Скотный двор Скотный двор

Довідник зооінженера

 

Довідник зооінженера

Вступ

Корми і технологія їх виробництва

Зелені корми

Грубі корми

Силос

Коренебульбоплоди та баштанні культури

Зернові корми

Кормові відходи технічних виробництв

Харчові відходи

Корми тваринного походження

Корми мікробіологічного походження

Мінеральні добавки

Кормові небілкові азотисті добавки

Вітамінні препарати та антибіотики

Комбіновані корми

Нормована годівля сільськогосподарських тварин

Годівля великої рогатої худоби

Годівля свиней

Годівля овець

Годівля коней

Годівля сільськогосподарської птиці

Годівля кролів та хутрових звірів

Використання стимуляторів

Основи розведення сільськогосподарських тварин

Генетичні основи селекції

Методи розведення худоби

Мічення тварин і племінний облік

Крупномасштабна селекція

ЕОМ у племінній роботі

«Селекс» у молочному скотарстві

Виставки і виводки племінних тварин

Організаційні форми племінної роботи

Селекція молочної і м'ясної худоби

Загальні напрями і розвиток скотарства

Селекція молочної худоби

Селекція м'ясної худоби

Технологія виробництва молока і яловичини

Технологія виробництва молока

Нормативи технології виробництва молока

Моделювання перспективної технології виробництва молока

Технологія одержання та первинна обробка молока

Контроль за якістю молока

Технологія виробництва яловичини

Свинарство та технологія виробництва свинини

Породи свиней

Племінна робота у свинарстві

Утримання свиней

Технологія вирощування племінного молодняка

Технологія виробництва свинини на промисловій основі

Зоотехнічний облік у свинарстві

Технологія виробництва продукції вівчарства

Основні напрями вівчарства і породи овець

Основні положення племінної роботи

Продукція вівчарства

Технологія вівчарства і системи утримання овець

Технологія годівлі й утримання овець взимку з урахуванням особливостей кормовиробництва

Технологія годівлі й утримання овець влітку

Технологія відтворення стада й вирощування молодняка

Технологія стриження овець і реалізація вовни державі

Організація праці у вівчарстві

Використання собак у вівчарстві

Стандартизація у вівчарстві

Нормативи планування розвитку вівчарства

Технологія виробництва яєць і м'яса птиці

Біологічні особливості сільськогосподарської птиці технологічного призначення

Особливості племінної роботи в птахівництві

Інкубація яєць сільськогосподарської птиці

Технологія вирощування м'ясного молодняка сільськогосподарської птиці

Технологія утримання сільськогосподарської птиці

Конярство

Породи коней

Види продуктивності та використання коней

Відтворення коней

Приміщення й споруди для коней (ОНТП-9-81)

Збруя, упряж та вози

Технологія дрібного тваринництва

Кролівництво

Племінна робота

Технологія утримання і розведення кролів

Продукція кролівництва

Ставове рибництво

Структура рибницьких господарств

Правила експлуатації і догляду за гідротехнічними спорудами

Біологічні особливості основних ставових риб

Технологія вирощування товарної риби в ставках, садках і басейнах

Удобрення ставів

Технологія вирощування рибопосадкового матеріалу коропа і рослиноїдних риб

Племінна робота в рибництві

Бджільництво

Породи бджіл

Племінна робота в бджільництві

Транспортування і утримання бджіл

Технологія виробництва меду і воску

Використання бджіл для запилення сільськогосподарських культур

Кормова база бджільництва і методи її поліпшення

Організація праці на пасіці

Технологія відтворення сільськогосподарських тварин

Фізіологія розмноження сільськогосподарських тварин

Підприємства по осіменінню тварин

Обладнання й матеріали, які використовують при штучному осіменінню тварин

Оплата праці працівників племпідприємств та техніків по штучному осіменінню

Технологія одержання сперми і підготовка її до використання

Технологія і техніка штучного осіменіння тварин

Організація штучного осіменіння

Запліднення і фактори, що йому сприяють

Трансплантація ембріонів

Визначення вагітності в самок сільськогосподарських тварин

Організація родильних відділень

Неплідність і яловість тварин

Оцінка якості сільськогосподарських тварин та м'яса

Визначення вгодованості сільськогосподарських тварин

Оцінка якості м'яса

Здача-приймання худоби і птиці на м'ясокомбінаті

Технологічні лінії забою сільськогосподарських тварин

Зоогігієна з проектуванням тваринницьких комплексів

Гігієна утримання сільськогосподарських тварин

Основні гігієнічні вимоги до виробничих приміщень для утримання сільськогосподарських тварин

