Аз-Буки-Веді-тваринника

Навчальний посібник (друге видання) За редакцією доктора сільськогосподарських наук, професора В.А. Бурлаки. Житомир «Полісся», 2010

 

 

 


Карта сайту

Аз-Буки-Веді тваринника

Зміст

Література


Традиційні мінерали

Традиційні мінерали
Крейда (вуглекислий кальцій) - білий м'який камінь, грудки або аморфний порошок, нерозчинний у воді. У тваринництві використовують крейду марок КМТП і КМВК. Застосовують також крейду марок КХО1, КХО2 і КХО3, яка звичайно використовується в харчовій, парфумерній, косметичній та медичній промисловості.

За існуючими вимогами крейда КМТП і КМВК повинна містити вуглекислого кальцію та вуглекислого магнію в перерахунку на вуглекислий кальцій не менше 85 %, води - до 10 %, а також повинна просіюватись на 80 % крізь сито № 2. Крейда марки КХО має містити вуглекислого кальцію 96-98 % і проходити на 99,8 % крізь сито № 15. Допускається вміст у продукті не більше 5 % нерозчинного в соляній кислоті залишку, до 0,015 % - миш'яку, до 0,008 % - свинцю та барію (в сумі) і не більше 5 % - вуглекислого магнію, окису алюмінію та інших оксидів. За хімічним складом крейда нагадує вапняки і використовується у тваринництві як джерело кальцію. У кормовій крейді міститься: кальцію - 34,3 %, фосфору - 0,1, калію - 0,75, натрію - 0,84, магнію - 0,63, кремнію - 1,2, сірки - 0,09, хлору - 0,16, заліза - 0,9, алюмінію - 2,2 %.

Вапняк - сірий з жовтуватим відтінком камінь або порошок, нерозчинний у воді. Мелений вапняк містить до 85 % вуглекислого кальцію та магнію. Як правило, вапняки містять: вологи - до 10 %, кальцію - 24-34, магнію - 2-3, кремнію - 3-6, заліза - 1-1,5, натрію - 0,3, сірки - близько 0,2 %. При використанні місцевих вапняків слід мати на увазі, що вони мають різний хімічний склад і не кожен із них відповідає потрібним вимогам. У вапняках часто міститься багато магнію, миш'яку, фтору та свинцю. Тому для використання місцевих вапняків як мінеральних кормів необхідно попередньо провести їх хімічний аналіз, особливо на визначення вмісту солей важких металів.

Вапняки застосовують у тваринництві так, як і крейду. Категорично забороняється використовувати для цих цілей вапнякове борошно, яке випускається для внесення в ґрунт з метою його розкислення.

Як джерело кальцію можна використовувати травертини, які містять до 34 % кальцію, 0,3 % магнію, 6 % заліза і до 1 % - алюмінію, кобальту, марганцю, цинку, сірки та інших елементів, або доломітові вапняки, які містять до 11 % магнію, а також мергель, гарниш та інші сполуки і мінерали. Однак, такі джерела кальцію можна застосовувати у тваринництві тільки після ретельних хімічних аналізів на вміст шкідливих для тварин і людини елементів, таких як фтор, миш'як, свинець, барій, бор та ін.

Черепашки, морські черепашки (мідії) часто використовуються в годівлі птиці. За хімічним складом черепашкове борошно мідій містить до 96 % вуглекислого кальцію, 4-10 % води та деяких домішок у вигляді оксидів кремнію та заліза. Зазвичай в 1 кг сухого продукту міститься 34-38 % кальцію, 0,3 % натрію, 0,09 % кремнію, ряд мікроелементів, у тому числі до 60 мг миш'яку.

Черепашки для господарств, які вирощують птицю, постачають з прибережних кіс Азовського моря. Така непромита черепашка інколи містить до 50 % піску і зовсім непридатна для включення у раціони та комбікорми, її можна використовувати тільки як вільну мінеральну підкормку разом із гравієм.

Стеарат кальцію - білий з жовтуватим або сіруватим відтінком аморфний порошок, майже нерозчинний у воді, але розчинний в органічних розчинниках (наприклад, в етиловому спирті). Отримання препарату базується на властивості вищої жирної кислоти (стеаринової) утворювати з катіонами солі - так звані мила. Молекула стеарату кальцію завжди містить одну молекулу води, тому молекулярна маса його складає 625,04. Хімічна промисловість виготовляє препарат із вмістом не менше 98 % діючої основи.

Стеарат кальцію використовують у комбікормовій промисловості для стабілізації препаратів йоду як найбільш ефективний з усіх стабілізаторів. Завдяки здатності до прилипання стеарат кальцію щільно покриває кристали йодистого калію і тим самим захищає його від несприятливої дії вологи, світла, агресивних препаратів тощо. В організмі тварин під дією ензимів (травних соків) йодистий калій вивільняється зі стеарату кальцію і всмоктується.

