Довідник зооінженера




Довідник зооінженера

Вступ

Корми і технологія їх виробництва

Зелені корми

Грубі корми

Силос

Коренебульбоплоди та баштанні культури

Зернові корми

Кормові відходи технічних виробництв

Харчові відходи

Корми тваринного походження

Корми мікробіологічного походження

Мінеральні добавки

Кормові небілкові азотисті добавки

Вітамінні препарати та антибіотики

Комбіновані корми

Нормована годівля сільськогосподарських тварин

Годівля великої рогатої худоби

Годівля свиней

Годівля овець

Годівля коней

Годівля сільськогосподарської птиці

Годівля кролів та хутрових звірів

Використання стимуляторів

Основи розведення сільськогосподарських тварин

Генетичні основи селекції

Методи розведення худоби

Мічення тварин і племінний облік

Крупномасштабна селекція

ЕОМ у племінній роботі

«Селекс» у молочному скотарстві

Виставки і виводки племінних тварин

Організаційні форми племінної роботи

Селекція молочної і м'ясної худоби

Загальні напрями і розвиток скотарства

Селекція молочної худоби

Селекція м'ясної худоби

Технологія виробництва молока і яловичини

Технологія виробництва молока

Нормативи технології виробництва молока

Моделювання перспективної технології виробництва молока

Технологія одержання та первинна обробка молока

Контроль за якістю молока

Технологія виробництва яловичини

Свинарство та технологія виробництва свинини

Породи свиней

Племінна робота у свинарстві

Утримання свиней

Технологія вирощування племінного молодняка

Технологія виробництва свинини на промисловій основі

Зоотехнічний облік у свинарстві

Технологія виробництва продукції вівчарства

Основні напрями вівчарства і породи овець

Основні положення племінної роботи

Продукція вівчарства

Технологія вівчарства і системи утримання овець

Технологія годівлі й утримання овець взимку з урахуванням особливостей кормовиробництва

Технологія годівлі й утримання овець влітку

Технологія відтворення стада й вирощування молодняка

Технологія стриження овець і реалізація вовни державі

Організація праці у вівчарстві

Використання собак у вівчарстві

Стандартизація у вівчарстві

Нормативи планування розвитку вівчарства

Технологія виробництва яєць і м'яса птиці

Біологічні особливості сільськогосподарської птиці технологічного призначення

Особливості племінної роботи в птахівництві

Інкубація яєць сільськогосподарської птиці

Технологія вирощування м'ясного молодняка сільськогосподарської птиці

Технологія утримання сільськогосподарської птиці

Конярство

Породи коней

Види продуктивності та використання коней

Відтворення коней

Приміщення й споруди для коней (ОНТП-9-81)

Збруя, упряж та вози

Технологія дрібного тваринництва

Кролівництво

Племінна робота

Технологія утримання і розведення кролів

Продукція кролівництва

Ставове рибництво

Структура рибницьких господарств

Правила експлуатації і догляду за гідротехнічними спорудами

Біологічні особливості основних ставових риб

Технологія вирощування товарної риби в ставках, садках і басейнах

Удобрення ставів

Технологія вирощування рибопосадкового матеріалу коропа і рослиноїдних риб

Племінна робота в рибництві

Бджільництво

Породи бджіл

Племінна робота в бджільництві

Транспортування і утримання бджіл

Технологія виробництва меду і воску

Використання бджіл для запилення сільськогосподарських культур

Кормова база бджільництва і методи її поліпшення

Організація праці на пасіці

Технологія відтворення сільськогосподарських тварин

Фізіологія розмноження сільськогосподарських тварин

Підприємства по осіменінню тварин

Обладнання й матеріали, які використовують при штучному осіменінню тварин

Оплата праці працівників племпідприємств та техніків по штучному осіменінню

Технологія одержання сперми і підготовка її до використання

Технологія і техніка штучного осіменіння тварин

Організація штучного осіменіння

Запліднення і фактори, що йому сприяють

Трансплантація ембріонів

Визначення вагітності в самок сільськогосподарських тварин

Організація родильних відділень

Неплідність і яловість тварин

Оцінка якості сільськогосподарських тварин та м'яса

Визначення вгодованості сільськогосподарських тварин

Оцінка якості м'яса

Здача-приймання худоби і птиці на м'ясокомбінаті

Технологічні лінії забою сільськогосподарських тварин

Зоогігієна з проектуванням тваринницьких комплексів

Гігієна утримання сільськогосподарських тварин

Основні гігієнічні вимоги до виробничих приміщень для утримання сільськогосподарських тварин

