Довідник зооінженера

За ред. М.І.Машкіна.— К.: Урожай, 1989.— 320 с — (Література для кабінету зоотехніка)

 

Технологія утримання сільськогосподарської птиці

Виробництво інкубаційних яєць.

Батьківське стадо яєчних кросів. Від курей цього стада одержують гібридні яйця для інкубації. Батьківське стадо оновлюють щорічно, але частину його використовують і протягом двох циклів яйцекладки після застосування примусового линяння курей першого циклу.

Утримання батьківського стада. Утримання курей в кліткових батареях. Молодок розміщують у клітки для несучок у віці 120 днів. Співвідношення статей 1:8. Курочки при цьому повинні мати живу масу не менше 1200—1250 г, півники 1400—1500 г.

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Підсаджування молодих півнів до курей 56—60-тижневого віку сприяє підвищенню запліднюваності яєць на 4 % і виведенню молодняка — на 3 %. Робити це краще у весняно-літній період.

Курей і півнів, відібраних для комплектування, переводять у приміщення для дорослого стада у віці 17 тижнів. Площа підлоги клітки на голову 600 см2, фронт годівлі 7 см, напування 2 см чи одна ніпельна і мікрочашкова напувалка на 4—6 голів. Збирають яйця 4—5 разів за день з дотриманням гігієнічних вимог у чисту тару. Перший раз яйця збирають перед ранковою годівлею.

На інкубацію відбирають яйця від курей не молодше 26-тижневого віку, маса одного яйця — не менше 50 г.

Оптимальна температура повітря у пташниках при утриманні курей батьківського стада на підлозі та в клітках — 18 °С.

Велике значення має колір освітлення. Темно-синій впливає на птицю заспокійливо, червоний запобігає розкльовам.

Утримання батьківського стада на підлозі. При розміщенні птиці на підлозі на 1 м2 пташника саджають по 4, 5 курки батьківського стада, 4 — прабатьківського і по 7—8 ремонтних молодок віком 120—150 днів. Витрати підстилки за рік — до 8 кг на голову. Для підстилки використовують торф, солому, тирсу чи стружки, лушпиння з рису чи соняшників, подрібнені стрижні кукурудзи і стебла соняшників та ін. Вологість чистої підстилки повинна становити не більше 25 %.

У комплектах обладнання для утримання курей на підлозі («Промисловий-1», КМК-4, КМК-7, Р-30 (виробництва НДР) і комплектах для обмеженої годівлі птиці КМК-12 і КМК-18 є годівниці і напувалки з розрахунку фронту годівлі 10—12 см, напування — 2 см. Розміщують групові гнізда — одне на 5—6 несучок і сідала на висоті 50—60 см від підлоги. У гніздах міняють підстилку раз на місяць. У механічних гніздах застосовують килимки з еластичної гуми.

Утримання племінних півнів. Вирощувати півнів старше 13-тижневого віку у кліткових батареях КБУ-3, Р-15, БГО-140 ,та інших не рекомендується, оскільки в них утворюються намини на грудях. Площа підлоги клітки на голову становить 400 см2 (7—22 тижні). Якщо півнів вирощують без пересаджування до 22 тижнів у клітках, то висоту їх збільшують до 500 мм.

Півнів утримують разом з курми, але саджають їх у пташник на 2—3 дні раніше чи одночасно з несучками. Підсаджують курей до півнів у вечірні години.

При утриманні півників окремо від курочок у іншому приміщенні підтримують світловий режим за зменшуваною інтенсивністю. Тривалість освітлення в перший тиждень становить 18 год, другий — 15, третій — 12, а з четвертого по двадцять другий — 9 год при інтенсивності освітлення до 10-тижневого віку півнів — 20 лк, а з 10- до 20-тижневого — 60, з 21-тижневого віку — 30 лк.