Проекти тваринницьких підприємств

Технологічне обгрунтування об'ємно-планувальних рішень тваринницьких об'єктів

Будівництво та реконструкція тваринницьких приміщень

Утримання тварин у літніх таборах

Основи ветеринарії

Класифікація хвороб

Поняття про патологію органів дихання і травлення в тварин промислових комплексів та їх профілактика

Принципи й організація профілактики травматизму в тваринництві

Поняття про найбільш небезпечні інфекційні й інвазійні захворювання великої рогатої худоби, свиней, птиці та інших тварин на тваринницьких комплексах і їх профілактика

Ветеринарно-санітарні заходи на сучасних тваринницьких комплексах

Механізація та електрифікація тваринництва

Машини і обладнання для водопостачання та напування тварин

Машини та обладнання для заготівлі кормів

Машини та обладнання для приготування різних видів кормів

Кормоцехи для приготування кормових сумішей

Машини для роздавання кормів

Машини та обладнання для видалення гною

Машини та обладнання для доїння корів та первинної обробки молока

Обладнання для вирощування та утримання птиці

Обладнання для створення мікроклімату в тваринницьких приміщеннях та його експлуатація

Електрообладнання у тваринництві

Машини і обладнання для стриження та санітарної обробки овець

Технічне обслуговування машин і обладнання на фермах

Планування, організація та управління в тваринництві

Планування виробництва у тваринництві

Організація виробництва продукції тваринництва

Організація праці

Господарський розрахунок

Організація оплати праці

Управління виробництвом у тваринництві

Аналіз виробничої діяльності

Комплексний аналіз госпрозрахункових тваринницьких підрозділів

Моделювання виробничих процесів

Економіка виробництва тваринницької продукції

Економічні показники виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств

Ефективність використання виробничого потенціалу.

Науково-технічний прогрес

Облік у тваринництві

Застосування ЕОМ у тваринництві

Охорона праці і техніка безпеки

Обов'язки спеціалістів сільського господарства по охороні праці й техніці безпеки

Організація навчання й інструктажу по техніці безпеки працівників тваринництва

Відповідальність за порушення правил і норм охорони праці

Правила техніки безпеки при догляді за сільськогосподарськими тваринами на спеціалізованих фермах

Гігієна праці і правила особистої гігієни працівників тваринництва

Техніка безпеки при хімічному способі обробки грубих кормів

Література

Карта сайта

 

Технологія виробництва свинини на промисловій основі

У республіці побудовані й експлуатуються спеціалізовані свинарські підприємства потужністю від 6 до 54 тис. центнерів свинини в живій масі за рік і великі радгоспи-комбінати на 54—108 тис. відгодованих свиней на рік.

Особливістю виробництва свинини на спеціалізованих комплексах є концентрація поголів'я свиней, вузька спеціалізація виробничих ділянок, потокова система організації технологічного процесу, високий ступінь механізації й автоматизації всіх процесів, міцна кормова база підприємства, високий рівень кваліфікації спеціалістів та всіх працівників, дотримання технологічного процесу виробництва.

Внутрішньогосподарська спеціалізація дає змогу значно підвищити продуктивність праці оператора за рахунок впровадження передової техніки і досягнення оператором високої кваліфікації на порівняно вузькоспеціалізованій дільниці технологічного процесу.

Технологічні схеми організації процесу. Залежно від обсягу виробництва продукції й прийнятих архітектурно-планувальних рішень виробництво свинини на комплексах можна розчленувати і виконати на спеціалізованих дільницях у деяких варіантах. Так, на комплексах потужністю 108 тис. молодняка свиней на рік є шість спеціалізованих дільниць: ремонтних свинок, холостих і поросних до 32-го дня свиноматок; поросних (33—112 днів) свиноматок; підсисних свиноматок; дорощування поросят і дві дільниці (цехи) відгодівлі.

На спеціалізованих комплексах потужністю 12—24 тис. центнерів свинини є, як правило, чотири дільниці: ремонтних свинок, холостих і поросних свиноматок; підсисних свиноматок; дорощування; цех відгодівлі.

