Скотный двор Скотный двор

Довідник зооінженера

 

Довідник зооінженера

Вступ

Корми і технологія їх виробництва

Зелені корми

Грубі корми

Силос

Коренебульбоплоди та баштанні культури

Зернові корми

Кормові відходи технічних виробництв

Харчові відходи

Корми тваринного походження

Корми мікробіологічного походження

Мінеральні добавки

Кормові небілкові азотисті добавки

Вітамінні препарати та антибіотики

Комбіновані корми

Нормована годівля сільськогосподарських тварин

Годівля великої рогатої худоби

Годівля свиней

Годівля овець

Годівля коней

Годівля сільськогосподарської птиці

Годівля кролів та хутрових звірів

Використання стимуляторів

Основи розведення сільськогосподарських тварин

Генетичні основи селекції

Методи розведення худоби

Мічення тварин і племінний облік

Крупномасштабна селекція

ЕОМ у племінній роботі

«Селекс» у молочному скотарстві

Виставки і виводки племінних тварин

Організаційні форми племінної роботи

Селекція молочної і м'ясної худоби

Загальні напрями і розвиток скотарства

Селекція молочної худоби

Селекція м'ясної худоби

Технологія виробництва молока і яловичини

Технологія виробництва молока

Нормативи технології виробництва молока

Моделювання перспективної технології виробництва молока

Технологія одержання та первинна обробка молока

Контроль за якістю молока

Технологія виробництва яловичини

Свинарство та технологія виробництва свинини

Породи свиней

Племінна робота у свинарстві

Утримання свиней

Технологія вирощування племінного молодняка

Технологія виробництва свинини на промисловій основі

Зоотехнічний облік у свинарстві

Технологія виробництва продукції вівчарства

Основні напрями вівчарства і породи овець

Основні положення племінної роботи

Продукція вівчарства

Технологія вівчарства і системи утримання овець

Технологія годівлі й утримання овець взимку з урахуванням особливостей кормовиробництва

Технологія годівлі й утримання овець влітку

Технологія відтворення стада й вирощування молодняка

Технологія стриження овець і реалізація вовни державі

Організація праці у вівчарстві

Використання собак у вівчарстві

Стандартизація у вівчарстві

Нормативи планування розвитку вівчарства

Технологія виробництва яєць і м'яса птиці

Біологічні особливості сільськогосподарської птиці технологічного призначення

Особливості племінної роботи в птахівництві

Інкубація яєць сільськогосподарської птиці

Технологія вирощування м'ясного молодняка сільськогосподарської птиці

Технологія утримання сільськогосподарської птиці

Конярство

Породи коней

Види продуктивності та використання коней

Відтворення коней

Приміщення й споруди для коней (ОНТП-9-81)

Збруя, упряж та вози

Технологія дрібного тваринництва

Кролівництво

Племінна робота

Технологія утримання і розведення кролів

Продукція кролівництва

Ставове рибництво

Структура рибницьких господарств

Правила експлуатації і догляду за гідротехнічними спорудами

Біологічні особливості основних ставових риб

Технологія вирощування товарної риби в ставках, садках і басейнах

Удобрення ставів

Технологія вирощування рибопосадкового матеріалу коропа і рослиноїдних риб

Племінна робота в рибництві

Бджільництво

Породи бджіл

Племінна робота в бджільництві

Транспортування і утримання бджіл

Технологія виробництва меду і воску

Використання бджіл для запилення сільськогосподарських культур

Кормова база бджільництва і методи її поліпшення

Організація праці на пасіці

Технологія відтворення сільськогосподарських тварин

Фізіологія розмноження сільськогосподарських тварин

Підприємства по осіменінню тварин

Обладнання й матеріали, які використовують при штучному осіменінню тварин

Оплата праці працівників племпідприємств та техніків по штучному осіменінню

Технологія одержання сперми і підготовка її до використання

Технологія і техніка штучного осіменіння тварин

Організація штучного осіменіння

Запліднення і фактори, що йому сприяють

Трансплантація ембріонів

Визначення вагітності в самок сільськогосподарських тварин

Організація родильних відділень

Неплідність і яловість тварин

Оцінка якості сільськогосподарських тварин та м'яса

Визначення вгодованості сільськогосподарських тварин

Оцінка якості м'яса

Здача-приймання худоби і птиці на м'ясокомбінаті

Технологічні лінії забою сільськогосподарських тварин

Зоогігієна з проектуванням тваринницьких комплексів

Гігієна утримання сільськогосподарських тварин

Основні гігієнічні вимоги до виробничих приміщень для утримання сільськогосподарських тварин

