Скотный двор Скотный двор

 Дипломна робота: “Характеристика господарсько-корисних ознак та взаємозв’язків між ними у корів української червоно-рябої молочної породи різного призначення на прикладі племрепродуктора
ПАФ “Єрчики” Попільнянського району Житомирської області.”

 2005 р.

Карта сайта

Вступ

Розділ І. Методи виведення, генезис та зоотехнічна характеристика української червоно-рябої худоби

Коротка характеристика вихідних порід (симентальської і голштинської червоно-рябої)

Методи виведення породи

Зоотехнічна характеристика породи

Розділ ІІ. Еколого-економічна характеристика господарства та вихідні дані для виконання випускної роботи

Короткі відомості про господарство

Екологічна оцінка умов господарювання

- Еколого-гігієнічна оцінка вибору місця під забудову ферми, розміщення тваринницьких об’єктів та благоустрій територій

- Еколого-санітарне забезпечення виробництва продуктів тваринництва

- Санітарна оцінка водопостачання, заготівлі та збереження кормів

- Заходи по утилізації та використанню відходів тваринництва

Безпека життєдіяльності та охорона праці у тваринництві

Розділ ІІІ. Власні дослідження

Матеріал і методика проведення досліджень

Результати досліджень

- Особливості будови тіла корів різного призначення

- Молочна продуктивність і жива маса корів різного призначення

- Взаємозв’язок між основними ознаками тварин різного призначення

- Оптимізація селекції та ремонту стада при різному типу відбору

Економічна ефективність розробок

Висновки

Пропозиції виробництву

Список використаної літератури

Санітарна оцінка водопостачання, заготівлі та збереження кормів

Повне забезпечення тваринницьких ферм доброякісними кормами і водою – головні передумови успішного здійснення технології виробництва тваринницької продукції.

Правильна організація водопостачання передбачає ряд заходів щодо одержання води, поліпшення її якостей та доставки до господарств. При цьому ставиться мета одержувати не тільки доброякісну і в достатній кількості воду, а й економічно дешеву.

При забезпеченні ферм (комплексу) водою першочергово вирішили питання про повне задоволення всіх їхніх потреб. Дебіт води для ферми складали виходячи з відповідних нормативів. Витрати для напування залежать від виду фізіологічного стану та віку тварин. Певна частка води витрачається і на так звані технологічні цілі. Ці витрати складаються із потреб на підготовку кормів для згодовування, видалення й транспортування гною, тощо.

Висновки про придатність джерел для водопостачання повинні мати: санітарну характеристику вододжерела, дані про якість води на сучасний момент в прогноз на майбутнє. Про придатність джерела до централізованого господарсько-питного використання вирішують органи санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служб. При поточному ветеринарно-санітарному нагляді систематично здійснюється контроль за якістю води визначенням її фізико-хімічних і біологічних властивостей. Проте ці дослідження дають змогу мати певне уявлення лише про взяту пробу води, ознаки якої можуть змінюватися залежно від умов, Тому поряд з лабораторними дослідженнями води потрібно провести санітарно-топографічні обстеження водного джерела, визначити санітарний стан як самої водойми, так і оточуючої її місцевості.

За допомогою цих обстежень дізнаються, звідки і яким шляхом надходять ті чи інші речовини і на стільки вони властиві вододжерелу. Тут безпосередньо на місці встановлюють деякі фізичні показники: температуру, колір, запах, прозорість води та інше. Далі відбирають пробу для лабораторних досліджень.

У лабораторних умовах спочатку досліджують фізичні властивості води, за якими в зіставлені з нормативами можна з’ясувати, є чи відсутні в ній домішки. Але, щоб з’ясувати їхню природу і походження, потрібно провести подальше хімічне дослідження. За показниками, які характеризують органічне забруднення (реакція води, окисність, вміст солей нітратів). Можна не визначити, як природу його (органічне чи мінеральне), так і мати уявлення про походження (рослинного чи тваринного). Та остаточно вирішують питання про біологічний стан води лише після проведення заключного бактеріологічного дослідження (на колітитр, колііндекс, мікробне число).

У разі сумнівів про можливу наявність у воді радіонуклідів або солей важких металів проводять додаткові аналізи на вміст цих речовин.

Одержані результати санітарно-топографічного обстеження джерела і лабораторні дані про фізичні, хімічні та біологічні властивості води потім порівнюють із такими за ГОСТОМ, і на цій основі роблять висновки про можливість використання чи про необхідність її попередньої обробки, очищення чи знезараження.