Фосфорити використовуються як джерела кальцію та фосфору для балансування раціонів тварин за цими елементами, однак необхідно точно знати вміст у них фтору, сумарна кількість якого не повинна перевищувати норму. Допускаються до використання у тваринництві фосфорити, які містять 75-80 % трикальційфосфату і до 0,5 % - фтору.

Фільтрат цитрату кальцію (відходи виробництва лимонної кислоти) - густа сироподібна рідина темнокоричневого кольору, кисло-солоного смаку з гіркуватим присмаком і запахом паленого цукру. Лимонну кислоту одержують мікробіологічним способом шляхом зброджування цукру меляси грибом аспергіллус нігер. Отож фільтрат цитрату кальцію є побічним продуктом описаного процесу і характеризується такими показниками: вміст сухих речовин - не менше 60 %, вміст сирого протеїну в сухій речовині - не менше 20 %, щільність - 1310 кг/м3. До складу золи переважно входять кальцій, калій, натрій, фосфор, магній та хлор. Продукт вводять у раціон як джерело кальцію та калію (до 2 % від складу раціону). Потрібно відзначити, що продукт недостатньо вивчений навіть за хімічним складом.

Мінеральна кормова добавка для сільськогосподарської птиці - дрібнокристалічний порошок сірого кольору, який не має запаху і солоний на смак.

Мінеральна добавка складається з суміші вуглекислого кальцію, сульфату кальцію, гідроксиду кальцію, хлористого кальцію та хлористого натрію і є відходом мікробіологічного виробництва. Препарат характеризується такими показниками: вміст загального кальцію - не менше 35,0 %, гідроксиду кальцію - до 10,0 %, сульфату кальцію - до 8,0 %, хлористого кальцію - до 4,0 %, хлористого натрію - до 3,0 %, нерозчинного в соляній кислоті залишку, в тому числі й окису кремнію - до 6,0 %, полуторних окисів АІ2О3 і Fе2О3 - до 3,0 %, фтору - не більше 0,2 %, миш'яку - не більше 0,001 %, свинцю - не більше 0,002 %, вологість - не вище 10,0 %.

Мінеральну кормову добавку вводять у комбікорми та раціони птиці замість крейди, вапняків і черепашкового борошна або крупки.

Трикальційфосфат (кормовий фосфат кальцію, кальцієва сіль фосфорної кислоти) - сірий або сірий з коричневим відтінком порошок із домішками дрібних частинок. Препарат не злежується, не має запаху, нерозчинний у воді, повністю повинен розчинятись у 0,4 % розчині соляної кислоти, стійкий, не леткий, сумісний з усіма кормами та кормовими добавками. Одержують препарат гідротермічним методом із апатитового концентрату і напівгідратної фосфорної кислоти. За вмістом речовин продукт містить 93 % власне трикальційфосфату, 5 % силікатів кальцію та магнію і близько 2 % апатиту, який не розклався. Щодо зарубіжних аналогів, препарат має рівень показників якості світових стандартів.

Трикальційфосфат використовують у тваринництві як мінеральну добавку, що містить 30-34% кальцію і 12-18% фосфору. Його додають у дефіцитні щодо кальцію і фосфору корми раціонів для всіх видів тварин, суворо дотримуючись оптимальних норм введення: для свиней - не більше 1 %, великій рогатій худобі та вівцям - 2, птиці - не більше 2 % від повітряно-сухої речовини кормів. Доступність кальцію та фосфору цього препарату різна - у тварин із однокамерним шлунком вона не перевищує 37 %, а з багатокамерним - близько 60 %. Трикальційфосфат згодовують також тваринам, які мають ознаки рахіту й остеомаляції, підсисним вівцям та свиноматкам.

Трикальційфосфат, як правило, згодовують не в чистому вигляді, а додають у суміші з концентрованими кормами, силосом або подрібненими коренебульбоплодами з розрахунку 0,3-0,4 г на 1 кг живої маси, а саме: дорослій великій рогатій худобі - 100— 150 г, молодняку великої рогатої худоби - 50-100 г, коням - 50-100 г, свиням - 50-100 г. Спочатку препарат згодовують невеликими дозами, а через 4-5 днів переходять до оптимальних доз.

Порошок не виявляє побічної дії навіть у випадках передозування у півтора-два рази. Проте його не слід давати тваринам, раціони яких містять достатню кількість кальцію, тому що це порушує співвідношення між вмістом кальцію і фосфору на користь першого, що призводить до інтенсивного виведення фосфору з організму.

Преципітат (дикальційфосфат кормовий) - білий або слабо-забарвлений порошок із домішками дрібних гранул. Препарат не злежується, не запаху, негігроскопічний, нерозчинний у воді, добре розчинний у 0,4 %-вому розчині соляної кислоти, стійкий, сумісний з усіма кормами і кормовими добавками. Одержують препарат преципітуванням фосфорної кислоти крейдою або вапняком. За вмістом продукт на 90 % складається з дикальційфосфату, близько 3 % - гігроскопічної води, решт 7 % складають монокальційфосфат, мономагнійфосфат, непрореагована крейда або вапняк у полугорних окисах.

