Довідник зооінженера

За ред. М.І.Машкіна.— К.: Урожай, 1989.— 320 с — (Література для кабінету зоотехніка)

 

Ветеринарно-санітарні заходи на сучасних тваринницьких комплексах

Проектування, будівництво й експлуатація тваринницьких комплексів визначені загальносоюзними «Нормами технологічного проектування тваринницьких ферм», «Ветеринарно-санітарними вимогами при проектуванні й експлуатації тваринницьких господарств» та іншими інструкціями.

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Вибираючи кращий проект, наприклад, молочного комплексу, головну увагу слід приділити системі ветеринарного захисту комплексу чи ферми, способам утримання й годівлі худоби, теплоізоляції огороджувальних конструкцій приміщень, системі вентиляції, видалення й зберігання гною, виду і засобам механізації, огородження виробничої території, обладнанню санпропускників, стану карантинного приміщення, ізолятору, постійно діючим дезбар'єрам, місцям утилізації трупів і стаціонарних дезинфекційних установок.

Проект має забезпечити функціонування комплексу (ферми) за принципом закритого підприємства, а його приміщень — «все зайнято — все пусто». Всі службові приміщення, а також кормоцех необхідно розмістити за виробничою зоною. Санітарними вимогами забезпечується сувора ізоляція всього комплексу (ферми) і навіть окремих приміщень, цехів. Засоби будівельної ізоляції значно сприяють захисту від інфекції.

Представники зооветеринарної служби повинні обрати місце для будівництва комплексу і запропонувати будівельникам. Ділянка повинна бути сухою, на підвищеній місцевості, з низьким стоянням ґрунтових вод, рівною, відкритою для прямих сонячних променів, враховується також забезпеченість якісною водою. При цьому необхідно враховувати епізоотичний стан району (області). Комплекс не можна розміщувати на місці колишніх скотомогильників, гноєсховищ, тваринницьких та інших будівель, поблизу річок і водосховищ, а також автомагістралей.

Майданчик для розміщення комплексу повинен бути на віддалі 3—5 км від населених пунктів (санітарно-захисна зона).

Територія комплексу має зони: виробничу, де розташовані тваринницькі приміщення і ветеринарні об'єкти, адміністративно-господарську та зону розташування складів для кормів і кормоцеху.

Виробнича зона, як і інші, повинна бути огородженою щільним чи сітчастим парканом висотою не менше 1,8 м. У виробничій зоні розміщують такі об'єкти ветеринарного призначення: ветпункт, який має амбулаторію (манеж-приймальна, аптека, кабінет ветлікаря, склад біопрепаратів), стаціонар (для хворих незаразними хворобами), діагностичний кабінет чи лабораторія; ізолятор — окремі бокси для утримання хворих тварин (з розрахунку 1 % від дорослого поголів'я), приміщення для проведення лікувальних процедур, зберігання інвентаря й кормів. У тваринницьких приміщеннях обладнують санітарні станки (стійла) для слабких і хворих тварин (з розрахунку 0,5—1 % від поголів'я), забійно-санітарний пункт, у якому розміщені забійне і утилізаційне (автоклави, піч для спалювання трупів) відділення, ветеринарно-санітарний пропускник, призначений для санітарної обробки всього персоналу виробничої зони. Для вивезення худоби з виробничої зони будують на лінії огородження навантажувальну естакаду.

Біля входів у тваринницькі приміщення повинні бути дезванни (довжина — 1,5 м, ширина — на 20 см більша ширини дверей, глибина 0,2 м), заповнені дезинфікуючим розчином. Працівникам комплексу, які закріплені за певними приміщеннями, заборонено без дозволу ветперсоналу відвідувати інші приміщення. Заборонено виносити з тваринницьких приміщень непродезинфіковані інвентар та інструменти.

За межами виробничої зони на окремій ділянці, віддаленій не менш як на 0,5 км, будують приміщення для карантинування дорослих тварин, які надходять у господарство.

Внутрішнє опорядження приміщень, покриття технологічного обладнання, підлогу й стіни виконують з матеріалів, стійких проти дії розчинів лугів і кислот, які застосовують для дезинфекції. Підлога й стіни повинні бути такими, щоб через них не могли потрапляти гризуни. Особливу увагу приділяють роботі вентиляції.

Санітарні вимоги до видалення гною: згідно з ветеринарно-санітарними вимогами на комплексі необхідно забезпечити своєчасне знезараження гною. Від правильного вирішення питань видалення гною з приміщень залежить ветеринарно-санітарний стан ферм, а значить здоров'я й продуктивність худоби. Способи видалення гною зумовлені системами утримання худоби. Споруди для обробки гною і стічних рідин розміщені за територією комплексу. Санітарно-захисна зона від житлової забудови до очисних споруд залежить від кількості корів на комплексі (2500—3500 м).

Тверду фракцію гною знезаражують біотермічним способом. Початком строку знезаражування гною вважається день підвищення температури в штабелі до 60—70 °С. Знезаражений гній у такому режимі використовують як органічне добриво.

