Скотный двор Скотный двор

Довідник зооінженера

 

Довідник зооінженера

Вступ

Корми і технологія їх виробництва

Зелені корми

Грубі корми

Силос

Коренебульбоплоди та баштанні культури

Зернові корми

Кормові відходи технічних виробництв

Харчові відходи

Корми тваринного походження

Корми мікробіологічного походження

Мінеральні добавки

Кормові небілкові азотисті добавки

Вітамінні препарати та антибіотики

Комбіновані корми

Нормована годівля сільськогосподарських тварин

Годівля великої рогатої худоби

Годівля свиней

Годівля овець

Годівля коней

Годівля сільськогосподарської птиці

Годівля кролів та хутрових звірів

Використання стимуляторів

Основи розведення сільськогосподарських тварин

Генетичні основи селекції

Методи розведення худоби

Мічення тварин і племінний облік

Крупномасштабна селекція

ЕОМ у племінній роботі

«Селекс» у молочному скотарстві

Виставки і виводки племінних тварин

Організаційні форми племінної роботи

Селекція молочної і м'ясної худоби

Загальні напрями і розвиток скотарства

Селекція молочної худоби

Селекція м'ясної худоби

Технологія виробництва молока і яловичини

Технологія виробництва молока

Нормативи технології виробництва молока

Моделювання перспективної технології виробництва молока

Технологія одержання та первинна обробка молока

Контроль за якістю молока

Технологія виробництва яловичини

Свинарство та технологія виробництва свинини

Породи свиней

Племінна робота у свинарстві

Утримання свиней

Технологія вирощування племінного молодняка

Технологія виробництва свинини на промисловій основі

Зоотехнічний облік у свинарстві

Технологія виробництва продукції вівчарства

Основні напрями вівчарства і породи овець

Основні положення племінної роботи

Продукція вівчарства

Технологія вівчарства і системи утримання овець

Технологія годівлі й утримання овець взимку з урахуванням особливостей кормовиробництва

Технологія годівлі й утримання овець влітку

Технологія відтворення стада й вирощування молодняка

Технологія стриження овець і реалізація вовни державі

Організація праці у вівчарстві

Використання собак у вівчарстві

Стандартизація у вівчарстві

Нормативи планування розвитку вівчарства

Технологія виробництва яєць і м'яса птиці

Біологічні особливості сільськогосподарської птиці технологічного призначення

Особливості племінної роботи в птахівництві

Інкубація яєць сільськогосподарської птиці

Технологія вирощування м'ясного молодняка сільськогосподарської птиці

Технологія утримання сільськогосподарської птиці

Конярство

Породи коней

Види продуктивності та використання коней

Відтворення коней

Приміщення й споруди для коней (ОНТП-9-81)