Дикальційфосфат використовують у тваринництві як мінеральну добавку, яка містить 21-26 % кальцію і 18-20% фосфору. Як правило, його вводять у раціони молодняку завдяки високій доступності фосфору. Засвоюваність фосфору з дикальційфосфату становить близько 80 %, а зі зневодненого фосфату кальцію - близько 60 %. Використовують дикальційфосфат для балансування раціонів за кальцієм і фосфором. Граничні кількості його введення в раціон не повинні перевищувати 2 %. При нестачі кальцію і фосфору в раціоні дикальційфосфат згодовують великій рогатій худобі в суміші з кормами з розрахунку 50-130 г на голову на добу, 20-80 - молодняку великої рогатої худоби і коням, 20-40 - вівцематкам, 50-100 - свиноматкам і 20-50 г - підсвинкам (із розрахунку 0,3 г на 1 кг живої маси).

Монокапьційфосфат кормовий - сірий порошок із включенням дрібних гранул. Препарат добре розчинний у воді, без запаху, трохи гігроскопічний, тому в сирих приміщеннях може злежуватися. У зв'язку з гігроскопічністю та малим вмістом водневих іонів монокальційфосфат не можна використовувати для збагачення комбікормів і білково-вітамінних добавок, тому що під його впливом руйнуються вітаміни.

Препарат виробляють двома способами: нейтралізацією крейди сіллю фосфорної кислоти; отриманням подвійного суперфосфату, розкладанням фосфатного борошна з апатитового концентрату або з фосфоритів і термічної фосфорної кислоти з наступним дозріванням і знефторюванням. Препарат складається з гідрату монокальційфосфату (85-90 %), гігроскопічної води (3 %), вільної фосфорної кислоти (5-7 %), а також може містити близько 1-3 % гідрату мономагнійфосфату, до 6 % - дикальційфосфату та 7 % -фосфатів заліза й алюмінію, сірчанокислого кальцію і двоокису кремнію.

Монокальційфосфат використовують як мінеральну підкормку в раціонах жуйних тварин, а також для виробництва сольових брикетів - "лизунців". Препарат містить близько 16-18 % кальцію і 22-24 % фосфору, завдяки чому частіше використовується в раціонах, в яких не вистачає фосфору. При застосуванні монокальційфосфату слід пам'ятати, що його можна вводити у раціон телят 1-12-місячного віку не більше 2 %, дорослої великої рогатої худоби - не більше 2,5 %, а також те, що з віком засвоюваність фосфору зменшується. Так, телята масою 200 кг засвоюють 90 % фосфору із монокальційфосфату, живою масою більше 200 кг - близько 75 %, а дорослі тварини - 55-65 %; вівці до 12-місячного віку - 90 %, 1-2 років - до 80 %, у старшому віці - не більше 60 %. У чистому вигляді монокальційфосфат згодовувати не можна. Частіше за все його застосовують у суміші з концентратами, поступово привчаючи тварин до препарату протягом 5-10 днів. Норми згодовування препарату на голову на день: коровам - 30-100 г, молодняку до року - 10-35 г, молодняку старшого віку - 30-60 г, вівцематкам - 2-3 г.

Моноамонійфосфат кормовий - порошок, забарвлений у світло- або темно-сірий колір, без запаху, відносно стійкий продукт, сумісний з іншими інгредієнтами корму. Препарат одержують із екстракційної фосфорної кислоти та аміаку. Він містить 55 % фосфору, розчинного у 0,4 %-вому розчині соляної кислоти в перерахунку на Р2О5, або 22,7 % - у перерахунку на елемент фосфору і до 12% азоту, розчинного в 0,4 %-вому розчині соляної кислоти. Моноамонійфосфат кормовий на 69 % складається із власне моно-амонійфосфату, 15% - диамонійфосфату, 6% - фосфату амонію, 4 % - фосфату заліза, 2,5 % - сульфату амонію, 0,2 % - сірчанокислого кальцію, 0,7 % - фосфату магнію, близько 0,3 % - (MH4)2SiF6 і близько 1 % води. Моноамонійфосфат зазвичай використовують як протеїнофосфорну підкормку жуйним тваринам у разі надлишку кальцію і дефіциту протеїну та фосфору в раціонах.

Диамонійфосфат кормовий - кристалічний порошок або суміш гранул з порошком світло- або темно-сірого кольору із запахом аміаку. Препарат містить фосфору розчинного в 0,4 % розчині соляної кислоти в перерахунку на Р2О5 - 52 %, або в перерахунку на елемент фосфору - 22,7 % розчинного в 0,4 % розчині соляної кислоти і азоту - не менше 19 %. Продукт одержують із термічної фосфорної кислоти та аміаку. Промисловість виготовляє препарат на основі нейтралізації розбавленої та гідролізованої екстракційної фосфорної кислоти газоподібним аміаком. Одержаний за таким методом продукт містить 96-97 % власне диамонійфосфату, близько 3,5 % моноамонійфосфату, 0,5 % води та різних домішок (фтору - 0,1-0,2 %, миш'яку - 0,001-0,008 %, свинцю - до 0,002 %).