Температура в приміщенні у перший тиждень вирощування — 32—33 °С, потім її щотижня знижують на 2—З °С, доводячи до 18 °С. Відносна вологість повітря у пташниках — 60—70 %. Повітря подають у приміщення з розрахунку на 1 кг живої маси курчат по 0,77—1,1 м3/год, а в теплу пору року — 5 м3.

Не можна допускати підсаджування півнів у інші клітки чи саджати з двох кліток в одну.

Для запобігання травмуванню гребенів у півнів їх обрізують ножицями у добовому чи 5—6-тижневому віці. Рану припікають розчином йоду чи розжареними ножицями. Для зменшення кровотечі за 12 год до операції півням не дають води.

Способи подовження періодів продуктивного використання несучок. Для подовження несучості курей застосовують примусову линьку. Проводять її у віці курей 64— 68 тижнів, коли несучість у них знижується до 40—45 % (табл. 174).

Таблиця 174.

Схема проведення примусової линьки курей-несучок

(Фісинін В.І., 1985)

Дні від початку линьки Напування Годівля, г на голову за добу Освітлення
1—3 Не напувають Не годують Відсутнє
4 Напувають досхочу 20 г вівса без плівок 30 хв
5 Напувають досхочу Два рази по 20 г зерна Два рази по 30 хв
6 Напувають досхочу 40 г зерна і 20 г комбікорму Три рази по 1—3 год
7 Напувають досхочу 40 г зерна і 30 г комбікорму 4 год
8 Напувають досхочу 40 г зерна і 40 г комбікорму 5 год
9 Напувають досхочу 40 г зерна і 50 г комбікорму 6 год
10 Напувають досхочу 40 г зерна і 60 г комбікорму 7 год
11—30 Напувають досхочу 20 г зерна і вволю комбікорму 7—14 год
з 31-го Напувають досхочу Повнораціонний комбікорм вволю (вміст протеїну 17—17,5 %) Збільшують по 30 хв у день, доводячи до 15 год

Під впливом стрес-факторів на 5-й день несучість курей припиняється, з 9-го по 25-й день вони повністю втрачають пір'я. Новий цикл несучості починається через 50 днів.

Економічний ефект линьки зумовлений скороченням потреби у виробничих приміщеннях на 40 % для ремонтного молодняка, який вирощують для заміни дорослого стада. Поголів'я батьківського стада зменшується на 30 % за рахунок переярих курей, яких вводять до стада після линьки. Подовжується строк використання курей-несучок. Від переярих курей одержують яйця, маса яких на 5—7 % більша від маси яєць, одержаних у першому циклі несучості. Велика питома вага інкубаційних яєць, з яких виводиться здорове потомство. Збільшується вихід яєць першої категорії, витрати кормів на одиницю продукції зменшуються на 6 %.

Виробництво інкубаційних яєць від батьківського стада м'ясних курей. Курей утримують на підлозі, у клітках і на сітчастій підлозі. Кращі результати при утриманні на підлозі одержують тоді, коли в секції 60 % площі становить сітчаста підлога, а 40 % — глибока підстилка, що запобігає утворенню наминів на ногах. Для курей ефективне використання кліток КБР-2 (табл. 175).

Таблиця 175.

Утримання курей у клітках КБР-2

(Фісинін В.І., 1985)

Показники Утримання курей
в клітках на підлозі
Несучість курки-несучки, шт. 118,1 94
Вихід інкубаційних яєць, % 86 82
Валове виробництво яєць, тис. шт. 1290 306
Запліднюваність яєць, % 83 93
Вибракування, % 10 11
Падіж, % 2,5 9
Витрати кормів на виробництво 1000 шт. яєць, кг 3,10 4,60
Собівартість 1000 шт. яєць, крб. 111,90 270,94
Затрати праці на виробництво 1000 шт. яєць, люд.-год 6,1 11,6
Прибуток, крб. 323 000 54 860
Економічний ефект, крб. 268 200

Розміри батьківського стада визначають за потужністю бройлерних птахофабрик, кількістю партій курчат-бройлерів, вирощуваних за рік, реалізацією іншим господарствам інкубаційних яєць та добових курчат.