Збруя, упряж та вози

Технологія дрібного тваринництва

Кролівництво

Племінна робота

Технологія утримання і розведення кролів

Продукція кролівництва

Ставове рибництво

Структура рибницьких господарств

Правила експлуатації і догляду за гідротехнічними спорудами

Біологічні особливості основних ставових риб

Технологія вирощування товарної риби в ставках, садках і басейнах

Удобрення ставів

Технологія вирощування рибопосадкового матеріалу коропа і рослиноїдних риб

Племінна робота в рибництві

Бджільництво

Породи бджіл

Племінна робота в бджільництві

Транспортування і утримання бджіл

Технологія виробництва меду і воску

Використання бджіл для запилення сільськогосподарських культур

Кормова база бджільництва і методи її поліпшення

Організація праці на пасіці

Технологія відтворення сільськогосподарських тварин

Фізіологія розмноження сільськогосподарських тварин

Підприємства по осіменінню тварин

Обладнання й матеріали, які використовують при штучному осіменінню тварин

Оплата праці працівників племпідприємств та техніків по штучному осіменінню

Технологія одержання сперми і підготовка її до використання

Технологія і техніка штучного осіменіння тварин

Організація штучного осіменіння

Запліднення і фактори, що йому сприяють

Трансплантація ембріонів

Визначення вагітності в самок сільськогосподарських тварин

Організація родильних відділень

Неплідність і яловість тварин

Оцінка якості сільськогосподарських тварин та м'яса

Визначення вгодованості сільськогосподарських тварин

Оцінка якості м'яса

Здача-приймання худоби і птиці на м'ясокомбінаті

Технологічні лінії забою сільськогосподарських тварин

Зоогігієна з проектуванням тваринницьких комплексів

Гігієна утримання сільськогосподарських тварин

Основні гігієнічні вимоги до виробничих приміщень для утримання сільськогосподарських тварин

Проекти тваринницьких підприємств

Технологічне обгрунтування об'ємно-планувальних рішень тваринницьких об'єктів

Будівництво та реконструкція тваринницьких приміщень

Утримання тварин у літніх таборах

Основи ветеринарії

Класифікація хвороб

Поняття про патологію органів дихання і травлення в тварин промислових комплексів та їх профілактика

Принципи й організація профілактики травматизму в тваринництві

Поняття про найбільш небезпечні інфекційні й інвазійні захворювання великої рогатої худоби, свиней, птиці та інших тварин на тваринницьких комплексах і їх профілактика

Ветеринарно-санітарні заходи на сучасних тваринницьких комплексах

Механізація та електрифікація тваринництва

Машини і обладнання для водопостачання та напування тварин

Машини та обладнання для заготівлі кормів

Машини та обладнання для приготування різних видів кормів

Кормоцехи для приготування кормових сумішей

Машини для роздавання кормів

Машини та обладнання для видалення гною

Машини та обладнання для доїння корів та первинної обробки молока

Обладнання для вирощування та утримання птиці

Обладнання для створення мікроклімату в тваринницьких приміщеннях та його експлуатація

Електрообладнання у тваринництві

Машини і обладнання для стриження та санітарної обробки овець

Технічне обслуговування машин і обладнання на фермах

Планування, організація та управління в тваринництві

Планування виробництва у тваринництві

Організація виробництва продукції тваринництва

Організація праці

Господарський розрахунок

Організація оплати праці

Управління виробництвом у тваринництві

Аналіз виробничої діяльності

Комплексний аналіз госпрозрахункових тваринницьких підрозділів

Моделювання виробничих процесів

Економіка виробництва тваринницької продукції

Економічні показники виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств

Ефективність використання виробничого потенціалу.

Науково-технічний прогрес

Облік у тваринництві

Застосування ЕОМ у тваринництві

Охорона праці і техніка безпеки

Обов'язки спеціалістів сільського господарства по охороні праці й техніці безпеки

Організація навчання й інструктажу по техніці безпеки працівників тваринництва

Відповідальність за порушення правил і норм охорони праці

Правила техніки безпеки при догляді за сільськогосподарськими тваринами на спеціалізованих фермах

Гігієна праці і правила особистої гігієни працівників тваринництва

Техніка безпеки при хімічному способі обробки грубих кормів

Література

Карта сайта

 

Технологія відтворення стада й вирощування молодняка

Технологія відтворення стада залежить від правильного вибору строків парування і ягніння, віку першого осіменіння і строку використання маток, підготовки маток і баранів до парування, методів осіменіння, ягніння і вирощування молодняка.

В овець чітко виражена сезонність розмноження, вони приходять в охоту і запліднюються восени, ягніння в більшості районів країни відбувається весною. Проте з господарської точки зору економічно вигідніше ягніння у зимові місяці, тому що осіменяють овець при цьому в серпні і вересні, коли у господарствах достатньо зелених та концентрованих кормів. Згодовування їх вівцям у період парування сприяє одночасному дозріванню яйцеклітин і одержанню на 15—20 % більше двійнят. З вересня по жовтень кітні матки користуються пасовищами й одержують повноцінні за поживністю корми, що сприяє доброму розвитку плода й одержанню високої живої маси ягнят при народженні.

