Довідник зооінженера




Довідник зооінженера

Вступ

Корми і технологія їх виробництва

Зелені корми

Грубі корми

Силос

Коренебульбоплоди та баштанні культури

Зернові корми

Кормові відходи технічних виробництв

Харчові відходи

Корми тваринного походження

Корми мікробіологічного походження

Мінеральні добавки

Кормові небілкові азотисті добавки

Вітамінні препарати та антибіотики

Комбіновані корми

Нормована годівля сільськогосподарських тварин

Годівля великої рогатої худоби

Годівля свиней

Годівля овець

Годівля коней

Годівля сільськогосподарської птиці

Годівля кролів та хутрових звірів

Використання стимуляторів

Основи розведення сільськогосподарських тварин

Генетичні основи селекції

Методи розведення худоби

Мічення тварин і племінний облік

Крупномасштабна селекція

ЕОМ у племінній роботі

«Селекс» у молочному скотарстві

Виставки і виводки племінних тварин

Організаційні форми племінної роботи

Селекція молочної і м'ясної худоби

Загальні напрями і розвиток скотарства

Селекція молочної худоби

Селекція м'ясної худоби

Технологія виробництва молока і яловичини

Технологія виробництва молока

Нормативи технології виробництва молока

Моделювання перспективної технології виробництва молока

Технологія одержання та первинна обробка молока

Контроль за якістю молока

Технологія виробництва яловичини

Свинарство та технологія виробництва свинини

Породи свиней

Племінна робота у свинарстві

Утримання свиней

Технологія вирощування племінного молодняка

Технологія виробництва свинини на промисловій основі

Зоотехнічний облік у свинарстві

Технологія виробництва продукції вівчарства

Основні напрями вівчарства і породи овець

Основні положення племінної роботи

Продукція вівчарства

Технологія вівчарства і системи утримання овець

Технологія годівлі й утримання овець взимку з урахуванням особливостей кормовиробництва

Технологія годівлі й утримання овець влітку

Технологія відтворення стада й вирощування молодняка

Технологія стриження овець і реалізація вовни державі

Організація праці у вівчарстві

Використання собак у вівчарстві

Стандартизація у вівчарстві

Нормативи планування розвитку вівчарства

Технологія виробництва яєць і м'яса птиці

Біологічні особливості сільськогосподарської птиці технологічного призначення

Особливості племінної роботи в птахівництві

Інкубація яєць сільськогосподарської птиці

Технологія вирощування м'ясного молодняка сільськогосподарської птиці

Технологія утримання сільськогосподарської птиці

Конярство

Породи коней

Види продуктивності та використання коней

Відтворення коней

Приміщення й споруди для коней (ОНТП-9-81)

Збруя, упряж та вози

Технологія дрібного тваринництва

Кролівництво

Племінна робота

Технологія утримання і розведення кролів

Продукція кролівництва

Ставове рибництво

Структура рибницьких господарств

Правила експлуатації і догляду за гідротехнічними спорудами

Біологічні особливості основних ставових риб

Технологія вирощування товарної риби в ставках, садках і басейнах

Удобрення ставів

Технологія вирощування рибопосадкового матеріалу коропа і рослиноїдних риб

Племінна робота в рибництві

Бджільництво

Породи бджіл

Племінна робота в бджільництві

Транспортування і утримання бджіл

Технологія виробництва меду і воску

Використання бджіл для запилення сільськогосподарських культур

Кормова база бджільництва і методи її поліпшення

Організація праці на пасіці

Технологія відтворення сільськогосподарських тварин

Фізіологія розмноження сільськогосподарських тварин

Підприємства по осіменінню тварин

Обладнання й матеріали, які використовують при штучному осіменінню тварин

Оплата праці працівників племпідприємств та техніків по штучному осіменінню

Технологія одержання сперми і підготовка її до використання

Технологія і техніка штучного осіменіння тварин

Організація штучного осіменіння

Запліднення і фактори, що йому сприяють

Трансплантація ембріонів

Визначення вагітності в самок сільськогосподарських тварин

Організація родильних відділень

Неплідність і яловість тварин

Оцінка якості сільськогосподарських тварин та м'яса

Визначення вгодованості сільськогосподарських тварин

Оцінка якості м'яса

Здача-приймання худоби і птиці на м'ясокомбінаті

Технологічні лінії забою сільськогосподарських тварин

Зоогігієна з проектуванням тваринницьких комплексів

Гігієна утримання сільськогосподарських тварин

Основні гігієнічні вимоги до виробничих приміщень для утримання сільськогосподарських тварин