Проекти тваринницьких підприємств

Технологічне обгрунтування об'ємно-планувальних рішень тваринницьких об'єктів

Будівництво та реконструкція тваринницьких приміщень

Утримання тварин у літніх таборах

Основи ветеринарії

Класифікація хвороб

Поняття про патологію органів дихання і травлення в тварин промислових комплексів та їх профілактика

Принципи й організація профілактики травматизму в тваринництві

Поняття про найбільш небезпечні інфекційні й інвазійні захворювання великої рогатої худоби, свиней, птиці та інших тварин на тваринницьких комплексах і їх профілактика

Ветеринарно-санітарні заходи на сучасних тваринницьких комплексах

Механізація та електрифікація тваринництва

Машини і обладнання для водопостачання та напування тварин

Машини та обладнання для заготівлі кормів

Машини та обладнання для приготування різних видів кормів

Кормоцехи для приготування кормових сумішей

Машини для роздавання кормів

Машини та обладнання для видалення гною

Машини та обладнання для доїння корів та первинної обробки молока

Обладнання для вирощування та утримання птиці

Обладнання для створення мікроклімату в тваринницьких приміщеннях та його експлуатація

Електрообладнання у тваринництві

Машини і обладнання для стриження та санітарної обробки овець

Технічне обслуговування машин і обладнання на фермах

Планування, організація та управління в тваринництві

Планування виробництва у тваринництві

Організація виробництва продукції тваринництва

Організація праці

Господарський розрахунок

Організація оплати праці

Управління виробництвом у тваринництві

Аналіз виробничої діяльності

Комплексний аналіз госпрозрахункових тваринницьких підрозділів

Моделювання виробничих процесів

Економіка виробництва тваринницької продукції

Економічні показники виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств

Ефективність використання виробничого потенціалу.

Науково-технічний прогрес

Облік у тваринництві

Застосування ЕОМ у тваринництві

Охорона праці і техніка безпеки

Обов'язки спеціалістів сільського господарства по охороні праці й техніці безпеки

Організація навчання й інструктажу по техніці безпеки працівників тваринництва

Відповідальність за порушення правил і норм охорони праці

Правила техніки безпеки при догляді за сільськогосподарськими тваринами на спеціалізованих фермах

Гігієна праці і правила особистої гігієни працівників тваринництва

Техніка безпеки при хімічному способі обробки грубих кормів

Література

Карта сайта

 

Технологія виробництва яловичини

Нормативи технології виробництва яловичини. Інтенсивна технологія відгодівлі молодняка великої рогатої худоби в спеціалізованих господарствах — це одержання від тварин за короткий період найбільшої кількості високоякісного м'яса та сала при найменших витратах кормів та праці на 1 кг продукції.

Технологія виробництва яловичини повинна включати виробничий процес і технологічні елементи, пов'язані з організацією кормовиробництва, приготуванням кормів, системами годівлі та утримання великої рогатої худоби при вирощуванні й відгодівлі.

Організаційно-технологічні рішення по виробництву яловичини на комплексах і фермах повинні диференціюватись за напрямом розвитку скотарства.

Залежно від спеціалізації господарства в зоні діяльності комплексу чи ферми, віку молодняка, який надходить на вирощування й відгодівлю, строків його реалізації, джерел надходження кормів і типу відгодівлі, а також інших факторів, комплекси та ферми можуть бути таких типів:

по вирощуванню телят з 10—20-ден-ного віку й інтенсивній відгодівлі молодняка з реалізацією його у віці 13,5—14 міс живою масою 420—450 кг;

по дорощуванню й відгодівлі молодняка з реалізацією його у віці 15—18 міс живою масою 400—450 кг. На такі підприємства надходить молодняк молочних і комбінованих порід віком 4—6 міс, м'ясних порід — 7—10 міс;

по вирощуванню телят і дорощуванню молодняка. На цих підприємствах вирощують телят і дорощують молодняк до 10— 12-місячного віку живою масою 260—300 кг з наступною передачею його на відгодівлю у спеціалізовані господарства чи на відгодівельні майданчики;

комплекси і майданчики по відгодівлі молодняка і дорослої вибракуваної худоби.