Добре розвинуті міцні ягнята краще зберігаються до відлучення. Збереженість їх на 20—25 % вища, ніж ягнят весняних строків ягніння. Відлучення ягнят зимових строків ягніння збігається з початком пасовищного періоду. Ягнята після відлучення, випасаючись на зелених соковитих пасовищах, добре ростуть і до осені досягають живої маси 35—40 кг. Вони йдуть у зимівлю міцними, добре розвиненими і до весняної - оцінки мають високу вовнову та м'ясну продуктивність. У товарних господарствах при зимових ягніннях з'являється можливість відгодовувати овець на дешевих зелених кормах і реалізувати на м'ясо у віці 7—8 міс, одержуючи товарні тушки масою 15—16 кг.

Вік першого осіменіння овець позначається на виході ягнят і продуктивності маток. Як правило, ярок перший раз осіменяють, а баранів перший раз пускають у парування в 18-місячному віці. Однак у тонкорунному вівчарстві при недостатній годівлі ярки до цього віку погано розвиваються і при осіменінні мають низький вихід ягнят і недостатню вовнову і м'ясну продуктивність. Тому ярок цих порід необхідно спаровувати в віці 18 міс тільки тоді, коли вони перед осіменінням матимуть живу масу не менше 80—85 % живої маси маток. Якщо ярки відстали у рості, їх краще перетримати не осімененими до 20-24-мі-сячного віку у групі переярок. Встановлено, що переярки порівняно з ярками мають вищий вихід ягнят при народженні на 15— 20 % і до відлучення на 20—25 %, при цьому настриг вовни у переярок вищий, ніж у ярок, на 15—18 %. При відтворенні стада слід пам'ятати, що з віком у маток підвищується молочність і плодючість. Щорічний високий процент заміни старих маток ярками призводить до зниження по стаду виходу ягнят від 100 маток. У племінних стадах маток краще використовувати з врахуванням стану здоров'я і вовнової продуктивності до 6—7 років.

Підготовку овець до спаровування необхідно вважати однією з основних операцій у процесі відтворення стада. Тільки добре підготовлені до осіменіння матки і барани можуть дати високий вихід добре розвинутих і здорових ягнят. Встановлено, що запліднюваність маток у стані доброї вгодованості від першого осіменіння становить 80—85 %, тоді як за низької вгодованості — 60—65 %. У маток нижчесередньої вгодованості і худих порівняно з матками середньої вгодованості підвищується ембріональна смертність на 15— 20 % і яловість майже вдвоє. Тому підготовка маток до осіменіння повинна починатися з підвищення їх вгодованості. Від маток за 2 міс до осіменіння відлучають ягнят, закінчують формування отар, ветеринарні обробки і переводять на високоврожайні пасовища, підгодовуючи їх при цьому концентрованими кормами з розрахунку 0,3 кг на голову за день. Якщо пасовищ немає, за 2 міс до осіменіння маток починають годувати скошеною зеленою масою.

Баранів-плідників до парування готують на менше 60 днів, тому що сперматогенез триває у них 55 днів. За 2 міс до парування їх переводять на раціон парувального сезону. В цей період до їх раціону важливо вводити корми тваринного походження, вітаміни, мінеральні підгодівлі та мікроелементи, утримувати під навісами або у відкритих приміщеннях, враховуючи, що прямі сонячні промені негативно впливають на якість сперми. Для баранів-плідників у період підготовки до парування необхідні моціони.

Водночас до парування необхідно готувати і баранів-пробників. Відбирають їх з молодих і енергійних баранів з оцінкою продуктивності не нижче першого класу. Кількість баранів-пробників визначають з врахуванням норми навантаження — 60—80 маток на одного барана. У період підготовки до парування баранам-пробникам також поліпшують годівлю. Найкраще їх випасати, а за стійлового утримання необхідно передбачати моціон.