Розрахунок основних елементів ритмічного ведення свинарства. Успішна робота свинарських комплексів можлива тільки при детально розробленій технології виробництва свинини. Це дає змогу ефективніше використовувати засоби виробництва, машини та механізми, робочу силу. При цьому комплекс рівномірно протягом року виробляє і реалізує продукцію через рівні проміжки часу. Величина таких проміжків (крок ритму) залежить від розміру господарства.

Технологічний графік виробництва на комплексі (циклограму руху поголів'я та використання приміщень) розробляють з урахуванням розмірів технологічних груп тварин і часу перебування їх у всіх виробничих підрозділах.

За основу при розрахунку кількості тварин у технологічній групі беруть величину технологічної групи підсисних свиноматок. В більшості господарств кількість підсисних свиноматок у технологічній групі коливається в таких межах: 36, 38, 40, 42, 50, що відповідає кількості станків у секторах типових свинарників-маточників.

Величину технологічної групи осіменених свиноматок вираховують за такою формулою:

                П . 10          М1 . 25

М = П + ———— + ————— ,

                   90               75

де М — кількість осіменених свиноматок у технологічній групі, голів;
     П — кількість підсисних свиноматок у технологічній групі,
     10 — процент малоплідних свиноматок;
     90 — процент свиноматок з добрими материнськими якостями;
     М
1 — кількість у технологічній групі свиноматок, поставлених на опорос, голів;
     25 — процент прохолосту;
     75 — процент запліднених свиноматок.

Приклад. У секторі є 38 індивідуальних станків для підсисних свиноматок, малоплідних свиноматок — 10 %, прохолост свиноматок — 25 %.

У технологічній групі осіменених свиноматок буде:

          38 . 10          42 . 25

38 + ———— + ————— = 56 свиноматок,

             90                 75

а в технологічній групі поросних свиноматок — відповідно 42 голови. Технологічна група поросят при народженні (багатоплідність 10 поросят у середньому) становитиме 38 . 10 =380 голів, а при відлученні зменшиться залежно від збереженості молодняка.

При 8%-ному відході вона буде

   380 . 92

————— = 350 голів.

       100

Технологічна група підсвинків у кінці періоду вирощування становитиме (при 4 % вибракування)

   350 . 96

————— = 336 голів.

       100

Кількість молодняка в технологічній групі на відгодівлі відповідно становитиме (при 2 % вибракування)

   336 . 98

————— = 327 голів.

       100

 

Крок ритму виробництва вираховують за формулою:

         М1 . 365

Р = ————— ,

              К

де Р — крок ритму, днів;
     М
1 — чисельність поросних свиноматок у технологічній групі, голів;
     365 — дні року;
     К — кількість опоросів на фермі за рік.

Приклад. На фермі утримують 850 технологічних свиноматок, за рік буде одержано 1530 опоросів (1,8 х 850); розмір технологічної групи поросних свиноматок становить 42 голови.

         42 . 365

Р = ————— = 10 днів.

            1530

Кількість технологічних груп тварин у відділку залежить від строку загальної занятості сектора (час утримання тварин + період санації приміщення) та кроку ритму і вираховують його за формулою:

Г = Д : Р ,

де Г — кількість технологічних груп;
     Д — строк загальної занятості сектора;
     Р — крок ритму, днів.

Наприклад, при загальній занятості сектора підсисними свиноматками протягом 80 днів і кроці ритму, рівному 10 дням, всього технологічних груп буде 8 ( 80 : 10 ).

Для розробки технологічних графіків виробництва (циклограм руху поголів'я та використання приміщень) співробітники УНДІТ Лісостепу і Полісся УРСР визначили орієнтовну потребу в виробничих приміщеннях для господарств з різним обсягом виробництва (табл. 132).

Таблиця 132.

Потреба в головомісцях для господарств з різним обсягом виробництва

 

Технологічний процес на дільниці холостих і поросних свиноматок. Дільниця повинна забезпечувати оптимальні умови утримання і раціональну годівлю холостих свиноматок і ремонтних свинок, проведення штучного осіменіння в строки і в кількостях, передбачених технологічним графіком, створення умов для нормальної поросності і підготовки свиноматок до опоросу.