З метою проведення санітарно-гігієнічних заходів вода потрібна для підмивання вим’я у корів: із відра її витрачається до 4,5 л на кожні 5 голів, а при здійсненні цього процесу за допомогою пересувної установки 1,5 л на одну голову. Для догляду за доїльними апаратами, молокопроводами, молочним посудом витрати визначають із розрахунку 5 л холодної й 10 л гарячої води на один доїльний апарат. Загальна норма витрат води на обробку і зберігання молока на фермі становить 4-5 л на 1 л молока, а на первинну його переробку ще додатково потрібно 5-7 л. Передбачаються також витрати води на догляд за шкірою тварин (обмивання, купання). Обов’язково, згідно з нормами, передбачаються витрати води на протипожежні заходи.

Вода постачається на ферму із одного водного джерела через водопровід. Така система водопостачання дає змогу здійснювати безперебійну доставку води високої санітарної якості у потрібній кількості протягом доби. При цьому, якщо потрібно, перед пуском у водопровідну мережу воду можна очищати і знезаражувати. Проходячи по закритих трубопроводах, вода захищається від зовнішніх джерел забруднення і за нею зручніше вести постійний санітарний нагляд.

У комплекс водопровідних споруд при цьому входять: джерело води, насосна станція першого підняття, споруди для очищення і знезараження води, резервуар питної води, насосна станція другого підняття, водонапірна башта і розподільна мережа. Основним принципом водозабезпечення є те, що тварина повинна одержувати воду досхочу, без порушень звичного для неї режиму напування.

Правильна оцінка якості, контроль за заготівлею з зберіганням кормів – важливі заходи у профілактиці захворювань і підвищенні продуктивності тварин, особливо в умовах промислової технології виробництва. Тому контроль за доброякісністю кормів і правильним їх використанням знаходиться у центрі зору зооветеринарних працівників.

При заготівлі основну увагу звертають на своєчасність збирання. Для одержання сіна й трав’яного борошна бобові рослини скошують у фазі бутонізації та на початку цвітіння, а злакових – при виході їх у трубку і на початку колосіння. Тривалість заготівлі не повинна перевищувати 10-12 днів.

Для одержання високопоживного, багатого на протеїн і вітаміни сінажу й силосу краще використовувати багаторічні трави у фазі бутонізації (бобові) та колосіння (злакові). Основними умовами при силосуванні є швидка і надійна ізоляція рослинної маси від проникнення повітря, а також оптимальна її вологість (для сінажу 44-45%, для силосу до 70%). Строк заповнення сировиною траншей або башт повинен бути обмеженим і тривати не більше 4 діб. Останнім часом із метою повнішого збереження поживних речовин у сировині та кращого консервування рослин, які важко силосуються й містять мало вуглеводів (люцерна, конюшина, еспарцет та ін.) широко застосовують хімічні препарати: органічні кислоти – мурашина, пропіонова та ін. у кукурудзяний силос для збагачення його протеїном додають синтетичні азотовмісні сполуки (карбамід, амонійні солі).

Коренебульбоплоди зберігають у сховищах де температуру підтримують у межах 0-5оС, а відносну вологість повітря – 80-90%. Сховища обладнані вентиляцією. Їх заповнюють лише сухими і здоровими коренебульбоплодами. Фуражне зерно, борошнисті й комбіновані корми та макуху зберігають при низькій температурі у чистих і сухих, добре вентильованих приміщеннях.

Грубі корми (сіно, солому) зберігають у спеціальних сховищах у тюках або розсипом у скиртах і стогах. При цьому звертають увагу на ретельність укладання і вивершення скирт і стогів, розміщення їх на не затоплюваних місцях. Для доставки кормів на ферму виділяють спеціальний транспорт, який не використовують для інших цілей (транспортуванню гною, трупів тварин, тощо).

Годівля сільськогосподарських тварин повинна бути перш за все раціональною і повноцінною, тобто раціони повинні повністю задовольняти потреби тварин не тільки в енергії, а й в необхідній кількості і належному співвідношенні різних поживних речовин – повноцінним білком, вуглеводах, жирах, мінеральних речовинах, макро- та мікроелементах, вітамінах.

Санітарно-гігієнічну оцінку якості різних видів кормів здійснюють за допомогою органолептичних і лабораторних методів (фізико-хімічні, хімічні і ветеринарно-біологічні).

Органолептичними методами безпосередньо на місці визначають запах, колір, смак, консистенцію, структуру, однорідність та інші показники корму. При лабораторній оцінці будь-якого корму встановлюють вологість, вміст поживних і мінеральних речовин, вітамінів, а в силосі, крім того, загальну кислотність і наявність вільних кислот – молочної, оцтової та масляної. Одночасно корми досліджують на наявність отруйних рослин, механічних і хімічних домішок та шкідників.