Проекти тваринницьких підприємств

Технологічне обгрунтування об'ємно-планувальних рішень тваринницьких об'єктів

Будівництво та реконструкція тваринницьких приміщень

Утримання тварин у літніх таборах

Основи ветеринарії

Класифікація хвороб

Поняття про патологію органів дихання і травлення в тварин промислових комплексів та їх профілактика

Принципи й організація профілактики травматизму в тваринництві

Поняття про найбільш небезпечні інфекційні й інвазійні захворювання великої рогатої худоби, свиней, птиці та інших тварин на тваринницьких комплексах і їх профілактика

Ветеринарно-санітарні заходи на сучасних тваринницьких комплексах

Механізація та електрифікація тваринництва

Машини і обладнання для водопостачання та напування тварин

Машини та обладнання для заготівлі кормів

Машини та обладнання для приготування різних видів кормів

Кормоцехи для приготування кормових сумішей

Машини для роздавання кормів

Машини та обладнання для видалення гною

Машини та обладнання для доїння корів та первинної обробки молока

Обладнання для вирощування та утримання птиці

Обладнання для створення мікроклімату в тваринницьких приміщеннях та його експлуатація

Електрообладнання у тваринництві

Машини і обладнання для стриження та санітарної обробки овець

Технічне обслуговування машин і обладнання на фермах

Планування, організація та управління в тваринництві

Планування виробництва у тваринництві

Організація виробництва продукції тваринництва

Організація праці

Господарський розрахунок

Організація оплати праці

Управління виробництвом у тваринництві

Аналіз виробничої діяльності

Комплексний аналіз госпрозрахункових тваринницьких підрозділів

Моделювання виробничих процесів

Економіка виробництва тваринницької продукції

Економічні показники виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств

Ефективність використання виробничого потенціалу.

Науково-технічний прогрес

Облік у тваринництві

Застосування ЕОМ у тваринництві

Охорона праці і техніка безпеки

Обов'язки спеціалістів сільського господарства по охороні праці й техніці безпеки

Організація навчання й інструктажу по техніці безпеки працівників тваринництва

Відповідальність за порушення правил і норм охорони праці

Правила техніки безпеки при догляді за сільськогосподарськими тваринами на спеціалізованих фермах

Гігієна праці і правила особистої гігієни працівників тваринництва

Техніка безпеки при хімічному способі обробки грубих кормів


   Література
   Карта сайта

Технологія одержання та первинна обробка молока

Є два способи доїння корів — ручний та машинний. Прогресивнішим є другий, який широко застосовують у практиці колгоспів і радгоспів.

Машинне доїння корів. В основу роботи доїльних апаратів покладений принцип ссання вим'я телям. Доїльний апарат складається з трьох основних вузлів — пульсатора, колектора та доїльних стаканів.

По принципу дії доїльні апарати ділять на дво- і тритактні. У тих і других процес видоювання молока переривчастий.

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Всі доїльні апарати мають переваги і недоліки. При доїнні тритактним апаратом у дійках вим'я не порушується кровообіг, доїльні стакани на основу дійок і вим'я наповзають небагато. Перетримка доїльних стаканів на дійках після повного видоювання молока не призводить до серйозних пошкоджень. Проте для тритактних апаратів характерна дещо менша, ніж для двотактних, швидкість видоювання молока. Повітря, яке надходить у піддійкову камеру, забруднює молоко, в них складніший колектор.

Двотактний апарат менш складний, добре тримається на дійках і корови швидше видоюються. Проте при доїнні цим апаратом кваліфікація оператора повинна бути вищою. Перетримка його на дійках часто викликає захворювання корів маститами.