На дільниці є також лабораторія по штучному осіменінню з необхідною кількістю кнурів-плідників і кнурів-пробників. Ця дільниця — початкова ланка процесу виробництва свинини, від якої залежить ритмічна робота інших дільниць. При потоковій технології виробництва свинини згідно з технологічним графіком за короткий проміжок часу, який називають кроком ритму, комплектують послідовно і безперервно технологічні групи осіменених (умовно поросних) свиноматок. Розмір технологічної групи умовно поросних свиноматок визначають кількістю станків у секції для підсисних свиноматок з обов'язковими поправками на процент аварійних опоросів і прохолост свиноматок. Наприклад, у секції для підсисних свиноматок є 40 станків, отже, в технологічній групі налічується 40 підсисних свиноматок. При 10 % аварійних опоросів для виконання виробничої програми на опорос необхідно поставити 40 + 4 глибокопоросних свиноматок. Потрібно також врахувати фактичну запліднюваність свиноматок: при 80%-ній запліднюваності технологічну групу умовно поросних свиноматок формують розміром 44 + 11 = 55 голів.

Виявлення свиноматок в охоті. Надійним методом виявлення охоти у свинок є використання кнура-пробника і за рефлексом нерухомості при натискуванні на спину свиноматки рукою у присутності кнура. В репродукторі комплексу виявляють свиноматок в охоті таким чином: працівник по догляду за кнурами повільно проганяє пробника по кормовому проходу між станками холостих й умовно поросних свиноматок. Технік штучного осіменіння, який йде попереду, стримує кнура, примушуючи його зайти в станок, і натискує рукою на спину тих свиноматок, які найбільше прагнуть до кнура. Якщо свиноматка виявляє рефлекс нерухомості і нашорошує вуха, можна вважати її в стані охоти. Свиноматці наносять фарбою мітку на шиї або холці.

Помічених свиноматок в охоті розміщують в індивідуальні станки лабораторії по штучному осіменінню. Виявляють свиноматок в охоті два рази на добу з 6-ї до 7-ї години і з 17-ї до 18-ї години. Свиноматок, у яких охоту виявлено вранці, осіменяють ввечері того ж дня, а при встановленні її ввечері — вранці наступного дня. Повторне осіменіння проводять через 12 год.

Утримання й особливості годівлі холостих свиноматок. Холостий період у свиноматок — це час від відлучення поросят до прояву охоти. Тривалість його залежить від тривалості підсисного періоду, віку свиноматок, рівня годівлі і вгодованості, породи, умов утримання, пори року та ін.

Більшість свиноматок приходять в охоту на 5—8-й день після відлучення поросят. Від 2 до 10 % свиноматок приходять в охоту на 3—4-й день, а деякі — на 2-й. Однією з причин ранньої охоти є те, що деякі свиноматки, особливо при відлученні в 45— 60 днів, вже не годують поросят за 2—4 дні до запланованого відлучення. Від 20 до 30 % свиноматок приходять в охоту на 8— 15-й день і пізніше. Переводити свиноматок при відлученні поросят на нормовану годівлю необхідно за такою схемою: перший день — не годувати, воду давати досхочу; другий — високомолочних не годувати, іншим після обстеження молочної залози дати концентровані корми з розрахунку 15—20 % норми загальної поживності раціону, соковиті й зелені корми з раціону виключають, вода — досхочу; третій — високомолочним дають 15—20 % кормів раціону за рахунок концкормів, іншим — 50 % норми за рахунок концентрованих кормів, вода — досхочу; четвертий — високомолочним 50 % кормів раціону, всім іншим — 80, соковиті й зелені корми виключити; п'ятий — високомолочним 80 % кормів раціону, годівля інших за нормами; шостий день — годівля високомолочних свиноматок за нормами.

Такий режим годівлі створює оптимальні умови для припинення виділення молока і сприяє профілактиці маститів у свиноматок.

В холодний період року утримання холостих свиноматок стаціонарне з обов'язковим моціоном на вигульному дворі тривалістю 1,5—2 год. Влітку їх потрібно утримувати в таборах з використанням випасів. У спеку необхідно пасти вранці і ввечері.

Утримання, особливості годівлі й використання кнурів. Для підтримання у нормальному фізіологічному стані кнури-плідники повинні мати заводську кондицію, якої можна досягти оптимальною годівлею й обов'язковим щоденним активним моціоном тривалістю 1,5—2 год на віддаль 1,5— 2 км. При температурі повітря — 15— 18 °С моціон скорочують до 30—40 хв, а нижче — 18 °С і під час ожеледі його не проводять.