Здійснюючи органолептичну оцінку грубих кормів і зерна, звертають увагу на наявність сажки, ріжків та інших грибів. Якщо у сіні понад 1% отруйних рослин, то його згодовувати не дозволяється. За такими ж органолептичними показниками визначають якість силосу та сінажу. Колір доброякісного силосу та сінажу нагадує колір рослин з яких вони приготовлені, з легким бурим відтінком, а запах – слабко кислий, приємний, ароматний. Значні відхилення щодо запаху й кольору свідчать про зіпсованість цих кормів. У силосі та сінажі доброї якості часточки рослин зберігають свою структуру, вони не мазкі й не слизлі.

Силос відмінної якості жовтувато-зеленого з оливковим відтінком кольору, ароматний, помірно кислий, із фруктовим запахом. Сінаж доброї якості сипкий, з ароматним фруктовим запахом; зеленого, світло-коричневого або солом’яно-жовтого кольору з вологістю 45-55% (для бобових 60%). Силос й сінаж поганої якості не згодовують, оскільки це може призвести до розладів обміну речовин, а у вагітних тварин – аборти.

Доброякісне зерно будь-якої культури також має свій специфічний колір, іноді блиск. Зміна кольору зерна (потемніння, поява темних плямок різних відтінків, тощо) свідчить про ураження його грибами, мікроорганізмами, шкідниками. Якщо зерно або борошнисті корми набувають стійкого затхлого, гнильного або плісеневого запаху, то їх вважають недоброякісними.

Ветеринарно-біологічні методи дослідження кормів на їх якість включають: мікробіологічні, санітарно - мікрологічні, гельмінтологічні, паразитологічні і аліментарні проби на лабораторних і сільськогосподарських тваринах. При визначені якості кормів і дослідження нових або невідомих кормів ставлять проби на загальну нешкідливість, токсичність, алергічність, мутагенність і канцерогенність.

Колір кормів визначають на білому папері при нормальному освітленні. Для швидкого і точнішого встановлення запаху використовують гарячу воду. Для цього невелику пробу корму вміщують у склянку, заливають водою, закривають скельцем і через 2-3 хвилини визначають запах.

Доброякісне сіно та солома мають приємний і властивий для них аромат, а зіпсовані – затхлий, гнильний запах; при наявності гризунів – специфічний “мишачий”. Проба сіна доброї якості зеленого кольору різних відтінків, що залежить від умов зростання трав, заготівлі та зберігання його, а солома, крім властивого кожній культурі кольору, має також особливий блиск. Грубі корми при несвоєчасній заготівлі (під дощем) уражаються грибами, втрачають відповідний колір і блиск, а при самозігріванні в копицях і скиртах набувають темного відтінку. В доброякісних кормах має бути збережена структура рослин з яких вони заготовлені. Корми псуються у разі підвищеної вологості їх.

Перерахований комплекс досліджень якості кормів необхідний при підозрі на недоброякісність фуражу, невідомому його походженні, виробництві нових кормових засобів, появи захворювань у тварин з не виясненою етіологією або для визначення впливу кормів на продуктивність, здоров’я тварин, а також на якість тваринницької продукції.

Годівля недоброякісними кормами може призвести до виникнення багатьох хвороб у тварин, в тому числі інфекційного та інвазійного походження. В деяких випадках погані корми можуть бути причиною кормового травматизму (металеві гострі предмети, скло). Замерзлі, гарячі корми можуть спричинити розлад шлунково-кишкового тракту (атонія, гастрити, ентрити, цирози). Найбільшу групу патологій, які викликають недоброякісні корми займають кормові отруєння. Вони можуть бути викликані мінеральними, синтетичними, органічними і рослинними отрутами.

Щоб в кормах не було різних механічних домішок, необхідно попереджувати їх забруднення при збиранні, перевезенні і зберіганні. Не можна розкидати металеві відходи в місцях зберігання кормів, на пасовищі і на території тваринницьких ферм, випасати і годувати тварин поблизу будівель, складів та звалищ. Розрубувати сокирою кипи пресованого сіна і соломи, зв’язаних проводкою. Забруднене сіно перед роздачею тваринам перетрушують, комбікорми, жмихи очищають від інородних об’єктів просіюванням через сито з послідуючим пропусканням через електромагнітну установку.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Санітарна оцінка водопостачання, заготівлі та збереження кормів

Наступна сторінка    -  Заходи по утилізації та використанню відходів тваринництва

Попередня сторінка  -  Еколого-санітарне забезпечення виробництва продуктів тваринництва

Вернутися на початок сторінки - Санітарна оцінка водопостачання, заготівлі та збереження кормів

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.