За джерелами надходження кормів і особливостями організації кормової бази підприємства можуть бути таких типів:

із земельними угіддями, але додатково одержують частину кормів з державних ресурсів (комбікорм) і відходи харчової промисловості (жом, меляса);

великі підприємства по відгодівлі худоби, які одержують корми від господарств-учасників кооперації чи від господарств, спеціалізованих на виробництві кормів також на основі кооперації.

 

Підприємства різних типів по виробництву яловичини повинні бути розраховані на таку кількість головомісць (табл. 119).

Таблиця 119.

Розміри підприємств по виробництву яловичини

Комплекси, ферми

Розміри підприємств, головомісць

дрібні

середні

великі

По вирощуванню телят й інтенсивній відгодівлі молодняка (з 10—20-денного до 13—14-місячного віку)

3000 6000 12 000

По вирощуванню телят, дорощуванню й відгодівлі молодняка (з 10—20-денного до 16 — 18-місячного віку)

3000 6000 12 000

По вирощуванню телят і дорощуванню молодняка (з 10—20-денного до 9—12-місячного віку)

3000 6000 12 000

По дорощуванню і відгодівлі молодняка (з 4—6 до 16—18-місячного віку)

3000 6000 12 000

По відгодівлі великої рогатої худоби

3000 6000 12 000

Відгодівельні майданчики

1000— 3000 5000 10000— 20000

Потужності комплексів і ферм встановлюють у кожному конкретному випадку залежно від природних і економічних умов (табл. 120).

Таблиця 120.

Орієнтовна класифікація комплексів по вирощуванню й відгодівлі худоби

Комплекси

Розміри комплексів, головомісць

дрібні

середні

великі

По вирощуванню, дорощуванню й відгодівлі молодняка великої рогатої худоби

3000 6000 12 000 і більше

Відгодівельні майданчики

5000 10000— 30000 20000 і більше

Для молодняка молочних і комбінованих порід прийняті такі схеми вирощування: надмірна годівля від народження до забою у 15—18-місячному віці (інтенсивне вирощування); помірна годівля в молочний період і надмірна після нього, без відгодівлі (середньоінтенсивне вирощування); помірна годівля в молочний і післямолочний періоди з наступним нагулом і заключною відгодівлею після 18-місячного віку (екстенсивне вирощування).

Для молодняка м'ясних порід найчастіше передбачаються дві системи вирощування і відгодівлі. Перша — інтенсивне вирощування й відгодівля до реалізації у 12— 15-місячному віці, друга — середньоінтенсивне вирощування з реалізацією у віці 18—21 міс. При цій системі молодняк зимово-весняних отелень у молочний період вирощують інтенсивно, потім у зимовий період рівень приростів знижують і з настанням пасовищного періоду його знову інтенсивно нагулюють чи відгодовують у стійлах.

Згідно з прийнятими системами вирощування і відгодівлі запропоновано такі плани росту молодняка (табл. 121, 122).

Таблиця 121.

Орієнтовні плани росту молодняка
молочних і комбінованих порід на вирощуванні й відгодівлі

Жива маса молодняка при реалізації, кг

Вік, міс.

4

6

12

15

18

420—450(середньоінтенсивне вирощування)

100—110 140—160 270290 350—370 420—450

440—460 (інтенсивне вирощування)

120—130 170—190 360—380 440—460

500—550 (інтенсивне вирощування й відгодівля)

120—130 160—180 330—350 420—450 500—550

 

Таблиця 122.

Орієнтовні плани росту молодняка м'ясних порід на вирощуванні й відгодівлі

Породи

Жива маса молодняка при реалізації, кг

Вік, міс.