Для розрахунку середнього поголів'я дорослого стада інтенсивність несучості курей по стаду приймається в межах 50 %.

Стадо курей комплектують багато разів. Кратність комплектування (К) обчислюють за формулою:

 К = А : Б . Д ,

де А — початкове поголів'я батьківського стада,

     Б — потужність пташника,

     Д — кількість одночасно заповнюваних пташників.

При багаторазовому комплектуванні батьківського стада використовують молодняк різних строків виведення.

Перший продуктивний період м'ясних курей триває до 60—64-тижневого віку. При зниженні яйценоскості до 30 % по стаду птицю вибраковують чи проводять примусову линьку для одержання другого циклу яйценоскості (табл. 176).

Таблиця 176.

Схема примусової линьки м'ясних курей

(Фісинін В.І., 1985)

Дні від початку линьки Годівля, г на голову за добу Напування Світловий день, год
До линьки Досхочу Вволю 15—18
1 Не годують Не напувають 0
2 Не годують Не напувають 0
3 Не годують Не напувають 0
4 Не годують Досхочу 0,5
5 20 г зерна Досхочу 1
6 30 г зерна Досхочу 2
7 40 г зерна Досхочу З
8 50 г зерна Досхочу 4
9 60 г зерна Досхочу 5
10 60 г зерна + 30 г комбікорму Досхочу 6
11 30 г зерна + 60 г комбікорму Досхочу 7
12 Комбікорм досхочу Досхочу 8

При високій температурі залишати птицю без води не слід, з 10-го по 30-й день линьки у комбікормі повинно бути 20— 24 % протеїну і 1193—1235 кДж обмінної енергії, а з 30-го дня — протеїну 16—17 % і обмінної енергії 1089—1130 кДж.

Світловий день 8 год протягом 2,5 тижня, потім його збільшують на 30 хв щоденно, доводячи до 14 год, і таким підтримують 8 тижнів, а після цього збільшують до 18 год.

Для прискорення процесу линьки на 10-й день норму метіоніну в кормі збільшують у 1,5 раза. Півнів батьківського стада також можна ставити на примусову линьку.

Після линьки статева активність у півнів знижується, тому статеве співвідношення в стаді дотримують 1 :8. Півнів не молодше 28-тижневого віку успішно використовують у стаді переярих курей, підсаджуючи їх за три тижні перед збиранням яєць на інкубацію.

Виробництво інкубаційних яєць від качок батьківського стада. Комплектування стада. Ремонтних качок пересаджують у пташники для батьківського стада у віці 150 днів. У 180 днів їх вважають виробничою групою, використовуючи у перший рік 6—8 міс (перший цикл). Ремонтних качок важких кросів переводять у стадо несучок у 28-тижневому віці. Статеве співвідношення в стаді качок легких кросів 1:5, Х-11 — 1:3,5, лінії 102 — 1 :4,5.

Качки починають нестись з 6-місячного віку, а з 7-місячного від них одержують інкубаційні яйця. Між першим і другим циклами несучості качки два рази линяють протягом 4 міс, в цей час вони не відкладають яйця.

Для рівномірного надходження яєць протягом року стадо комплектують два чи три рази. При дворазовій заміні стадо качок комплектують взимку (у січні) ремонтними молодками, виведеними в травні, а влітку (травень — червень) —качками, виведеними у листопаді — грудні. Від качок зимового комплектування інкубаційні яйця одержують у першому півріччі, а від літнього — у другому.

Для подовження продуктивності качок на линьку залишають 30—40 % поголів'я (найміцніших). Інтервал між першим і другим циклами несучості становить 55— 60 днів (табл. 177). У переярих качок маса тіла і маса яєць більші, ніж у качок-молодок.

Таблиця 177.