Способи доїння, які нині застосовують, включають основні і додаткові процеси. Додаткові ділять на підготовчі і заключні, які оператор виконує вручну. Підготовчі процеси — перехід до чергової корови, обмивання вим'я водою, одягання доїльних стаканів на дійки, заключні — перехід до чергової корови, машинне додоювання, вимикання апарата, контроль за станом вим'я і зливанням молока.

На основі зоотехнічних вимог до машинного доїння розроблені норми часу на виконання окремих операцій (табл. 110).

Таблиця 110.

Час виконання окремих операцій
з розрахунку на одну корову при доїнні у стійлах
(Бабкін В.П., 1983)

Операція Час
виконання, с
Підмивання, витирання, масаж вим'я 20
Здоювання перших цівок молока 10
Підключення апаратів і надівання стаканів на дійки 12
Заключний масаж та машинне додоювання 20
Знаття доїльного апарата 4
Перехід від однієї корови до іншої 5
Перенесення апарата по лінії 16
Переходи 10
Тривалість видоювання однієї корови 300


У переносні відра і молокопровід корів доять при прив'язному утриманні. При цьому можна працювати з одним, двома і трьома апаратами.

При доїнні у молокопровід затрати праці, як правило, зменшуються на 10— 12 % за рахунок виключення з технологічного процесу операцій по зливанню й здаванню молока в молочну.

Технологія доїння на групових і конвеєрних доїльних установках «Ялинка», «Тандем», «Карусель» забезпечує безперервність технологічного процесу. Для цього перед кожною доїльною установкою влаштовують нагромаджувальні загони або переддоїльні майданчики, де перед доїнням утримують чергову групу тварин.

Доїльні установки розміщують у доїльному залі, який будують між двома корівниками, або окремо від них. Шляхи руху корів на доїння і видоєних не повинні перетинатись. Не повинно бути також і зустрічних потоків. Видоєні корови з доїльного залу повертаються безпосередньо у корівник або на вигульний майданчик.

Використання доїльних установок у доїльних залах дає змогу підвищити продуктивність праці операторів порівняно з доїнням у відра і молокопровід в 1,5 раза.

Правила машинного доїння. При машинному доїнні корів незалежно від типу доїльної установки необхідно виконувати такі правила:

корів слід доїти на установках з першого дня після отелення і до запуску при відсутності захворювання вим'я;

при переведенні корів з ручного доїння на машинне у перші два дні їх необхідно привчати до шуму доїльної установки, але доїти руками. Доїльні апарати підключати на третій день після уважного зооветеринарного огляду тварин. У перші дні оператор повинен працювати не більш як з двома апаратами;

привчати корів до доїння на доїльних установках з станками (незалежно від способу доїння, який застосовувався раніше) поступово. У перші два дні у вільному станку їм згодовують концкорми і привчають до шуму доїльних апаратів, а потім протягом 2—3 днів — до машинного доїння В цей період навантаження на одного майстра зменшують приблизно у два рази порівняно з нормою;

корів необхідно доїти в один й той же час згідно з розпорядком дня, оскільки порушення його може призвести до гальмування рефлексу молоковіддачі. Частоту доїння корів визначають залежно від умов господарства. В першу чергу доять високопродуктивних корів, а також тих, в яких буває самовитікання молока, і новотільних;

для доїння на доїльних установках «Ялинка» і «Карусель» корів розбивають на групи залежно від рівня продуктивності і швидкості доїння;

якщо корів доять у стійлах, то за півгодини до початку доїння їх потрібно підняти і вичистити стійла, при доїнні в доїльних приміщеннях тварин направляють через майданчики групами, суворо дотримуючись черговості;

для стимуляції рефлексу молоковіддачі не більш як за хвилину до надівання доїльних стаканів вим'я обмивають чистою теплою водою (40—50 °С) з спеціального пристрою (при доїнні в доїльних станках) або теплим дезинфікуючим розчином з відра (при доїнні в стійлах корівника) і витирають його чистим рушником. Як дезинфікуючі використовують 0,5%-ні розчини хлораміну або гіпохлориту кальцію і натрію. Якщо рефлекс молоковіддачі не розпочався після підмивання і витирання вим'я, то швидко роблять його масаж;