Проекти тваринницьких підприємств

Технологічне обгрунтування об'ємно-планувальних рішень тваринницьких об'єктів

Будівництво та реконструкція тваринницьких приміщень

Утримання тварин у літніх таборах

Основи ветеринарії

Класифікація хвороб

Поняття про патологію органів дихання і травлення в тварин промислових комплексів та їх профілактика

Принципи й організація профілактики травматизму в тваринництві

Поняття про найбільш небезпечні інфекційні й інвазійні захворювання великої рогатої худоби, свиней, птиці та інших тварин на тваринницьких комплексах і їх профілактика

Ветеринарно-санітарні заходи на сучасних тваринницьких комплексах

Механізація та електрифікація тваринництва

Машини і обладнання для водопостачання та напування тварин

Машини та обладнання для заготівлі кормів

Машини та обладнання для приготування різних видів кормів

Кормоцехи для приготування кормових сумішей

Машини для роздавання кормів

Машини та обладнання для видалення гною

Машини та обладнання для доїння корів та первинної обробки молока

Обладнання для вирощування та утримання птиці

Обладнання для створення мікроклімату в тваринницьких приміщеннях та його експлуатація

Електрообладнання у тваринництві

Машини і обладнання для стриження та санітарної обробки овець

Технічне обслуговування машин і обладнання на фермах

Планування, організація та управління в тваринництві

Планування виробництва у тваринництві

Організація виробництва продукції тваринництва

Організація праці

Господарський розрахунок

Організація оплати праці

Управління виробництвом у тваринництві

Аналіз виробничої діяльності

Комплексний аналіз госпрозрахункових тваринницьких підрозділів

Моделювання виробничих процесів

Економіка виробництва тваринницької продукції

Економічні показники виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств

Ефективність використання виробничого потенціалу.

Науково-технічний прогрес

Облік у тваринництві

Застосування ЕОМ у тваринництві

Охорона праці і техніка безпеки

Обов'язки спеціалістів сільського господарства по охороні праці й техніці безпеки

Організація навчання й інструктажу по техніці безпеки працівників тваринництва

Відповідальність за порушення правил і норм охорони праці

Правила техніки безпеки при догляді за сільськогосподарськими тваринами на спеціалізованих фермах

Гігієна праці і правила особистої гігієни працівників тваринництва

Техніка безпеки при хімічному способі обробки грубих кормів


   Література
   Карта сайта

Утримання тварин у літніх таборах

Зооінженери та ветлікарі повинні використовувати літнє утримання худоби, як засіб її загальної профілактики, збагачення організму вітамінами, макро- і мікроелементами, киснем.

Для переведення тварин на літнє утримання створюють комісію в яку входить зооінженер, ветспеціаліст, агроном. Комісія складає план роботи, що включає такі етапи: підготовка та огляд пасовищної території, підготовка тварин до табірного утримання і безпосереднє утримання їх у таборах.

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Підготовка та огляд пасовищної території. При обстеженні пасовищ комісія уточнює їх межі, якість грунту, ступінь його зволоження, наявність водопою та підхід до нього, санітарно-ветеринарний та гігієнічний стан таборів, тирл (засмічення, чагарники, скотомогильники, благополуччя місцевості по зоонозах та антропозоонозах). Під табір чи тирло відводять сухе підвищене місце благополучне по ґрунтових інфекціях. Табір розміщують посередині пасовищних ділянок на відстані не менше 300 м від проїзних доріг, низин. До джерела води роблять зручні підходи для тварин. Береги річок, озер закріплюють, роблять пологі спуски, підводять водопровід або риють колодязі, обладнують водопійні майданчики.