Диамонійфосфат широко використовується в годівлі жуйних тварин для балансування раціонів за фосфором і протеїном. Як кормову добавку препарат вводять у раціони молодняку великої рогатої худоби з розрахунку 10-60 г на голову на день (0,2 г речовини на 1 кг живої маси). Найбільш ефективним застосуванням препарату в тваринництві є його введення в масу, що силосується, з розрахунку 2-3 кг на 1 т силосної маси у вигляді водного розчину.

Динатрійфосфат безводний кормовий - білий (якщо продукт виготовлений із термічної фосфорної кислоти) або сірий (якщо препарат виготовлений з екстракційної фосфорної кислоти) порошок, сипучий, не злежується, без запаху, гігроскопічний. Він містить 86 % динатрійфосфату, до 2 % фосфату магнію, 1,5 % фосфату заліза, 1,5 % фосфату алюмінію, 3 % сірчанокислого натрію, 1 % вуглекислого натрію, 1 % сірчанокислого кальцію, до 1,5 % окису заліза, 2 % гігроскопічної вологи і до 1 % домішок.

Мононатрійфосфат кормовий - білий із жовтуватим відтінком кристалічний порошок, добре розчинний у воді, його розчини мають солонуватий присмак. Препарат містить 10-11 % натрію і 24-25 % фосфору. За зовнішнім виглядом препарат мало відрізняється від інших фосфатів. Він містить 56 % мононатрійфосфату, 2 % фосфату заліза, 1 % фосфату алюмінію та інших фосфатів. Препарат нестійкий і рідко використовується в тваринництві як джерело фосфору і натрію.

Поліфосфат натрію - білий кристалічний порошок, солоний на смак. Препарат одержують шляхом сполучення фосфорної кислоти з харчовою содою. Продукт містить до 26 % фосфору, проте широкого застосування поки що не має.

Крім названих фосфатів натрію, хімічна промисловість випускає інші препарати фосфорної кислоти, які, на відміну від зазначених, містять кристалізаційну воду: мононатрійфосфат водний із вмістом близько 14,7 % натрію і 19,9 % фосфору, динатрійфосфат водний із вмістом 13,3 % натрію і 8,6 % фосфору тощо.

Кухонна сіль - кристалічний білий порошок, солоний на смак, добре розчинний у воді. Продукт добувають із природних родовищ і залежно від способу добування піддають додатковій технологічній обробці. Кухонну сіль поділяють на дрібнокристалічну -виварену, мелену різних видів - кам'яну, самоосадову, осадову, за ступенем помелу - несіяну, сіяну; немелену різних видів - кормову (глиба) подрібнену і зернову (ядро), йодовану. За сортом кухонна сіль поділяється на екстру, вищий, перший та другий сорти. Для лікувальних і профілактичних цілей, особливо для районів, де поширені захворювання на ендемічний зоб, виварена сіль усіх сортів дрібного помелу випускається збагаченою йодом: на 1 т солі додають 25 г йодистого калію. Таку сіль називають йодованою. Для стабілізації йоду до неї (крім сорту екстра) додають тіосульфат натрію з розрахунку 250 г на 1 т. Відхилення від норми вмісту йоду й тіосульфату натрію допускається не більше 20 %. Йодована сіль містить до 0,5 % води.

Кухонна сіль широко використовується в тваринництві для балансування раціону та комбікормів за натрієм і хлором. У скотарстві, конярстві, вівчарстві, оленярстві ретельно дотримуються норм вмісту кухонної солі в кормах, оскільки недостатнє і надлишкове надходження в організм тварин кухонної солі має негативний вплив на її загальний стан. Отруєння тварин кухонною сіллю зустрічається в господарствах досить часто і займає одне з провідних місць серед токсикозів тварин. Необхідно відзначити, що при вільному доступі тварин до кухонної солі випадків отруєння нею не зафіксовано, тобто тварини самостійно регулюють надходження кухонної солі в організм.

Забезпечення тварин водою при згодовуванні кухонної солі разом із кормами має важливе значення. Так, якщо в раціоні курей-несучок вміст кухонної солі перевищує 4 %, а забезпеченість питною водою обмежена, то настає смерть від отруєння сіллю, але, ті ж кури-несучки можуть витримати 20 % вміст кухонної солі в раціоні за умов вільного доступу до питної води.

Смертельними дозами кухонної солі вважають для великої рогатої худоби - 1,5-3 кг, коней - 1,0-1,5 кг, овець і свиней - 125-250 г, курей - 6 г, для індиків - 4 г на голову. Приблизно в розрахунку на 1 кг живої маси смертельною дозою кухонної солі слід вважати: для великої рогатої худоби, коней і овець - 3,7 г, свиней - 2,5-4,5 г, курей - 2,5-3,0 г, індиків - 0,8-1,2 г.