перед надіванням доїльних стаканів з кожної дійки здоюють кілька цівок молока у спеціальний посуд;

доїльні стакани надівають на дійки тільки тоді, коли корова припустила молоко;

у процесі доїння уважно стежать за надходженням молока через оглядовий пристрій доїльного апарата або мірний молокозбірник. У випадках спадання стаканів з дійок потрібно відключити апарат від вакууму, прополоскати забруднені стакани водою і, дещо промасажувавши вим'я корови, знову надіти їх на дійки;

як тільки потік молока припиниться або загориться світловий сигнал, проводять машинне додоювання, відтягуючи доїльні стакани за колектор вниз і вперед однією рукою з одночасним масажем четвертей вим'я другою. Масаж не повинен бути активним;

після машинного додоювання негайно знімають доїльні стакани з вим'я. В результаті постійних перетримок у корови виробляється рефлекс гальмування на машинне доїння. Такі тварини під час доїння не повністю віддають молоко;

у випадках неповного видоювання корів апаратом потрібно проводити додатковий масаж вим'я;

ручне додоювання після доїння апаратом практикувати не рекомендується, оскільки це привчає корів до неповної віддачі молока в доїльний апарат. При доброму підборі й привчанні тварин до машинного доїння і суворому виконанні правил доїння майже всі корови повністю видоюються апаратом;

після доїння дійки вим'я змазують антисептичною емульсією;

в плановому порядку зооветспеціалісти один раз в місяць всіх корів перевіряють на наявність хронічних маститів згідно з діючим положенням.

Первинна обробка молока. Розрізняють первинну, або неповну, обробку молока і вторинну, або повну.

Первинна обробка молока включає очищення його від механічних домішок, охолодження, зберігання при низькій температурі, а потім транспортування на молочні заводи.

Господарства, які поставляють молоко безпосередньо в магазини, їдальні й дитячі заклади, проводять вторинну обробку молока. При цьому його очищають на центробіжних очисниках, нормалізують за вмістом жиру, пастеризують, охолоджують, розливають у бідони або розфасовують у пляшки чи пакети. Після такої обробки молоко дещо відрізняється від свіжовидоєного за хімічним складом, кількісним і якісним вмістом мікрофлори, біологічними та смаковими якостями.

Первинну обробку молока на фермах і комплексах проводять у спеціальних приміщеннях — молочних.

Молочні, їх призначення та обладнання. Виходячи з специфіки робіт, що виконуються у молочні, остання може мати кілька виробничих приміщень. На фермах, де молоко тільки очищають і охолоджують, достатньо мати два робочих приміщення — молокозливну для прийому, очищення, охолодження та дослідження молока і мийну для одержання теплої води, миття, дезинфекції, висушування й зберігання доїльної апаратури та молочного посуду.

При частковій переробці молока на фермі необхідно ще мати спеціальні переробні та холодильні відділення. На великих фермах слід влаштовувати спеціальні приміщення для аналізу молока. При невеликому обсязі робіт приймання, обробку, переробку і дослідження молока проводять в одному приміщенні. Поряд з приміщенням для роботи з молоком можна розміщати вакуум-насосну, котельню, кімнати відпочинку майстрів машинного доїння, душову і комори для зберігання інвентаря та матеріалів.

Призначення молочних — проведення заходів, що сприяють одержанню молока високої якості. У функції молочних входять: первинна обробка молока для збереження його свіжим до здачі на молочний завод; правильне зберігання молока; запобігання забрудненню молока, нагріванню або замерзанню його при транспортуванні; ведення систематичного обліку надоєного молока, а також вироблених на місці молочних продуктів; вивчення хімічного складу молока від окремих корів; забезпечення телят необхідною кількістю збираного молока, а також замінниками; своєчасне придбання необхідного обладнання та інвентаря для ферми, а також реактивів та матеріалів для лабораторних аналізів; утримання в чистоті молочного посуду, апаратури та інвентаря; контролювання їх санітарного стану; проведення своєчасного ремонту. Норми витрат матеріалів, інвентаря та хімічних засобів при первинній обробці та переробці молока наведено в таблиці 111.