Підготовка тварин до табірного утримання. Все поголів'я підлягає диспансеризації (перевіряють вгодованість, стан шкіри, молочної залози, копит). З урахуванням даних індивідуального клінічного огляду слабких або хворих тварин виділяють у окремі групи.

Проводять також діагностичні дослідження великої рогатої худоби на туберкульоз та бруцельоз. Корів досліджують також на лейкоз, вібріоз, трихомоноз. Для виявлення гельмінтних захворювань проводять копрологічний аналіз, а за 30—45 днів до випасання тварин оглядають на наявність личинок шкіряного овода, розчищають і підрізають копита, у корів на 1,5— 2 см спилюють кінці гострих рогів. У неблагополучних регіонах худобу вакцинують проти сибірки та емкару. Овець досліджують на бруцельоз, коросту, гельмінтози. При необхідності проводять профілактичне і лікувальне купання у протиакаридозному розчині, температура якого 18—20 °С, вакцинують проти брадзоту. Свиней перевіряють на туберкульоз, бруцельоз, лептоспіроз, гельмінтози. Якщо потрібно, вакцинують проти бешихи. Коней досліджують на сап, розковують.

З урахуванням даних диспансеризацій формують групи тварин на пасовищний період. В одній групі повинна бути така їх кількість: корів — 100—150, молодняка великої рогатої худоби — 150—200, телят — 40—50, вівцематок в отарі — не більше 600—800, ярок та валахів — 1000—1200, племінних баранів — 150—200, коней в табунах— 100—150, коней в косяку — 20— 25 кобил та 1—2 жеребці.

Утримання великої рогатої худоби. У літні табори корів переводять, коли температура повітря вночі буде не нижче 5 °С, а телят — не нижче 10 °С.

Для сухостійних корів доцільно практикувати пасовищно-табірне, для інших груп великої рогатої худоби — стійлово-табірне утримання.

На території табору для тварин улаштовують стійбища з розрахунку 25 м2 на голову. На стійбищах споруджують навіси, які з південного боку залишають відкритими, а решту сторін закривають. Для новонароджених телят роблять навіс, огороджений з трьох боків дошками. Під навісами обладнують стійла з годівницями і прив'язями, напувалки.

Переводити тварин на пасовищне утримання слід протягом 7—10 днів, щоб вони поступово звикали до поїдання зеленої маси. При різкому переході на зелені корми у тварин можуть виникнути шлунково-кишкові розлади, загострення інших захворювань, зниження продуктивності. Не можна виганяти на пасовище голодну худобу, а також вранці по росі, якщо у травостої багато конюшини, люцерни, буркуну, щоб не викликати у неї тимпанію: Телятам молочного періоду при пасовищному утриманні кількість молока та концкормів не зменшують, а грубі корми і коренеплоди замінюють травою. Телятам віком 6—12 міс зеленою масою замінюють 50 %, а старше року — всі концкорми.

Пасовища слід розбивати на окремі ділянки, на яких худобу пасуть не більш як 5—6 днів. При використанні пасовищ, віддалених від ферм більш як на 3 км, на них обладнують табори, годівниці.

Обладнують водопої біля річок, ставків, озер, струмків так, щоб одночасно всі або більша частина корів стада могли напитися. Водопійні майданчики (розмір 27 х 11 м) роблять на відстані 10—20 м від джерела води. Завжди необхідно мати запас води на одне напування. В спеку потреба у воді збільшується у 1,5 раза.

Свиней у літні табори переводять з настанням теплих днів. Перед цим їх оглядають і розділяють за статтю та живою масою. Відгодівельний та ремонтний молодняк утримують групами по 25—30 голів. При індивідуальному утриманні підсисних свиноматок у літніх таборах площа станка повинна становити не менше 4,5 м2, для кнурів — 6 м2. При груповому утриманні з розрахунку на кнура, перевірювану, холосту та поросну свиноматку потрібно мати 3 м2, на відлучене порося — 1 м2, на голову ремонтного та відгодівельного молодняка — 1,3 м2.