Оптимальними дозами кухонної солі з урахуванням її вмісту в усіх кормах на 100 кг живої маси є: для дійних корів - 4,6-5,0 г, додатково на 1 кг молока - 4 г, сухостійних корів - 10-12 г, молодняку великої рогатої худоби - 10-12 г, бугаїв - 5-7 г. Для коней оптимальною дозою є вміст 25-40 г кухонної солі на голову на добу, для овець - 0,6-0,7 %, свиней - 0,3-0,5 % і птиці - 0,4-0,5 % від сухої речовини кормів раціону.

Сіль сульфатна кормова використовується для балансування раціону та комбікормів за натрієм та хлором, а також сіркою, особливо у випадках включення глауберової солі в раціон жуйних тварин. Продукт містить 35-37 % натрію, 45-48 % хлору та 4 % сірки.

Сірчанокислий магній (гірка сіль, англійська сіль, сульфат магнію) - дрібні, безбарвні, призматичні кристали, які вивітрюються на повітрі, легко розчинні у воді (1:1 - у холодній і 1:0,3 - у киплячій), мають гіркувато-солоний смак. Препарат містить 9,5-9,7 % магнію, 12,6-12,8 % сірки і використовується у тваринництві як кормова добавка для балансування раціонів і комбікормів за магнієм та сіркою. Сірчанокислий магній - незамінна кормова добавка при випасанні великої рогатої худоби на пасовищах із якісним травостоєм, в господарствах, де є випадки трав'яної тетанії, тобто в усіх випадках, коли спостерігається дисбаланс між вмістом калію, магнію та азоту в кормах. З цією метою використовують інші сполуки магнію.

Окис магнію (палена магнезія) - легкий, аморфний білий порошок, нерозчинний у воді, добре розчинний у розбавлених кислотах. Одержують його шляхом пропалювання вуглекислого магнію. Препарат містить магнію близько 60 %, хлору - близько 0,02 %, кальцію - 0,15 % і заліза - 0,015 %. Дуже добре поглинає гази шлунково-кишкового тракту тварин, тому застосовується у ветеринарії при метеоризмі кишечнику або тимпанїї.

Окис магнію використовується для збагачення раціонів та комбікормів при дефіциті в них магнію. Препарат потрібно ширше використовувати в складі раціонів у тих господарствах, в яких спостерігаються фтористі інтоксикації.

Вуглекислий магній (вуглекисла магнезія, основний вуглекислий магній) - легкі білі грудки або пухкий аморфний білий порошок, майже нерозчинний у воді. В розведеній сірчаній кислоті розчиняється з шипінням, утворюючи безколірну прозору рідину. Вуглекислий магній одержують із доломіту прожарюванням або осадженням содою з розчину гіркої солі. Препарат містить до 23-25 % магнію і використовується як сполука магнію.

Сірка використовується у тваринництві у вигляді двох препаратів: сірчаний цвіт та осаджена сірка. Сірчаний цвіт - жовтий порошок, нерозчинний у воді, етиловому спирті та ефірі, але розчинний в киплячому натрієвому чи калійному лузі і дуже легко - в сірковуглеці. Осаджена сірка (сірчане молоко) - тонкий жовтувато-білий порошок, який одержують переведенням сірчаного цвіту в сірчистий кальцій і осадженням сірки з розчину сірчистого кальцію соляною кислотою. Сірка природна має температуру плавлення + 112,8... + 119 °С, а її густина при температурі + 120 °С -1,81 кг/м3. При температурі +444 °С сірка кипить, перетворюючись на червоно-бурі пари.

Сірка, яка використовується у тваринництві, повинна містити не менше 99,5 % власне сірки, не більше 0,2 % вологи, 0,0005 % миш'яку, 0,05 % золи. Крім того, в сірці завжди є селен, тому при додаванні сірки в раціон та комбікорми слід запобігати їх збагаченню селеном. Дефіцит сірки у тварин, як правило, не розглядають окремо від протеїнового харчування, оскільки більша частина сірки в організмі знаходиться в білках (цистин, цистеїн, метіонін). Якщо у раціоні жуйних тварин, частина протеїну замінена небілковим азотом (сечовина, солі амонію та ін.), нестача сірки може обмежити синтез амінокислот, які містять сірку. Встановлено, що мікроорганізми рубця жуйних тварин можуть утилізувати неорганічну сірку, тому інколи в раціон жуйних вводять сірку або сульфат натрію. Крім того, сірку додають у раціони та комбікорми жуйних тварин при згодовуванні кормів, які містять ціаногенні глікозиди (лляна макуха, тапіока, мигдаль і сорго), чи гірчичні масла (рапс, капуста та ін.). У цих випадках співвідношення азоту та сірки в раціонах жуйних має бути 10:1 при 15 і 20:1 - у звичайних раціонах.