8

12

15

18

21

Дрібні й середні скороспілі: герефордська, абердин- ангуська, шортгорнська та ін.

440—460 (екстенсивне вирощування) 180—200 240—260 300—320 370—390 440—460
440—460 (середньо- інтенсивне вирощування) 180—200 270—290 340—360 440—460
400—420 (інтенсивне) 200—220 300—320 400—420

Великі пізньоспілі: шароле, бів-білд, кіанська, біла аквітан- ська, менанжу, романьйольська та ін.

Інтенсивне вирощування й відгодівля:          
440—460 220—240 320—340 440—460
500—520 220—240 320—340 410—430 500520
560—580 220—240 290—310 370—390 460—480 560—580
560—580 220—240 290—310 370—390 460—480 560—580

Примітка. Жива маса кастрованих бичків приблизно на 10 % нижча. Реалізувати їх доцільно живою масою 400—450 кг, теличок — 350—400 кг; вони досягають цієї маси на 1,5—2 міс пізніше, ніж бички.

 

Раціони і програми годівлі складають, виходячи з норм потреби тварин в енергії, перетравному протеїні, мінеральних речовинах і вітамінах. Поїдання і ефективність використання кормів раціону залежать від вмісту в них сухої речовини, клітковини і легкорозчинних вуглеводів, а також концентрації енергії (табл. 123, 124).

Таблиця 123.

Потреба молодняка в поживних речовинах при вирощуванні й відгодівлі

Показник

Вік молодняка, міс

0—4

4—8

812

12—18

Жива маса в кінці відгодівлі, кг

100—120

200—250

260—300

400—450

Середньодобові прирости, г

700—800 900—1000 1000—1100 900—1000

Добова потреба на голову:

       

     корм. од.

3,2—3,5 4,8—5,2 7,0—7,5 8,5—9,5

     сухої речовини, кг

2,0—2,5 5,5—6,0 8,0—8,5 10,5—11,0

     каротину, мг

20—25 40—45 60—80 100—110

     концентрація енергії в 1 кг сухої
     речовини, кг корм. од.

1,0—1,2 0,88 0,86 0,89

     перетравного протеїну, г/кг корм. од.

120—125 115—120 110—115 100—110

     клітковини, % від сухої речовини

12—13 16—18 18—20 16—24

мінеральних речовин, г:

       

     кальцію

23—28 38—45 45—50 60—65

     фосфору

19—21 23—30 28—32 36—40

     кухонної солі

20—30 35—40 55—60 65—70

вітамінів:

       

     А, тис. ІО

16—17 20—25 25—28 30—32

     D2, тис. І0

2—2,6 4,0—5,0 6,0—7,0 8,0—8,1

     Е, мг

80—85 115—125 130—145 160—170

мікроелементів, мг:

       

     цинку

170—240 320—370 370—400 470—500

     марганцю

170—240 320—370 370—400 470—500

     міді

30—40 55—65 60—65 80—85

     кобальту

2,3—3,5 4,0—5,0 5,0—5,5 6,5—7,0

     йоду

1,0—1,5 2,0—2,5 2,4—2,6 3,2—3,6

     заліза

200—280 280—310 310—340 400—430

Цукро-протеїнове відношення

 0,6—0,7 0,7—0,8 0,9—1,0 1,0—1,2

 

Таблиця 124.

Орієнтовні показники продуктивності молодняка
при вирощуванні й відгодівлі та витрати кормів на 1 ц приросту живої маси

Тип комплексів

Середньодобові прирости, г

Витрати кормів на І ц приросту живої маси, ц корм. од.

При вирощуванні телят та інтенсивній відгодівлі молодняка з 10—20-денного до 13-місячного віку

1000 6,0

При вирощуванні телят, дорощуванні й відгодівлі молодняка з 10—20-денного до 16-місячного віку

850 7,3

При вирощуванні телят, дорощуванні й відгодівлі молодняка з 10—20-денного до 18-місячного віку

770 7,8

При дорощуванні й відгодівлі молодняка з 4-х до 18-місячного віку

900 8,0

При відгодівлі молодняка

1000 9,0—9,5

 

Моделювання перспективної технології виробництва яловичини. Загальною вимогою при проектуванні є забезпечення реалізації досягнень науки і техніки, передового досвіду в тваринництві, досягнення високої ефективності капітальних вкладень за рахунок технічного переозброєння і реконструкції, впровадження високопродуктивного обладнання, механізації і автоматизації виробничих процесів та ін.