Схема примусової линьки качок

(Божко П.Ю., 1984)

Дні від початку линьки Напування Годівля, г на голову за добу Освітлення
1 Не напувають 180 г комбікорму 8 год світловий день, інтенсивність освітлення 15—20 лк
2 Не напувають 180 г комбікорму 8 год світловий день, інтенсивність освітлення 15—20 лк
3 Напувають досхочу Годують комбікормом, в 100 г якого міститься  13 % сирого протеїну і 270 ккал (1133 кДж) 8 год світловий день, інтенсивність освітлення 15—20 лк
4—15 Напувають досхочу Годують комбікормом, в 100 г якого міститься  13 % сирого протеїну і 270 ккал (1133 кДж) 8 год світловий день, інтенсивність освітлення 15—20 лк
16—25 Напувають досхочу 180 г комбікорму, в 100 г якого міститься 21 % сирого протеїну і 300 ккал (1257 кДж) 8 год світловий день, інтенсивність освітлення 15—20 лк
26—35 Напувають досхочу Годують за раціоном для батьківського стада качок 8 год світловий день, інтенсивність освітлення 15—20 лк
Після 35 Напувають досхочу Годують за раціоном для батьківського стада качок Світловий день щоденно збільшують на 30 хв і доводять до 17 год в кінці несучості

 

Виробництво інкубаційних яєць гусей. Гуски починають нестись у 8—9 міс і несуться у віці 3—5 років. Найнижча несучість у них в перший рік, потім вона підвищується на 15—25 % і на третьому році на 30—45 %. Статева зрілість у гусок настає у 240—310-денному віці. Несучість їх залежить від породи, але звичайно вона невисока — 30—75 яєць за рік. Потреба у ремонтному молодняку пов'язана з віковою структурою батьківського стада. Батьківське стадо щорічно (у листопаді) поповнюють ремонтним молодняком квітневого травневого виводів, і утримують гусенят при звичайному світловому дні. У січні для одержання першого продуктивного періоду протягом тижня, щоденно додаючи по 1 год, їх переводять із звичайного (7 год) на 14-годинний світловий день при штучному освітленні 20 лк. У другій половині лютого у гусей настає продуктивний період, він закінчується в червні. Потім птицю переводять на режим примусової линьки.

Щоденно тривалість світлового дня знижують на 1 год і доводять до 7 год, обмежуючи годівлю. При такому режимі гусей утримують три тижні, потім переводять на 14-годинний світловий день.

У вересні — жовтні починається осінньо-зимовий продуктивний період, який триває 4,5 міс, після чого гусей знову переводять на режим примусової линьки.

Статева структура стада: на гусака три гуски важких і чотири — легких порід, при штучному осіменінні 15—20 гусок на гусака, а на гусака віком 2—4 роки — 25—30 гусок. Гусаків починають використовувати з 8 міс і до 4—5 років. Щорічно 20—30 % гусаків з незадовільною якістю сперми замінюють молодими.

Виробництво інкубаційних яєць індиків. Батьківське стадо комплектують добре розвиненим молодняком віком 6—6,5 міс живою масою самок 6—7 кг, самців, 9—10 кг (залежно від породи). Для одержання інкубаційних яєць самок використовують з 8—8,5-місячного, а самців — 8,5—9-місячного віку. Несучість індичок залежить від породи і коливається від 100 до 180 яєць за 8—9 міс яйцекладки.

Ремонтний молодняк саджають у приміщення для батьківського стада при утриманні на підлозі у 17-тижневому віці, при клітковому — 26—30-тижневому. Яйця на інкубацію одержують від індичок у віці 30—34 тижні (залежно від кросу). З самками утримують самців одного віку чи молодшими на 2—3 міс.

Для стабільного виробництва яєць протягом року організовують п'ятиразове комплектування стада (через кожні десять тижнів), семиразове (через сім тижнів), що дає змогу рівномірно одержувати інкубаційні яйця.

Технологія виробництва харчових яєць.