Кнурів-плідників, у яких за планом будуть брати сперму, на прогулянку в той день не випускають. Режим використання кнурів наведено в таблиці 133.

Таблиця 133.

Режими використання кнурів

Інтенсивність використання

Кількість садок на місяць

у 10—12 міс

у 12—18 міс

у 18—24 міс

у 24—30 міс

старше 3 років

Помірне

До 4 6 8 10 12

Інтенсивне

7—12 9—13 1016 13—18

За таких режимів використання в еякуляті кнурів кількість рухомих спермів досягає 70—80 млрд., а об'єм еякуляту — 400— 500 мл. Потреба кнурів у поживних речовинах залежить від їх живої маси, віку, інтенсивності використання й індивідуальних особливостей.

Технолог ферми, постійно спостерігаючи за станом кнурів-плідників, визначає необхідність зміни раціону і дає вказівку оператору про збільшення або зменшення даванки кормів групі кнурів чи окремим тваринам. Кнурам, схильним до ожиріння, раціон можна зменшити на 10— 20 % від норми. Позитивно впливають на спермопродукцію корми тваринного походження. Особливість годівлі кнурів полягає у мінімальному об'ємі кормових даванок, тому їм не можна давати рідкі корми у великій кількості, потрібно обмежувати соковиті і зелені корми до 3—4 кг на добу, а також грубі.

Утримання й особливості годівлі свиноматок. Основним завданням при утриманні поросних свиноматок є створення оптимальних умов для нормального проходження поросності шляхом підтримання їх заводської кондиції. Для цього свиноматок не менше одного разу в два дні випускають у загони на 1,5—2 год. При температурі повітря — 15-18 °С моціон скорочують до 40—50 хв, а нижче — 18 °С і обледенінні поверхонь у загони їх не випускають.

Обов'язковою умовою одержання міцного і життєздатного племінного молодняка є літньотабірне утримання поросних свиноматок. З настанням стійкої середньодобової температури 5—7 °С свиноматок переводять у літні табори, використовуючи підстилку для запобігання простудним захворюванням. Перебувають у таборах вони до середньодобових температур 3—5 °С, а при використанні підстилки до —3—5 °С.

Під час поросності у свиноматок посилюється обмін речовин до кінця першого місяця на 15 %, а до кінця поросності — на 40 %. Свиноматка резервує велику кількість жиру, який потім витрачає у період лактації.

Потреба свиноматок у кормах залежить від віку, живої маси, періоду поросності, індивідуальних особливостей та пори року. Годують холостих і поросних свиноматок два рази на день. Корми змішують і обов'язково зволожують водою у співвідношенні 1 1,5. За 5—10 днів до опоросу згідно з циклограмою технології групи поросних свиноматок після огляду ветеринарного лікаря, обробки копитного рогу переводять у свинарник-маточник. В акті передачі роблять помітку про виконані роботи та клінічний стан свиноматок.

Утримання і особливості годівлі підсисних свиноматок і поросят до 2-місячного віку. Виробничі функції дільниці такі: правильна підготовка глибокопоросних свиноматок до опоросу; проведення опоросу; створення оптимальних умов утримання свиноматкам і поросятам; організація раціональної годівлі свиноматок і поросят.

Завданням дільниці є забезпечення цеху дорощування кондиційним молодняком в кількості й в строки, передбачені циклограмою.

Результати опоросу і стан новонароджених поросят залежать від догляду і годівлі свиноматок в останні дні поросності.

При переведенні глибокопоросних маток у цех підсисних не можна зміщувати тварин, утримуваних у різних станках, тому що деякі свиноматки робляться агресивними, а інколи травмують слабших і молодих. Більшість свиноматок поросяться на 114—115-й день поросності, відхилення становлять 5—7 днів (табл. 134).

Таблиця 134.