Основа технологічного проектування — загальносоюзні норми технологічного проектування підприємств великої рогатої худоби (ОНТП—СХІ—77), розроблені Центральним науково-дослідним і проектним інститутом типового і експериментального проектування тваринницьких комплексів (Діпрондіагропром) за участю всесоюзних і зональних науково-дослідних інститутів тваринництва, ветеринарії, механізації та електрифікації, економіки сільського господарства.

Схема технологічного проектування має такі основні розділи:

1. Складання завдання на технологічне проектування за вихідними даними господарства (розміщення, спеціалізація, розміри, структура господарства, дільниці, ферми, комплексу).

2. Розрахунок чисельності поголів'я худоби, потокового виробництва яловичини, виходу і вартості валової продукції.

3. Складання схеми технологічного планування і експлікації комплексу, характеристика виробничих приміщень і технологічних процесів, розрахунок кошторисної вартості будівництва, технологічного обладнання, одного головомісця.

4. Складання технологічно-операційних схем ліній комплексної механізації процесів по основних виробничих об'єктах комплексу.

5. Розрахунок обсягів робіт — потреби в кормах, підстилці, воді, паливі, енергії, вихід гною, його вартість.

6. Складання зведеної технологічної карти по комплексу, визначення затрат праці на 1 ц продукції, навантаження.

7. Розрахунок штатів комплексу і фонду заробітної плати. Організація праці й кваліфікаційна характеристика обслуговуючого персоналу.

8. Проектування процесів фізіолого-біологічного циклу.

9. Ветеринарно-санітарні заходи.

10. Розрахунок економічної ефективності проектованої технології виробництва: собівартості, рівня рентабельності, прибутку, окупності майбутнього виробництва.

Операційна технологія основних процесів виробництва яловичини. При проектуванні й експлуатації тваринницьких комплексів основою всіх розрахунків є технологічні карти. В них враховують спосіб утримання тварин, систему машин і обладнання, зоотехнічні та ветеринарні заходи. Тут вказують розміри комплексу, місткість виробничих приміщень, продуктивність худоби, тривалість окремих технологічних періодів, валовий вихід продукції. Вибраній технології повинна відповідати визначена система машин і механізмів, технологічні й технічні параметри, які узгоджені між собою й задовольняють задані показники виробництва.

За технологічними картами розраховують добовий обсяг робіт, тривалість виконання виробничих процесів, необхідну кількість машин і обладнання, кількість працівників, прямі затрати на виконання кожного технологічного процесу і в цілому затрати на виконання річного обсягу робіт на комплексі.

Розробка технологічних карт сприяє застосуванню удосконалених виробничих процесів, прогресивних форм організації праці.

Операційні карти детально визначають за часом операції чи технологічного процесу, їх слід складати на кожну ферму і вручати виконавцям. В операційній карті вказують обсяг робіт, матеріально-технічне забезпечення і спосіб виконання.

Комплектування груп худоби. Комплектування спеціалізованих підприємств (комплексів) молодняком слід здійснювати ритмічно, суворо дотримуючись графіка, тобто забезпечувати рівномірне періодичне надходження тварин на комплекс для формування з них однорідних технологічних груп. При цьому розміри груп повинні бути оптимальними для раціональної організації виробництва. Тривалість утримування тварин у групі (виробничий ритм) необхідно встановлювати згідно з вимогами технології, прийнятої на комплексі.

Однорідні (за статтю, віком і масою тварин) виробничі групи, які розміщують в секціях, потрібно зберігати протягом виробничого циклу. Різниця між телятами (особливо бичками) за віком (у сформованій виробничій групі не повинна перевищувати 10—15 днів, а за живою масою — 5—10 кг. Приміщення при цьому використовують за принципом «все зайнято — все пусто».