При комплектуванні й ремонті стада необхідно суворо дотримувати ветеринарних вимог, оскільки нерідко на комплекс надходять низькопродуктивні тварини, які мають слабку конституцію. Якщо у комплектуванні стада бере участь багато господарств, воно найчастіше відрізняється за імунобіологічним статусом і знаходиться в різних умовах утримання й годівлі. Нерідко на комплекси надходить недостатньо перевірене поголів'я.

Комплектувати комплекси краще тваринами, які надходять з одного господарства, що забезпечує надійний ветеринарний контроль і карантинні умови. Відбір і поповнення тваринами проводять з обов'язковою термометрією і перевіркою відповідних документів. Особливу увагу звертають на стан вим'я, ратиць і кінцівок.

Молочні комплекси комплектують нетелями, первістками, а в окремих випадках — молодими коровами не старше п'яти років. Всіх тварин піддають ветеринарному огляду і обов'язково досліджують на туберкульоз, бруцельоз, лейкоз, лептоспіроз, вібріоз і трихомоноз, гельмінтоносійство, корів також перевіряють з метою виявлення захворювань молочних залоз, патології ратиць і кінцівок. Враховуючи епізоотичний стан господарства, тварин імунізують проти сибірки, дерматомікозу та інших захворювань.

Підбір корів за морфологічними й фізіологічними особливостями вим'я проводить зоотехнічний персонал. При перевезеннях тварин слід по можливості запобігати стресам. Тварин, які тільки надійшли, обмивають під душем, обсушують, а потім переводять у виробниче відділення за умови, що карантин вони пройшли в господарстві-постачальнику. Якщо тварини не пройшли карантин у господарстві, їх протягом 30 днів тримають на карантинному режимі в чистому й продезинфікованому окремому приміщенні, а потім переводять в основне приміщення.

Всіх тварин, які надійшли на діючий комплекс, обов'язково чистять, миють, обрізують ратиці і після клінічного огляду і термометрії розміщують у карантинному приміщенні на місяць під нагляд зооветеринарних спеціалістів. При цьому проводять і необхідні діагностичні дослідження. При негативних результатах досліджень тварину вважають здоровою і переводять у загальне стадо.

На молочних комплексах суворо дотримують ветеринарно-санітарних правил машинного доїння корів, санітарних вимог до доїльних приміщень і гігієни обслуговуючого персоналу. На комплексах по виробництву молока постійно вирішують завдання по профілактиці інфекційних та інвазійних хвороб. Охорона стад таких господарств від занесення інфекції є головною ланкою господарської діяльності, оскільки здоров'я худоби є фактором, який визначає економічну ефективність галузі.

Загальні й специфічні профілактичні заходи є складовою частиною технології виробництва. При цьому загальні заходи включають дотримання належних умов утримання і годівлі худоби, а також заходи по охороні території комплексу від можливості її інфікування, а специфічні — це захист тварин від хвороб.

Зони комплексу огороджені, що запобігає проникненню на їх територію сторонніх осіб і тварин, заїзду транспорту, а також переходу із зони в зону обслуговуючого персоналу без відповідної санітарної обробки. На комплексі контролюють рух обслуговуючого персоналу і транспорту. З цією метою обладнують санпропускники і дезбар'єри. Персоналу комплексу видають перепустки, засоби захисту і спецодяг.

На комплексі звичайно вивішують на дошці об'яв правила, які визначають порядок переміщення людей, транспорту і правила особистої гігієни. Навкруги комплексу визначають санітарно-захисну зону, в якій проводять такі ж протиепізоотичні заходи, як і на комплексі.

На всіх інших тваринницьких комплексах дотримують аналогічних ветеринарно-санітарних вимог з урахуванням виду тварин, господарського напряму, конкретного епізоотичного стану та ін.

Технологія будь-якого промислового комплексу включає також періодичне проведення дезинфекції, дезинсекції й дератизації.

Всіх телят, які народились на комплексі, обробляють з профілактичною метою проти сальмонельозу, колібактеріозу, трихофітії, а при наявності показань — проти диплококозу й інфекції ентеротоксемії.

З метою уникнення занесення збудників інфекційних хвороб всім особам, які працюють на комплексі, категорично заборонено заносити у виробничу зону м'ясні, молочні та інші харчові продукти.

Один раз на місяць в приміщеннях комплексу проводять санітарний день, коли повсюдно ретельно очищають стіни, стелю, годівниці й інше обладнання. Забруднені місця миють гарячою водою чи 1,5—2%-ним розчином кальцинованої соди і водою. В умовах спеціалізації тваринництва комплекси та ферми по виробництву тваринницької продукції повинні насамперед бути підприємствами високої санітарної культури. Вони повинні працювати у режимі закритих підприємств з введенням контрольно-пропускної системи.

 

Ви дивилися сторінку - Ветеринарно-санітарні заходи на сучасних тваринницьких комплексах

Наступна сторінка      - Машини і обладнання для водопостачання та напування тварин

Попередня сторінка    - Поняття про найбільш небезпечні інфекційні й інвазійні захворювання великої рогатої худоби, свиней, птиці та інших тварин на тваринницьких комплексах і їх профілактика

Повернутися до початку сторінки Ветеринарно-санітарні заходи на сучасних тваринницьких комплексах

1 2 3 4

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

Скотный двор

На сайте Скотный двор

Индекс цитирования.