Календар парувань і опоросів свиноматок

Дата
парування

Дата
опоросу

Дата
парування

Дата
опоросу

1 січня

24 квітня

1 липня

22 жовтня

10 січня

4 травня

10 липня

2 листопада

20 січня

14 травня

20 липня

12 листопада

1 лютого

25 травня

1 серпня

22 листопада

10 лютого

3 червня

10 серпня

3 грудня

20 лютого

13 червня

20 серпня

13 грудня

1 березня

22 червня

1 вересня

23 грудня

10 березня

3 липня

10 вересня

2 січня

20 березня

13 липня

20 вересня

12 січня

1 квітня

23 липня

1 жовтня

22 січня

10 квітня

3 серпня

10 жовтня

2 лютого

20 квітня

12 серпня

20 жовтня

12 лютого

1 травня

22 серпня

1 листопада

22 лютого

10 травня

2 вересня

10 листопада

3 березня

20 травня

12 вересня

20 листопада

13 березня

1 червня

22 вересня

1 грудня

24 березня

10 червня

2 жовтня

10 грудня

4 квітня

20 червня

12 жовтня

20 грудня

14 квітня

Наявність молока в сосках — це свідчення того, що опорос відбудеться в найближчі 10—20 год, тому з годівниці потрібно видалити залишки корму, налити 4—5 л води і всипати столову ложку солі. Конструкція деяких станків дає змогу проводити опорос без постійного нагляду оператора.

Для проведення опоросів необхідно приготувати рушник для витирання рук, мішковину для обтирання новонароджених поросят, 10%-ний розчин йоду для змазування пуповини, щипці для скушування ікол, ножиці, мило, відро теплої води, 0,1 %-ний розчин марганцевокислого калію.

Перед опоросом свиноматка робить «гніздо», непокоїться, часто лягає. Поява потуг свідчить про початок опоросу, тому необхідно задню частину тулуба свиноматки, вим'я і соски протерти 0,1%-ним розчином марганцевокислого калію.

Поросята народжуються з інтервалом 5—20 хв. Нормальний опорос триває від 1 до 3 год, рідше — до 5—6 год.

Прийнявши порося, оператор тримає його горизонтально, мішковиною витирає від слизу ніздрі, ротову порожнину, вуха. Насухо витирає тулуб. На відстані 5 см від черева перев'язує пуповину і на 0,5 см нижче обрізає її та змазує 10%-ним розчином йоду. Потім кладе порося під інфрачервону лампу і стежить, щоб воно через 30—40 хв поссало матку. Слабким поросятам оператор допомагає відшукувати сосок, підсаджуючи їх до вим'я.

Після закінчення опоросу оператор оглядає стан зубів у всіх поросят з гнізда. Необхідність скушування ікол у новонароджених поросят викликана тим, що деякі з них перерослими іклами під час ссання свиноматки і особливо при боротьбі за сосок травмують його і свиноматка може відмовитись годувати потомство. Скушувати ікла потрібно на 1/3 чи 1/4 висоти. Інші зуби вкорочувати не можна.

У добовому віці зоотехнік оглядає гніздо і відбирає нежиттєздатний поросят, робить записи в індивідуальну картку свиноматки про результати опоросу та оформляє акт на приплід.

Залежність між живою масою поросят при народженні і збереженістю така:

Жива маса при народженні, г

Відхід, %

400—899 83,0
900—1399 33,8
1400—1499 18,5

Народження шести і менше поросят вважається аварійним опоросом, тому таку свиноматку можна зразу ж вибракувати. У разі необхідності передачі поросят від однієї свиноматки до іншої обов'язково враховують вік поросят і час опоросу обох маток. Допустимим строком підсаджування поросят вважається 3—4 дні з моменту опоросу.

Вперше поросят годують не пізніше 1 год після народження. Після цього вони самі здатні знаходити свиноматку. Поросят необхідно правильно закріпити за сосками.

Від народження і до привчання до підгодівлі поросята ссуть дуже часто — 20—30 разів на добу залежно від молочності свиноматки, яка за двомісячний період повинна становити від 200 до 500 кг і більше. Контроль за станом вим'я в перші дні обов'язковий.

Обов'язково через 5—6 год після народження поросят напувають водою для розбавлення молозива у шлунку.

Потреба в мінеральних речовинах повністю не може бути задоволена за рахунок молока матері, тому на 3—4-й день, а потім на 12—15-й всім поросятам з метою профілактики анемії роблять підшкірні ін'єкції одного з препаратів заліза — фероглюкіну (2 мл), феродексу (1,55 мм) або урзоферану (5 мл).