Залежно від потужності відгодівельного підприємства, а також від кількості маточного поголів'я у господарствах-постачальниках та інших умов комплектування виробничої одиниці (секції, приміщення) проводять за 5—7, іноді 10—14 днів.

Ферму, комплекс чи окремі секції заповнюють згідно з прийнятою циклограмою завезення тварин. При складанні її враховують виробничий ритм (тривалість утримування тварин у групі), який визначається прийнятою технологією, сезонність отелень, наявність маточного поголів'я у господарствах-постачальниках, їх віддаленість, стан доріг та інші фактори. На основі цих даних складають графік завезення молодняка на комплекс.

Чисельність корів у господарствах-постачальниках для забезпечення ритмічності завезення протягом року необхідної кількості бичків визначають за формулою:

                          Н

М = ————————————— ,

           К1 х К2 х  х К4 х К5

де М — поголів'я корів, яке необхідно закріпити за комплексом;
      Н — кількість бичків, яких необхідно поставити на комплекс протягом року (встановлюють залежно від потужності підприємства з урахуванням прийнятих норм санітарного браку);
      К
1 — вихід телят від 100 корів і нетелей;
      К
2 — коефіцієнт використання телят для відгодівлі (наприклад, якщо використовують лише бичків, то він буде дорівнювати 0,5);
      К
3 — коефіцієнт сезонності отелень (визначають відношенням найменшої кількості телят, одержаних в певному місяці, до середньомісячної за рік;
      К
4 — коефіцієнт вибракування бичків у господарствах-постачальниках, не придатних для завезення на комплекс;
      К
5 — коефіцієнт збереження молодняка на комплексі.

Графік надходження телят на комплекс складають на основі фактичної народжуваності телят у господарствах-постачальниках по місяцях, яку встановлюють за даними статистичної звітності за три останніх роки. У графіку визначають кількість груп, які будуть сформовані за місяць, та тривалість утримування їх по періодах.

Залежно від типу підприємства чи ферми і прийнятої технології рекомендують оптимальні вік та живу масу молодняка, що надходить для вирощування й відгодівлі (табл. 125).

Таблиця 125.

Оптимальні вік та жива маса молодняка,
який надходить на вирощування й відгодівлю

Технологія і тип підприємства

Вік

Орієнтовна жива маса, кг

бичків

теличок

З повним циклом виробництва

10—30 днів 36—50 30—45

Вирощування і дорощування молодняка

10—30 днів 35—50 30—45

Дорощування і відгодівля молодняка

4—6 міс 100—150 90—130

Відгодівля

12—14 міс 250—300 220—280

З господарств м'ясного напряму

     

Дорощування і відгодівля

8—10 міс 180—250 160—200

Завозять телят з господарств-постачальників на комплекс спеціальним транспортом, який відповідає певним зоогігієнічним і ветеринарно-санітарним вимогам.

Дорощування. На дорощування надходять бички, а іноді й телички живою масою 140—220 кг у віці 8—15 міс. Оптимальна жива маса після дорощування становить 280—300 кг. Залежно від інтенсивності дорощування й постановочної маси строки дорощування можуть бути різними (табл. 126).

Таблиця 126.

Оптимальні строки дорощування молодняка

Початок дорощування Тривалість дорощування, дні Середньо- добовий приріст, г Загальна маса приросту, кг Жива маса після  дорощу- вання, кг
жива маса, кг вік, міс
140—180 8—12 150—170 700—800 100—140 280
140—180 8—12 180—200 600—700 100—140 280
180—220 12—15 110—160 700—800 80—120 300
180—220 1215 120—180 600—700 80—120 300

У передові спеціалізовані на дорощуванні господарства і ферми молодняк надходить живою масою 150—180 кг. Тварин утримують безприв'язно групами по 40— 50 голів, на щілинній підлозі, під якою проходять канали для самопливного видалення гною.

У деяких господарствах молодняк утримують на незмінній глибокій підстилці. Дуже важливо не допускати великої скупченості тварин. На кожну тварину в станку необхідно відводити 2—2,5 м2 площі. Сформовані групи некастрованих бичків повинні бути постійними на весь період дорощування й відгодівлі. Доукомплектування груп чи перегрупування бичків призводить до тривалого звикання, статевого збудження та інших небажаних явищ, через що значно знижуються прирости.

