Довідник зооінженера

За ред. М.І.Машкіна.— К.: Урожай, 1989.— 320 с — (Література для кабінету зоотехніка)

 

Утримання тварин у літніх таборах

Зооінженери та ветлікарі повинні використовувати літнє утримання худоби, як засіб її загальної профілактики, збагачення організму вітамінами, макро- і мікроелементами, киснем.

Для переведення тварин на літнє утримання створюють комісію в яку входить зооінженер, ветспеціаліст, агроном. Комісія складає план роботи, що включає такі етапи: підготовка та огляд пасовищної території, підготовка тварин до табірного утримання і безпосереднє утримання їх у таборах.

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Підготовка та огляд пасовищної території. При обстеженні пасовищ комісія уточнює їх межі, якість грунту, ступінь його зволоження, наявність водопою та підхід до нього, санітарно-ветеринарний та гігієнічний стан таборів, тирл (засмічення, чагарники, скотомогильники, благополуччя місцевості по зоонозах та антропозоонозах). Під табір чи тирло відводять сухе підвищене місце благополучне по ґрунтових інфекціях. Табір розміщують посередині пасовищних ділянок на відстані не менше 300 м від проїзних доріг, низин. До джерела води роблять зручні підходи для тварин. Береги річок, озер закріплюють, роблять пологі спуски, підводять водопровід або риють колодязі, обладнують водопійні майданчики.

Підготовка тварин до табірного утримання. Все поголів'я підлягає диспансеризації (перевіряють вгодованість, стан шкіри, молочної залози, копит). З урахуванням даних індивідуального клінічного огляду слабких або хворих тварин виділяють у окремі групи.

Проводять також діагностичні дослідження великої рогатої худоби на туберкульоз та бруцельоз. Корів досліджують також на лейкоз, вібріоз, трихомоноз. Для виявлення гельмінтних захворювань проводять копрологічний аналіз, а за 30—45 днів до випасання тварин оглядають на наявність личинок шкіряного овода, розчищають і підрізають копита, у корів на 1,5— 2 см спилюють кінці гострих рогів. У неблагополучних регіонах худобу вакцинують проти сибірки та емкару. Овець досліджують на бруцельоз, коросту, гельмінтози. При необхідності проводять профілактичне і лікувальне купання у протиакаридозному розчині, температура якого 18—20 °С, вакцинують проти брадзоту. Свиней перевіряють на туберкульоз, бруцельоз, лептоспіроз, гельмінтози. Якщо потрібно, вакцинують проти бешихи. Коней досліджують на сап, розковують.

З урахуванням даних диспансеризацій формують групи тварин на пасовищний період. В одній групі повинна бути така їх кількість: корів — 100—150, молодняка великої рогатої худоби — 150—200, телят — 40—50, вівцематок в отарі — не більше 600—800, ярок та валахів — 1000—1200, племінних баранів — 150—200, коней в табунах— 100—150, коней в косяку — 20— 25 кобил та 1—2 жеребці.

Утримання великої рогатої худоби. У літні табори корів переводять, коли температура повітря вночі буде не нижче 5 °С, а телят — не нижче 10 °С.

Для сухостійних корів доцільно практикувати пасовищно-табірне, для інших груп великої рогатої худоби — стійлово-табірне утримання.

На території табору для тварин улаштовують стійбища з розрахунку 25 м2 на голову. На стійбищах споруджують навіси, які з південного боку залишають відкритими, а решту сторін закривають. Для новонароджених телят роблять навіс, огороджений з трьох боків дошками. Під навісами обладнують стійла з годівницями і прив'язями, напувалки.

Переводити тварин на пасовищне утримання слід протягом 7—10 днів, щоб вони поступово звикали до поїдання зеленої маси. При різкому переході на зелені корми у тварин можуть виникнути шлунково-кишкові розлади, загострення інших захворювань, зниження продуктивності. Не можна виганяти на пасовище голодну худобу, а також вранці по росі, якщо у травостої багато конюшини, люцерни, буркуну, щоб не викликати у неї тимпанію: Телятам молочного періоду при пасовищному утриманні кількість молока та концкормів не зменшують, а грубі корми і коренеплоди замінюють травою. Телятам віком 6—12 міс зеленою масою замінюють 50 %, а старше року — всі концкорми.

Пасовища слід розбивати на окремі ділянки, на яких худобу пасуть не більш як 5—6 днів. При використанні пасовищ, віддалених від ферм більш як на 3 км, на них обладнують табори, годівниці.

Обладнують водопої біля річок, ставків, озер, струмків так, щоб одночасно всі або більша частина корів стада могли напитися. Водопійні майданчики (розмір 27 х 11 м) роблять на відстані 10—20 м від джерела води. Завжди необхідно мати запас води на одне напування. В спеку потреба у воді збільшується у 1,5 раза.