Основою для розрахунку планів виробництва продукції птахівництва є державні річні плани. На їх основі складають первинні планові документи підприємства. Частіше використовують схему, за якою ремонтних молодок переводять у приміщення для несучок не пізніше 120-денного віку живою масою не менше 1200 г і утримують до 17 міс без пересадок. За цією схемою за один 60-тижневий оборот приміщень (5 тижнів дорощування, 52 — експлуатація несучок, 3 — профілактична перерва) у пташнику для молодняка можна виростити три партії молодняка (17 тижнів вирощування, 3 — профілактична перерва).

За такою схемою з одного пташника, де вирощують молодняк, комплектують три пташники для утримання курей-несучок. При цьому ефективно використовують птахомісця.

Посадковий коефіцієнт — це співвідношення кількості птахомісць до середньорічного поголів'я птиці, виражене в процентах.

На одну курку-несучку, якою комплектують промислове стадо яєчного напряму, приймають на вирощування 1,4 голови добових курочок.

Утримання промислового стада курей-несучок. У спеціалізованих господарствах курей утримують у кліткових батареях різних типів: КБН-1 — 17-тижневих молодок розміщують по сім; ККТ, Р-21 — по чотири; БКН-3 — по п'ять; ОБН-1, АПЛ-14,5 і АПЛ-30 — по три в клітці.

У 17-, 22-, 29-тижневому віці контрольні групи птиці зважують (з різних зон розміщення по 100 голів від партії). Курей утримують протягом 52 тижнів. Несучість курей повинна відповідати продуктивним якостям кросу птиці, але не нижче 230 яєць від початкової несучки, збереженість поголів'я— 95 %. Фронт годівлі на голову — 7—10 см, напування — 2 см чи одна ніпельна або мікрочашкова напувалка на 4—5 голів. Рівень води в напувалках 1,5—2 см, доступ до води постійний. Оптимальна вологість у пташниках 60—70 %, у холодний період може знижуватись до 40—50 %. Спостереження (із записами в журнал) за мікрокліматом слід проводити двічі на добу.

Інтенсивність освітлення підтримують на рівні 15—20 лк (табл. 178). Лампи розжарювання розміщують у пташнику рівномірно, одна від однієї на відстані 3,5—4 м.

Таблиця 178.

Переривчасті світлові режими для курей промислового стада

Вік курей, тижні Черговість світла і темноти, год-хв
світло темнота світло темнота світло темнота
17  4—00 4—00 2—30 5—30 2—00 6—00
18 3—45 4—15 2—15 5—45 1—30 6—30
19 3—15 4—45 2—00 600 1—15 6—45
20—64 2—30 5—30 1—45 6—15 1—15 5—45

 

Зберігання й обробка яєць. У яйцескладах проводять первинну обробку яєць — миють забруднені, сортують за масою, строками зберігання, маркірують і упаковують. Деякі операції частково чи повністю виконують машини. Для миття, дезинфекції, сушіння, овоскопування, сортування застосовують машини ЛОЯ-7,2 і ЛОЯ-4. Потужність кожної лінії — 7200 яєць за годину.

Використовують також машини ЯМ-5-04, ЯС-Зx2-17, Шкода-АСМ та ін.

Зберігають яйця при температурі 8—15 °С, відносна вологість 75—80 % не більше трьох діб, при температурі 21—25 °С — не більше доби.

Яйця із забрудненою шкаралупою миють на мийних машинах спеціальними мийними засобами (СМС). Для миття 100 яєць потрібно 50 л 0,3 %-ного розчину СМС.

 

Ви дивилися сторінку - Технологія утримання сільськогосподарської птиці

Наступна сторінка      - Породи коней

Попередня сторінка    - Технологія вирощування м'ясного молодняка сільськогосподарської птиці

Повернутися до початку сторінки Технологія утримання сільськогосподарської птиці

1 2 3 4

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

Скотный двор

На сайте Скотный двор

Индекс цитирования.