В колгоспах і радгоспах при дорощуванні молодняка в зимовий період максимально використовують корми власного виробництва: силос, сіно, сінаж, солому. У структурі раціону вони становлять 78— 80'% загальної поживності. Недостатню кількість протеїну компенсують даванками концентрованих кормів та амідних добавок.

Влітку молодняку в основному згодовують зелену масу різних культур при підгодівлі концкормами (1 —1,5 кг на голову за добу).

На комплексах і фермах, де крім власних кормів широко використовують відходи харчової промисловості, при дорощуванні молодняка в раціони вводять жом, мелясу та інші корми.

У господарствах, де є природні й культурні пасовища, молодняк влітку дорощують на пасовищах.

Відгодівля. Завданнями відгодівлі є: збільшення живої і забійної маси худоби в короткі строки і за рахунок цього скорочення поголів'я, яке здають на м'ясо; підвищення вгодованості, забійного виходу, повном'ясності, якості м'яса і виходу їстівних частин туші; зниження затрат і собівартості при одночасному підвищенні рентабельності виробництва яловичини.

Розрізняють відгодівлю молодняка і дорослої худоби.

Відгодівлю молодняка ділять на відгодівлю для одержання білої і звичайної телятини, молодої і важкої яловичини. Відгодовують телят для одержання білої телятини з 7—14-денного до 3—4-місячного віку. На відгодівлю ставлять, як правило, лише бичків. Годують їх тільки молочними кормами — незбираним молоком чи його замінниками. Витрати молока планують з розрахунку одержання не менше 1000 г приросту за добу. За програмою годівлі в останні місяці кожному теляті випоюють до 12—16 кг молока за добу. Жива маса телят у віці 3—3,5 міс досягає 150 кг, забійний вихід становить 60 %.

При відгодівлі телят для одержання звичайної телятини їх годують до 3—4-місячного віку не тільки молочними кормами, а й соковитими, грубими і, особливо, концентрованими. Середньодобові прирости повинні бути не менше 900 г. Цей тип відгодівлі застосовують для максимального здешевлення виробництва телятини.

На відгодівлю для одержання молодої яловичини ставлять молодняк обох статей і відгодовують його до живої маси 350— 400 кг у віці до одного року. Для годівлі молодняка використовують всі корми, але концкорми повинні становити від 30 до 80— 90 % загальної поживності раціону.

Для одержання важкої яловичини тварин відгодовують до живої маси 400— 600 кг. Відгодівлю закінчують у віці 18— 24 міс. Така відгодівля найбільш дешева, оскільки вона дає змогу широко використовувати малоцінні корми й пасовища. За весь період вирощування й відгодівлі витрачають від 25 до 40 % концкормів за поживністю.

Відгодівля дорослої худоби триває 60—90 днів. Основний контингент — вибракувані корови. Загальна кількість дорослих тварин, які надходять на забій, становить понад 30 % від загальної чисельності поголів'я, яке відгодовують. Добре вгодовані дорослі тварини дають яловичину, придатну для виготовлення перших блюд, консервів та деяких сортів ковбас.

Перспективний тип годівлі молодняка при відгодівлі в зимово-стійловий період — силосно-сінажний, коли силос чи сінаж в поєднанні з жомом, бардою чи силос з кормовими сумішами з соломи, трав'яного борошна та інших компонентів становлять основу раціонів. Питома вага концкормів повинна бути порівняно невисокою (20— 25 %). Влітку слід максимально використовувати зелені корми і при наявності пасовищ проводити нагул худоби.

Для збагачення раціонів протеїном, мінеральними речовинами і вітамінами слід уводити в суміші з концкормами карбамідно-мінеральні й вітамінні добавки, які повинні забезпечувати потребу тварин у цих речовинах відповідно до діючих норм.

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Технологія виробництва яловичини

Наступна сторінка -      Свинарство та технологія виробництва свинини

Попередня сторінка -    Контроль за якістю молока

Повернутися
до початку сторінки -   
Технологія виробництва яловичини

 

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.