У тваринництві для збалансування комбікормів використовується сірка, одержана шляхом сублімації (сірчаний цвіт) сірчаного колчедану. Сірчаний цвіт згорає синім полум'ям і перетворюється на двоокис сірки. Сірка сублімована, очищена або промита - це препарат, очищений від залишків сірчаної кислоти і сірчистого миш'яку промиванням сірчаного цвіту в розчині аміаку. Така сірка не повинна забарвлювати лакмусовий папір у червоний колір.

Сірчанокислий натрій (сульфат натрію, сірчано-натрієва сіль, глауберова сіль) - безбарвні, прозорі кристали, які на повітрі вивітрюються, при нагріванні легко тануть, мають гіркувато-солоний смак, забарвлюють полум'я в жовтий колір. Препарат при нагріванні плавиться у своїй кристалізаційній воді, розчиняється в двох частинах холодної і в 0,6 частинах киплячої води, нерозчинний в етиловому спирті, при температурі +25 °С вивітрюється, а потім, висушений при +40...+50 °С, втрачає майже всю кристалізаційну воду. В цьому вигляді (Ка504 + Н20) сульфат натрію має вигляд білого, аморфного, пухкого порошку.

Десятиводневий сульфат натрію містить близько 14 % натрію і 9,5 % сірки, а сухий сульфат натрію - близько 28 % натрію і 20 % сірки. Сірчанокислий натрій на комбікормових заводах додають у комбікорми-концентрати для великої рогатої худоби з розрахунку 2-3 кг/т. Із таких же розрахунків препарат додають у раціон великої рогатої худоби для підвищення вмісту сірки. Перевозять препарат будь-яким критим транспортом і зберігають у сухих, чистих та прохолодних приміщеннях (при температурі не вище +15°С і відносній вологості не нижче 70 %) у заводській упаковці до двох років.

Залізо сірчанокисле семиводневе (сульфат заліза, залізний купорос) - призматичні кристали блакитнувато-зеленого кольору або кристалічний блідо-зелений порошок, розчинний у 2,2 частинах води з утворенням зеленуватого в'язкого розчину. У тваринництві застосовують сульфат заліза кваліфікації: чистий - "ч", чистий для аналізів - "чда" і хімічно чистий - "хч". Випускають також залізо сірчанокисле закисне для комбікормової промисловості зі вмістом 97 % сульфату заліза. Названі солі містять від 19,2 до 19,6 % заліза.

Залізо відновлене - дрібний блискучий або матовий порошок сірого або темно-сірого кольору, притягується магнітом. При нагріванні тліє, переходячи в закис-окис заліза, який легко розчиняється в соляній кислоті та шлунковому соку з виділенням водню. Препарат одержують відновленням окису заліза до чистого заліза, мінімальний вміст заліза в ньому становить 98-99 96. Відновлене залізо не містить сірки, фосфору, вуглецю, миш'яку і міді. Препарат застосовують в усіх випадках, коли необхідний сульфат заліза. Упаковка, перевезення і зберігання такі ж, як і для сульфату заліза.

Лактат заліза (залізо молочнокисле) - зеленувато-білий, солодкуватий з металевим присмаком кристалічний порошок або зростки дрібних голчастих кристалів, які не змінюються на повітрі, з характерним запахом. Препарат одержують за допомогою реакції подвійного обміну між залізом сірчанокислим закисним і лактатом кальцію. Лактат заліза при тривалому збовтуванні розчиняється в 50 частинах холодної і 12 частинах киплячої води. В етиловому спирті препарат майже нерозчинний. Розчини мають слабокислу реакцію, зеленувато-жовтий колір, при взаємодії з повітрям буріють. Препарат містить близько 19 % заліза.

Лактат заліза легко всмоктується в шлунково-кишковому тракті тварин, не викликаючи подразнення слизових оболонок. У зв'язку з такими особливостями його слід ширше використовувати в комбікормах стартерних, передстартерних та для молодняку.

Гліцерофосфат заліза (гідрат солі окисного заліза гліцерофосфорної кислоти) - жовтий або жовто-зелений аморфний порошок зі специфічним запахом, нерозчинний у воді, але розчинний в розведеній соляній кислоті. Препарат містить близько 18 % заліза окисного. Продукт, порівняно з закисними препаратами заліза, трохи гірше засвоюється в організмі тварин. Медична промисловість випускає гліцерофосфат заліза в скляних банках, його зберігають у сухому, прохолодному, захищеному від світла приміщенні не більше шести місяців із дня випуску.

Залізо сірчанокисле окисне - кристали або порошок бузкового чи жовто-сірого кольору, розчинний у воді, а при нагріванні - в етиловому спирті. У тваринництві препарат інколи використовують для збагачення раціонів і комбікормів замість закисного сірчанокислого заліза. Застосовують сірчанокисле залізо класифікації хч , чда і ч .

