція: видалення ларвоцисти з частиною печінки чи іншого ураженого органа. Відомі випадки використання мебендазолу у великих дозах. В експериментах на тваринах під впливом мебендазолу спостерігалася дегенерація клітин ларвоцист. Обнадійливі результати на тваринах одержані від використання карбаматбензимідазолу методом парентерального введення.

Профілактика.

Важливим заходом профілактики альвеококозу є різке зменшення кількості лисиць, песців та інших хижаків шляхом збільшення їх промислу в осередках альвеококозу. Обов'язкова боротьба з бродячими собаками, зменшення їх кількості у мисливців та чабанів.

Службових собак дегельмінтизують не рідше двох разів на рік. Ретельним діагностичним дослідженням та лікуванню підлягають собаки мисливців-промисловиків та рибалок. Першу обробку таких тварин проводять після закінчення промислу на ондатру, другу — восени після від'їзду на ділянки відлову звірків.

Собак дегельмінтизують ареколіном з розрахунку 0,0045 г/кг маси тіла й витримують на голодній дієті 18—24 год. Антгельмінтик згодовують з молоком, супом чи м'ясом. Через 20 хв, іноді через 2—3 год, настає послаблення і виділення цестод. Можна використовувати фенасал. Тваринам масою до 15 кг задають 5 г фенасалу, понад 30 кг—15 г антгельмінтика. Голодна дієта не потрібна.

У звірогосподарствах та на звірофермах організовують відлов і знищення гризунів. Необхідно усунути будь-яку можливість поїдання собаками й котами тушок ондатр і їх внутрішніх органів. У промислових господарствах обладнують глибокі ями для скидання внутрішніх органів і заражених тушок звірів.

Заходи щодо запобігання ураженню людей альвеококозом включають рекомендації мисливцям не вносити тушки звірів для обробки в помешкання людей. Шкури з лисиць чи песців слід знімати з великою обережністю, щоб не допустити потрапляння яєць альвеокока в рот і їжу. Велике значення, особливо в ендемічних осередках, належить санітарно-просвітній роботі.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Альвеококоз

Наступна сторінка     -  Теніїдози

Попередня сторінка  -  Ехінококоз

Вернутися на початок сторінки - Альвеококоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.