Для забезпечення потреб у солях заліза і міді можна готувати розчин з 2,5 г залізного і 1 г мідного купоросу на 1 л води для змочування сосків свиноматки.

З 3-денного віку поросятам у годівницю кладуть деревне вугілля, крейду, червону глину, з 4—5-го починають привчати до поїдання підсмаженого ячменю. З 8—9-го дня життя поросятам згодовують спеціальний комбікорм або суміш концкормів власного виробництва. Підгодовують поросят за спеціальною схемою (табл. 135).

Таблиця 135.

Схема підгодівлі поросят-сисунів, г

Корм

Вік поросят-сисунів, дні

Всього кормів за період вирощу- вання, кг

5—10

11—20

21—30

31—40

41—50

51—60

Молоко незбиране

Привчання 175 300 5,0

Суміш концкормів

Привчання 100 150 250 400 650 15,5

Трав'яне борошно

Привчання Привчання, 10 20 40 60 100 2,3

Соковитий або зелений

Привчання, 30 50 100 200 320 7,0

До відлучення поросят продуктивність свиноматки значно знижується. Процес відлучення складається з двох технологічних прийомів: підготовки свиноматок і поросят.

Підготовка свиноматок — індивідуальна. За 5—6 днів до передбачуваного відлучення поросят зоотехнік ферми разом з оператором оглядають поголів'я групи.

Свиноматок, у яких можуть виникнути ускладнення через високу молочність, помічають і у дні, що залишились до відлучення, видаляють з станка: у 1—2-й день на 1 год у першій половині дня і на 1 год — у другій, на 3-4-й день збільшують час відсутності свиноматок у станках до 1,5 год, на 5-й — до 2 год.

Для високомолочних свиноматок за три дні до відлучення зменшують даванку корму на 30 % щоденно, для інших — за два дні. Соковиті й зелені корми з раціону виключають.

У день відлучення всіх підсисних свиноматок видаляють із станка і передають у цех холостих за винятком вибракуваних.

Підготовка поросят до відлучення полягає у привчанні їх до поїдання великої кількості кормів.

Для запобігання зменшують даванку кормів на 20 %, виключають з раціону корми, що швидко псуються (збиране молоко) . Кращим кормом у цей період є сухий комбікорм (кормосуміш) і чиста вода досхочу.

Технологія дорощування молодняка.

При переведенні в групу дорощування відлучених поросят розділяють за статтю і живою масою. Різниця у живій масі молодняка в станку не повинна перевищувати 10 %. Технологічну групу молодняка поміщають в ізольований сектор після ремонту і санації.

При передачі молодняка у цех дорощування особливе значення має його годівля. На великих свинарських комплексах поросят перші вісім днів годують тими кормами, які вони одержували в кінці підсисного періоду. Перші два дні молодняку дають по 150—200 г комбікорму з додаванням преміксу, який містить лікувальні речовини. Наступні шість днів поступово збільшують даванку кормів, а з 9-го дня молодняк годують досхочу.

Технологія відгодівлі свиней. Найпоширеніші типи відгодівлі: м'ясна, беконна і відгодівля дорослих тварин до жирних кондицій.

М'ясна відгодівля. Понад 70 % свиней, яких знімають з відгодівлі, мають м'ясні кондиції. Свинина, одержувана при відгодівлі до м'ясних кондицій, має високу поживність.

Беконна відгодівля. Відгодовують молодняк свиней білих порід (ландрас, естонська беконна, латвійська біла, велика біла та інші або помісей цих порід) за спеціальною програмою, що забезпечує у 6—8-місячному віці живу масу підсвинків 80— 105 кг з твердим і напівтвердим шпигом товщиною від 1,5 до 3,5 см. Форма тулуба таких свиней повинна бути округлою, спина довгою, тулуб без перехвату, шкіра тонка без травматичних пошкоджень.

Відгодівля до жирних кондицій полягає в тому, щоб за рахунок дешевих кормів виробити більшу кількість жиру. При цьому на 1 корм. од. повинно припадати 60— 70 г перетравного протеїну.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Технологія виробництва свинини на промисловій основі

Наступна сторінка -      Зоотехнічний облік у свинарстві

Попередня сторінка -    Технологія вирощування племінного молодняка

Повернутися
до початку сторінки -   
Технологія виробництва свинини на промисловій основі

 

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.