Сульфат міді (мідний купорос, мідь сірчанокисла) - сині кристали або синій кристалічний порошок, який має неприємний металево-терпкий смак. Сульфат міді розчинний у 3 частинах холодної і в 0,8 частинах киплячої води, в розбавленому етиловому спирті та концентрованій соляній кислоті, вивітрюється на повітрі, його розчини мають кислу реакцію. В усіх препаратах сульфату міді вміст міді коливається від 24,99 до 25,37 % (у середньому - 25 %).

Сульфат міді застосовують для збагачення раціонів і комбікормів для тварин міддю в дозах 10-15 мг міді на 1 кг комбікорму чи сухої речовини раціону. Використовують препарат також для стимуляції росту відлучених поросят, зі вмістом 98 % діючої основи вводять у комбікорм із розрахунку 0,1 % (близько 250 мг) елементу міді на 1 кг повнораціонного комбікорму.

Мідь вуглекисла основна - порошок світло-зеленого кольору, нерозчинний у воді та етиловому спирті, добре розчиняється в кислотах і водних розчинах аміаку, ціанідів, солей амонію і лужних карбонатів з утворенням комплексних солей міді. В комбікормовій промисловості використовують вуглекислу основну мідь кваліфікації "чда" і "ч".

Необхідно пам'ятати, що мідь вуглекисла основна у вигляді пилу дуже токсична - при попаданні на слизові оболонки носа, рота й очей викликає сильне їх подразнення, головні болі, а також розлад шлунково-кишкового тракту. Тому при роботі з препаратом необхідно дотримуватись правил особистої гігієни та індивідуального захисту (захист органів дихання респіратором, захисні окуляри, спецодяг, герметизація технологічного обладнання, приточно-витяжна вентиляція та ін.).

Оксид міді випускають у вигляді порошку або гранул. Гранульований оксид міді - це тверді гранули розміром 3-5 мм, коричнювато-бурого кольору; порошкоподібний оксид міді - тонкий чорний порошок, малорозчинний у розчинах солей амонію.

Цинк сірчанокислий (цинковий купорос, сірчано-цинкова сіль) - білий кристалічний порошок або кристали, які вивітрюються на повітрі. Препарат добре розчиняється у воді (в 0,8 частинах) та гліцерині, нерозчинний в етиловому спирті. Водні розчини мають кислу реакцію. У тваринництві використовують переважно цинк сірчанокислий семиводневий.

Цинк вуглекислий (карбонат цинку) - білий кристалічний або аморфний порошок, майже нерозчинний у воді, добре розчинний у розбавлених кислотах. Реагує з кислотами з виділенням водню і вуглекислоти та з лугами. При зберіганні збивається у грудки.

Цинк хлористий (хлорид цинку) - білі тверді палички або шматочки циліндричної форми без запаху, дуже гігроскопічні і швидко розпливаються на повітрі. Хлорид цинку розчиняється в 0,4 частинах води, в 2 частинах гліцерину, в 1,3 частинах етилового спирту, а також в ефірі та ацетоні. Використовується як джерело цинку замість сірчанокислого цинку або оксиду цинку для збагачення раціону та комбікормів тварин. Оскільки препарат гігроскопічний і легко вбирає вологу, суміші мінеральних речовин після його додавання стають вологими.

Оксид цинку - аморфний порошок білого або жовтуватого кольору, нерозчинний у воді й етиловому спирті, добре розчинний у мінеральних кислотах і лугах, в оцтовій кислоті без виділення бульбашок газу, в розчинах аміаку та вуглекислого амонію. Його одержують прожарюванням основного карбонату цинку. В комбікормовій промисловості переважно використовуються препарати, які випускає хімічна промисловість для інших потреб. При роботі з оксидом цинку слід користуватись індивідуальними засобами захисту.

Марганець сірчанокислий п'ятиводневий (сульфат марганцю) - кристалічний порошок блідо-рожевого кольору, добре розчинний у воді і нерозчинний в етиловому спирті. Раніше був єдиним препаратом, за допомогою якого збагачували марганцем усі комбікорми. Але після того, як з'ясувалося, що введення в рецептуру преміксів сірчанокислих сполук мікроелементів погіршує зберігання інших інгредієнтів преміксів, почали застосовувати переважно вуглекислі та оксидні сполуки.

Марганець вуглекислий основний водневий (вуглекислий марганець) - порошок, забарвлений у світло-рожевий або світло-коричневий колір, нерозчинний у воді, етиловому спирті, ефірі, але добре розчинний у сірчаній, соляній та азотній кислотах. Препарат чутливий до світла.

Марганець хлористий (хлорид марганцю) - блідо-рожевий порошок, добре розчинний у воді та етиловому спирті, нерозчинний в ефірі. Препарат містить 297,64 % марганцю і застосовується для збагачення раціону та комбікормів марганцем.

Оксид марганцю - порошок чорного кольору, нерозчинний у воді, добре розчинний у гарячій соляній кислоті, що супроводжується виділенням хлору, розчинний у сірчаній кислоті. Препарат містить 62,6 % марганцю і, в разі відсутності інших більш придатних його елементів, може використовуватися для збагачення раціонів та комбікормів марганцем. Зважаючи на те, що оксид марганцю досить токсичний, препарат потребує дбайливого зберігання, дотримання правил особистої гігієни та застосування індивідуальних засобів захисту.