Запліднюваність маток залежить від вибраного у господарстві методу парування. У вівчарстві відоме природне парування (класне, гаремне, ручне) і штучне осіменіння.

При класному паруванні в отару маток певного класу на 35—40 днів парувального періоду пускають 8—10 баранів (по 2—3 на кожні 100 маток). Для контролю ходу осіменіння баранів до маток потрібно пускати з мітчиками. Наміченим баранами маткам щоденно перед вигоном на пасовище необхідно ставити тавро, на якому вказують день їх осіменіння. За цієї системи мічення можна стежити за ходом осіменіння, визначати, які матки перегуляли і які залишились неосімененими.

При гаремному паруванні маток утримують групами по 40—50 голів. За кожною групою на весь парувальний період закріплюють одного барана-плідника.

Ручне парування вимагає визначення маток в охоті і природного парування їх з баранами при спостереженні працівника.

Вільне парування у вівчарстві забороняється, тому що безконтрольне й безсистемне парування маток з баранами призводить до інбридингу, послаблення конституції і не забезпечує високої продуктивності овець, яких розводять у господарстві.

Найдосконаліший метод закріплення вівцематок — штучне осіменіння. При цьому з максимальним навантаженням можна використовувати у стаді баранів-поліпшувачів, ефективно застосовувати індивідуальний підбір, досягаючи швидкого підвищення продуктивності тварин.

При організації штучного осіменіння слід пам'ятати, що статевий цикл у вівці триває в середньому 17 днів з відхиленнями від 14 до 20 днів. Охота триває 36—40 год з коливаннями від 24 до 72 год, тому потрібно застосовувати двократне осіменіння маток в одну охоту з інтервалом 8—12 год.

З інтенсифікацією галузі і переведенням вівчарства на промислову технологію були розроблені нові методи осіменіння (цикловий, переривчастий і безперервний, по ланках, потоковий) і ягніння маток на великих комплексно-механізованих фермах і в отарах.

Концентрація поголів'я маток і застосування нових методів осіменіння зумовили збільшення розміру пунктів штучного осіменіння та їх пропускної здатності. Виникла необхідність відділити манеж для взяття сперми від манежу штучного осіменіння овець і проводити роботи по взяттю й оцінці сперми та осіменінню маток паралельно, а також застосовувати нові станки й установки для фіксації маток перед осіменінням.

При штучному осіменінні маток дуже трудомісткою операцією є вибір маток в охоті. Відбирають їх вранці від 4-ї до 6-ї години з допомогою баранів-пробників, перед запуском яких отару маток ділять на групи по 200—250 голів. У кожну таку групу пускають по 2—3 пробники. Якщо матка підпускає барана для покриття, значить вона в охоті. її відловлюють з отари гирлигою і переганяють на баз, спеціально обладнаний для маток в охоті.

Для полегшення вибору маток в охоті можна застосовувати систему базків. В базу, куди приганяють отару маток, влаштовують клітки для баранів-пробників з надійними перегородками і заслінками. Навколо клітки обгороджують шестигранний оцарок з хвіртками, які відчиняються всередину оцарка. Матки в охоті виходять з отари й підходять до клітки з бараном-пробником і концентруються у шестигранному оцарку. Вранці чабан підходить до оцарка, закриває клітки, підв'язує баранам фартухи і перевіряє наявність охоти у маток, які потрапили в оцарок. Як правило, всі матки перебувають у стані охоти. Затрати праці на перевірку маток в оцарку значно менші, ніж при звичайному виборі.

Можна відбирати маток в охоті за допомогою баранів-пробників з підв'язаними фартухами і мітчиками. їх впускають в отару на ніч. За ніч барани-пробники, намагаючись покрити маток, мітять їх. Вранці, пропускаючи отару через розкол, чабан відбирає баранів-пробників і помічених маток.