Таблиця 111.

Норми витрат матеріалів та хімікатів при первинній обробці молока
(на 1 т продукції)

Матеріал, інвентар, хімічні засоби ГОСТ або ТУ Молоко Вершки, сировина для виробництва масла
Текстиль, м:      
           марля ГОСТ 9412—67 0,34 2,72
           лавсан ГОСТ 15978—70 арт. 56051 56207 0,01
Фільтросітка ТУ 17 РРФСР 3456—69
Дезинфікуючі та мийні засоби, кг      
      мило господарське МРТУ 18/233-68 0,03 0,24
      мило туалетне 0,01 0,08
      порошок пральний 0,024 0,19
      сода кальцинована синтетична ГОСТ 5100—73 0,35 2,80
      скло натрієве рідке ГОСТ 13078—67 0,01 0,08
      тринатрійфосфат технічний ГОСТ 201—58 0,29 2,32
      сода каустична ГОСТ 2263—71 0,04 0,32
      сульфамінова кислота МРТУ 603-182-67 0,04 0,32
      кислота азотна концентрована ГОСТ 701—68 0,05 0,40
      вапно хлорне ГОСТ 1692—58 0,1 0,8
      купорос залізний технічний ГОСТ 6981—54 0,08 0,64
      вапно негашене ГОСТ 9179—70 2,2 17,6
Мийний інвентар, шт.:      
      щітки 0,09 0,72
      щітки капронові 0,005 0,04
      щітки волосяні 0,05 0,4
      йоржі для миття капронові 0,002 0,016
      йоржі для миття труб волосяні 0,02 0,16
Пакувальні матеріали:      
     Кільця гумові для фляг, шт. 1 1
     підпергамент (тверд. 43 г/м2), кг ГОСТ 1760—68 0,1 0,1
     папір обгортковий, кг ГОСТ 8273—57 0,03 0,03
     пломби, кг 0,072 0,072
     шпагат з конопляних волокон, кг ГОСТ 17308—71 0,021 0,021
     кордонитка в бабінах, кг 0,012 0,012
     етикетки або бирки, шт. 30 40
Мастила, кг:      
     сепараторні ГОСТ 176—50 0,002 0,016
     індустріальні (веретенні та машинні) ГОСТ 1707—51 0,007 0,056


Основи проектування молочних. При проектуванні молочних необхідно враховувати кількість молока, яке підлягає обробці з урахуванням росту виробництва його на найближчі роки, також з урахуванням сезонності виробництва, частоти доїння корів, кількості молока для потреб господарства, розмір ферми, кількість корівників та їх розміщення на території ферми чи комплексу.

З обладнання в молочній необхідно мати ваги для прийому молока, місткість для зливання молока, очисник, холодильник, сепаратор, пастеризатор. Крім того, в молочній повинно бути обладнання для аналізу молока.

Продуктивність обладнання розраховують з максимальної кількості молока, яке підлягає переробці! Наприклад, в господарстві по плану повинно бути 1000 корів з середнім надоєм 3500 кг молока жирністю 3,6 %. Одержане молоко доставляють на молокозавод, який знаходиться на відстані 20 км від господарства. В господарстві 20 % молока залишають для випоювання молодняку і на громадське харчування.

Розраховують валовий надій молока за рік: 1000 х 3500 = 3 500 000 кг, або 3500 т. Розраховують також місячний надій, виходячи з сезонності одержання молока. Припустимо, що в червні надійшло 15 % молока річної кількості. При цілорічних отеленнях щомісячне надходження молока становить близько 8 % (100:12). В нашому прикладі в червні буде одержано 525 т молока:

  3500 х 15

——————

       100

Щоденно буде надходити 17,5 т молока (525:30). При дворазовому доїнні це 8,75 т вранці і 8,75 т ввечері. Ці величини є вихідними при виборі обладнання для молочних.