Свиней у літні табори переводять з настанням теплих днів. Перед цим їх оглядають і розділяють за статтю та живою масою. Відгодівельний та ремонтний молодняк утримують групами по 25—30 голів. При індивідуальному утриманні підсисних свиноматок у літніх таборах площа станка повинна становити не менше 4,5 м2, для кнурів — 6 м2. При груповому утриманні з розрахунку на кнура, перевірювану, холосту та поросну свиноматку потрібно мати 3 м2, на відлучене порося — 1 м2, на голову ремонтного та відгодівельного молодняка — 1,3 м2.

Для забезпечення свиней зеленими кормами орієнтовну площу зеленого конвеєра визначають з розрахунку 0,5 га на основну свиноматку. Орієнтовні норми згодовування зеленої маси за добу такі, кг: кнури — 5, свиноматки холості, поросні — 6, підсисні — 8, поросята — 0,2, ремонтний молодняк — 4,5.

Для пасовищного утримання свиней у племінних господарствах виділяють ділянку на відстані від табору не більш як 1,5—2 км. Орієнтовні норми площі для випасу на голову за добу повинні бути для кнурів та свиноматок 6—10 м2, ремонтного молодняка — 2,5—5, відлучених поросят — 1,5—2,5 м2. Пасти свиней потрібно по 1,5— 2 год вранці та ввечері. Для напування свиней установлюють автонапувалки з розрахунку одна на 20—25 голів.

Утримання овець. Для овець влітку можна застосовувати пасовищну, пасовищно-стійлову і рідше — стійлово-пасовищну системи утримання. Під тирло відводять ділянки, захищені від вітрів, а в спеку, навпаки, місця під вітром. На тирлах бажано зробити розкол для індивідуального огляду овець.

Пасовища для овець обладнують на високих і відкритих місцях. Через кожні З—5 днів ділянки для випасання змінюють. Пасовища ділять на загони розміром від 4 до 8—12 га кожний. Орієнтовна добова потреба у пасовищному кормі середньої якості становить: для кітних вівцематок 6—7 кг, підсисних з ягнятами старше 2 міс — 10—12, ягнят після відлучення — 2—4, для молодняка у річному віці — 5—6 кг. З метою профілактики тимпанії передшлунків вівцям перед вигоном на пасовище потрібно дати сіно або солому. Баранів-плідників у травні — липні слід утримувати окремо від інших овець.

Напування овець організовують з водопійних корит, жолобів, виготовлених з азбоцементу, залізобетону або місцевих матеріалів. Стаціонарні або пересувні автонапувалки не рідше одного разу в 2—3 дні чистять і дезинфікують. Для напування овець на природних пасовищах передбачають водопійні пункти. Радіус водопою для рівнинних пасовищ — 2,5—3 км.

Утримання коней. Коней випасають на ділянках з сухим і щільним грунтом, рівним рельєфом та добрим травостоєм.

Для коней застосовують табунну систему утримання з двома різновидами: культурно-табунною та поліпшеною табунною.

При культурно-табунній системі утримання коні більшу частину року пасуться табунами. Табуни можуть бути маточні, кобилок, жеребчиків.

При поліпшеній системі коней цілорічно утримують на пасовищі у табунах по статево-вікових групах. Для укриття в непогоду слід передбачити спрощені конюшні для 15—20 % поголів'я. Для іншого поголів'я готують затишки або бази-навіси. Норми площ у базах-навісах для дорослих коней повинні бути 8 м2, для молодняка віком до 2,5 року — 5 м2, у затишку — 15 м2 на дорослого коня і 10 м на голову молодняка.

Водопійні пункти на пасовищах обладнують коритами довжиною по фронту 0,6 м на 4 коней. Відстань від таких водопійних пунктів до конюшен або базів повинна бути не менше 200 м. Біля водопійних корит роблять тверде покриття на ширину 2,5— З м. Радіус водопою для коней беруть для рівнинних пасовищ степових та лісостепових районів 2—4 км, для засушливих степів та відгінного конярства — 5—8 км.

Норми потреби коней у воді такі (літрів на добу): жеребці-плідники — 45, кобили підсисні — 65, кобили, мерини, жеребці-плідники та молодняк старше 1,5 року — 50, молодняк від відлучення до 1,5 років — 36.

 

Ви дивилися сторінку - Утримання тварин у літніх таборах

Наступна сторінка      - Класифікація хвороб

Попередня сторінка    - Будівництво та реконструкція тваринницьких приміщень

Повернутися до початку сторінки Утримання тварин у літніх таборах

1 2 3 4

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

Скотный двор

На сайте Скотный двор

Индекс цитирования.