Недолік методу — неповний вибір маток в охоті, тому що баран може довгий час знаходитися біля однієї матки й не встигає помітити інших.

На великих комплексно-механізованих фермах тепер застосовують груповий метод мічення маток і кошарно-базовий метод вирощування молодняка, а також метод ягніння маток на потокових технологічних лініях.

Для групового ягніння вівчарню ділять на 64 оцарки. За 3—4 дні до ягніння отару маток розбивають на групи по 12—13 голів, яких ставлять на ягніння в оцарки. Розміщують оцарки в чотири ряди вздовж приміщення з проходами по центру приміщення і вздовж стін.

Маток по оцарках розподіляють без врахування дати осіменіння, тому ягніння відбувається приблизно по 3—4 матки за день у кожному оцарку. Через 5 днів після закінчення ягніння маток проводять перше укрупнення сакманів зняттям перегородок між двома поряд розміщеними оцарками. При першому укрупненні в сакманах утримують уже до 25—26 маток з ягнятами. Через 10 днів після першого проводять друге укрупнення, після якого у вівчарні залишається 16 оцарків, де розміщується по 50—52 матки в кожному. Потім маток переводять у приміщення для вирощування молодняка і там починають застосовувати кошарно-базовий метод вирощування ягнят.

Перше приміщення готують до приймання на ягніння маток отари, осіменених у другий цикл. Відновлюють всі 64 оцарки, обновлюють підстилку, дезинфікують вівчарні, обладнання й інвентар.

Одним з основних недоліків групового методу ягніння є складність з підгодівлею ягнят-сиріт, що знижує вихід ягнят від 100 маток. Ускладнюється також облік новонароджених ягнят і особливо облік їх походження.

Проведення ягніння маток на потокових технологічних лініях запобігає недолікам групового методу ягніння. При цьому методі приміщення ділиться вздовж кормових проходів на дві половини. В одній, розміщеній з боку база, обладнують клітки, розраховані на одночасне розміщення 60— 80 кітних маток. Кожна така клітка закінчується п'ятьма клітками-кучками. Після ягніння кожну матку з ягням поміщають у клітку-кучку, де матці й ягняті ставлять тавро, а також записують індивідуальний номер матері.

При заповненні всіх кліток починають почергово формувати сакмани маток з одним ягням і двійнятами окремо.

Другу половину вівчарні ділять на оцарки, розраховані на 10—12 маток з ягнятами-одинцями і 6—8 з двійнятами. Для маток, які погано звикають до своїх ягнят, додатково обладнують по центру другої половини 30 кліток-кучок.

Перше укрупнення сакманів проводять тут через 5 днів, друге — через 10. Після останнього укрупнення маток з ягнятами по сакманах переводять в інше приміщення, де застосовують кошарно-базовий метод вирощування ягнят. У міру звільнення родильних кліток у них ставлять нові групи маток для ягніння.

При кошарно-базовому методі вирощування ягнят підвищується збереження молодняка і він краще розвивається. Для застосування цього методу необхідно прилеглий до вівчарні баз розбити на клітки-оцарки, кількість яких повинна дорівнювати кількості сакманів.

Якщо в приміщенні є 16 сакманів, то в базу повинно бути відповідно 16 кліток-оцарків.

Починають застосовувати кошарно-базовий метод з 2-тижневого віку ягнят. При цьому маток утримують і годують в базу, а ягнят утримують у приміщенні. Для годівлі материнським молоком маток періодично пускають до ягнят. Вночі ягнят і маток утримують разом.

На комплексно-механізованих фермах набуває поширення відлучення ягнят у віці 2—2,5 міс.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Технологія відтворення стада й вирощування молодняка

Наступна сторінка -      Технологія стриження овець і реалізація вовни державі

Попередня сторінка -    Технологія годівлі й утримання овець влітку

Повернутися
до початку сторінки -   
Технологія відтворення стада й вирощування молодняка

 

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.