Для забезпечення свиней зеленими кормами орієнтовну площу зеленого конвеєра визначають з розрахунку 0,5 га на основну свиноматку. Орієнтовні норми згодовування зеленої маси за добу такі, кг: кнури — 5, свиноматки холості, поросні — 6, підсисні — 8, поросята — 0,2, ремонтний молодняк — 4,5.

Для пасовищного утримання свиней у племінних господарствах виділяють ділянку на відстані від табору не більш як 1,5—2 км. Орієнтовні норми площі для випасу на голову за добу повинні бути для кнурів та свиноматок 6—10 м2, ремонтного молодняка — 2,5—5, відлучених поросят — 1,5—2,5 м2. Пасти свиней потрібно по 1,5— 2 год вранці та ввечері. Для напування свиней установлюють автонапувалки з розрахунку одна на 20—25 голів.

Утримання овець. Для овець влітку можна застосовувати пасовищну, пасовищно-стійлову і рідше — стійлово-пасовищну системи утримання. Під тирло відводять ділянки, захищені від вітрів, а в спеку, навпаки, місця під вітром. На тирлах бажано зробити розкол для індивідуального огляду овець.

Пасовища для овець обладнують на високих і відкритих місцях. Через кожні З—5 днів ділянки для випасання змінюють. Пасовища ділять на загони розміром від 4 до 8—12 га кожний. Орієнтовна добова потреба у пасовищному кормі середньої якості становить: для кітних вівцематок 6—7 кг, підсисних з ягнятами старше 2 міс — 10—12, ягнят після відлучення — 2—4, для молодняка у річному віці — 5—6 кг. З метою профілактики тимпанії передшлунків вівцям перед вигоном на пасовище потрібно дати сіно або солому. Баранів-плідників у травні — липні слід утримувати окремо від інших овець.

Напування овець організовують з водопійних корит, жолобів, виготовлених з азбоцементу, залізобетону або місцевих матеріалів. Стаціонарні або пересувні автонапувалки не рідше одного разу в 2—3 дні чистять і дезинфікують. Для напування овець на природних пасовищах передбачають водопійні пункти. Радіус водопою для рівнинних пасовищ — 2,5—3 км.

Утримання коней. Коней випасають на ділянках з сухим і щільним грунтом, рівним рельєфом та добрим травостоєм.

Для коней застосовують табунну систему утримання з двома різновидами: культурно-табунною та поліпшеною табунною.

При культурно-табунній системі утримання коні більшу частину року пасуться табунами. Табуни можуть бути маточні, кобилок, жеребчиків.

При поліпшеній системі коней цілорічно утримують на пасовищі у табунах по статево-вікових групах. Для укриття в непогоду слід передбачити спрощені конюшні для 15—20 % поголів'я. Для іншого поголів'я готують затишки або бази-навіси. Норми площ у базах-навісах для дорослих коней повинні бути 8 м2, для молодняка віком до 2,5 року — 5 м2, у затишку — 15 м2 на дорослого коня і 10 м на голову молодняка.

Водопійні пункти на пасовищах обладнують коритами довжиною по фронту 0,6 м на 4 коней. Відстань від таких водопійних пунктів до конюшен або базів повинна бути не менше 200 м. Біля водопійних корит роблять тверде покриття на ширину 2,5— З м. Радіус водопою для коней беруть для рівнинних пасовищ степових та лісостепових районів 2—4 км, для засушливих степів та відгінного конярства — 5—8 км.

Норми потреби коней у воді такі (літрів на добу): жеребці-плідники — 45, кобили підсисні — 65, кобили, мерини, жеребці-плідники та молодняк старше 1,5 року — 50, молодняк від відлучення до 1,5 років — 36.


Ви дивилися сторінку - Утримання тварин у літніх таборах

Наступна сторінка      - Класифікація хвороб

Попередня сторінка    - Будівництво та реконструкція тваринницьких приміщень

Повернутися до початку сторінки Утримання тварин у літніх таборах

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 
Индекс цитирования.