Калій йодистий (йодид калію) - білі або безбарвні кубічні кристали, на світлі набувають бурого кольору, на сухому повітрі не зволожуються, дуже солоні і слабогіркі на смак, легкорозчинні у воді (1:0,75), в етиловому спирті (1:12), у гліцерині (1:25). Розчини препарату безбарвні, прозорі, мають нейтральну реакцію. Препарат одержують шляхом обробки йодисто-йодного заліза калійним лугом або сірчистокислим калієм, а також при взаємодії йоду з калійним лугом. У комбікормовій промисловості для збагачення кормів йодом використовують йодид калію класифікації "хч", "чда" і "ч", який містить 75,68-76,07 % йоду. Йод із препарату засвоюється на 25-35 % і має позитивну дію на організм тварин.

Калій йодноватистокислий (йодноватистокалійна сіль) - білий кристалічний порошок, розчинний у воді (в 17 частинах холодної і 2 частинах киплячої), дуже погано розчинний в етиловому спирті (1:130), вибухає при змішуванні з органічними (цукром, вугіллям та ін.) та горючими (сіркою, сірчистою сурмою та ін.) речовинами. Навіть суміші, виготовлені у вологому стані, після висихання можуть вибухати при ударах. Препарат є сильним окислювачем.

У комбікормовій промисловості застосовують препарат йодноватистокислого калію, який містить 59-59,2 % йоду, для збагачення раціонів і комбікормів йодом. При роботі з препаратом слід дотримуватися запобіжних заходів та особистої гігієни. При додаванні препарату в наважки з вітамінами та іншими речовинами, які входять до складу преміксів, його слід злегка зволожувати, щоб уникнути вибухів.

Йодистий натрій містить 83,8 % йоду і використовується для збагачення раціонів і комбікормів йодом. Його одержують шляхом обробки йодистойодного заліза натрієвим лугом або взаємодією йоду з їдким натром.

Препарати кобальту, як і інші солі мікроелементів, використовують у тваринництві для збагачення раціонів комбікормів. Раніше існувала думка, що при введенні вітаміну В12 у раціон тварин, солі кобальту можна не добавляти, але, як встановлено, вітамін В12 не усуває потреби в кобальті. Інша справа, коли джерелом вітаміну В12 виступає вітамін В12 кормовий, в якому, крім вітаміну В12, завжди міститься значна кількість кобальту, не зв'язаного з вітаміном (до 10 % за масою). У цьому випадку солі кобальту не додаються.

Бішофіт - магнієва підкормка для тварин. Одержують бішофіт шляхом розчинення водою підземних пластів мінеральних солей. Розчин являє собою маслянисту безколірну або жовтуватого кольору рідину без запаху, яка містить хлорид магнію та інші мінеральні речовини.

Селеніт натрію і селенат натрію - похідні селенистої й селенової кислот, білі аморфні порошки, добре розчинні у воді. Селеніт натрію містить 45,2 % селену, а селенат натрію - 41,37 %. Препарати придатні до застосування протягом одного року. Частіше у тваринництві використовується селеніт натрію у вигляді розчинів, тому що препарати селену вимагають дуже точного дозування.

При токсичній дистрофії хутровим звірам згодовують селеніт натрію в розрахунку 0,1-0,2 мг/кг, вітамін В1 - 0,6-2 мг/кг, вітамін В12 - 100-300 мг/кг, фолієву кислоту - 0,3-0,8 мг/кг і вітамін Е -15-30 мг/кг живої маси, зменшують кількість жиру в раціоні і вводять холінхлорид.

Робота з препаратами селену повинна проводитись із дотриманням суворих правил особистої гігієни та застосуванням засобів індивідуального захисту. Зберігають препарати у темному місці.

При розрахунку потреб різних тварин у мікроелементах необхідно враховувати їх наявність у кормах. Для цього можна користуватися існуючими коефіцієнтами перерахунку.

Сапропелі. Їх біологічна ефективність залежить не тільки від вмісту в озерних покладах окремих мікроелементів, але й від розчинності сапропелю в шлунково-кишковому тракті тварин.

Позитивний вплив різних алюмосилікатів на процеси обміну речовин в організмі тварин пояснюється наявністю в їх складі мікро- та макроелементів, фізико-хімічними властивостями (адсорбція та іонообмін), а також наявністю у деяких глинах неідентифікованого фактору росту.


Скотный двор


На сайте Скотный двор


Ви дивилися сторінку - Традиційні мінерали

Наступна сторінка      - Нетрадиційні мінерали

Попередня сторінка   - 13.7. Мінеральні речовини у годівлі тварин


Повернутися до початку сторінки Традиційні мінерали

Скотный двор

 
Индекс цитирования.