Оскільки 20 % молока залишається в господарстві, ця кількість від річного надою становить

  3500 х 20

—————— = 700 т ;

       100

максимального місячного

    525 х 20

—————— = 105 т ;

       100

максимального добового

   17,5 х 20

—————— = 3,5 т .

       100

На внутрішньогосподарські потреби раціональніше використовувати молоко, надоєне вранці. Отже, для обробки вранці буде надходити 8,75 — 3,5 = 5,25  т молока, ввечері — 8,75 т. Виходячи з цих величин підбирають відповідні місткості для первинної обробки молока.

Холодильник у молочній повинен бути такої продуктивності, щоб молока разового надою охолоджувалось не більше 1 год. В нашому прикладі потрібен холодильник продуктивністю до 10 000 л/год. Для зберігання молока необхідно мати місткості на 14 т.

Сепаратор потрібно мати такий, щоб необхідну кількість молока можна було просепарувати протягом 1 —1,5 год. Доцільно мати два сепаратора різної продуктивності. Другий потрібний на випадок несправностей в першому.

При розміщуванні обладнання враховуються санітарно-гігієнічні та технологічні вимоги в обслуговуванні машин та обладнання і виключення зустрічних потоків сировини та готової продукції.

Забезпечення молочних водою, парою, паливом. Первинна обробка молока пов'язана з витратами великої кількості холодної та гарячої води. Норми витрат води на виробничо-технічні потреби ферм в середньому за добу, л:

на обробку і зберігання 1 л молока 4—5

на переробку молока в молочні продукти (на 1 л молока) 8—10

на кожну корову, включаючи напування при доїнні: ручному 90; машинному 115

В молочних багато витрачають гарячої води. Існує кілька способів одержання гарячої води та пари. Для цього використовують парові котли КВ-200 або КВ-300 залежно від необхідності в парі. За годину паровий котел КВ-300 може нагріти 1500 л води до 70 °С. Як топливо використовують дрова, вугілля, нафту та ін.

Для прифермських молочних можна рекомендувати електричні водонагрівники ВЕТ-200, ВЕТ-400 та ВЕТ-800, які працюють автоматично.

При нагріванні води парою для підбору котла-пароутворювача розраховують погодинні витрати пари (кг) за формулою:

           W ( tк tн )

D = ————————  ,

            ( i t ) η

 

де W — кількість води, яка нагрівається за 1 год, л;
       і — ентальпія пари (для котлів-пароутворювачів низького тиску);
       tк
і tн— початкова і кінцева температура води, °С,
        t — температура конденсату (98—99 °С),
        η — коефіцієнт корисної дії пастеризатора (0,85—0,90).

Забезпечення молочних холодом. Молоко високої якості неможливо одержати без холоду Для визначення джерел холоду та підбору холодильних машин відповідної продуктивності необхідно знати загальну кількість холоду, яка потрібна для охолодження молока. З цією метою по максимальному добовому надою визначають кількість молока, яке підлягає охолодженню за одне доїння, встановлюють температуру молока перед охолодженням і після нього.

Перед охолодженням температуру молока приймають 33—35 °С, а після — в середньому 10 °С.

Необхідну кількість холоду (О) визначають за формулою:

Q = M х C ( t1 t2 ),

де М — кількість молока, яке необхідно охолодити, кг;
     С — питока теплоємність молока, ккал/кг x град, (молока — 0,94, збираного молока — 0,95, вершків — 0,85);
     t
1
i t2 — температура молока до і після охолодження, °С.

Розраховану за формулою кількість холоду збільшують на 5—10 % для компенсації втрат його в трубопроводах та апаратах. Потребу в холоді за годину визначають діленням загальної кількості холоду на час доїння.

Кількість холоду, необхідного для роботи окремого охолодника молока (пластинчатого, зрошувального) та інших апаратів, визначають також за цією формулою. Тільки замість загальної кількості молока проставляють продуктивність апарата.

Для забезпечення молочних холодом використовують холодну воду, сніг, лід та штучний холод, який одержують за допомогою холодильних машин.

Для визначення кількості заготовлюваного льоду користуються нормативами, встановленими для підприємств молочної промисловості. На 1 т молока та молочних продуктів потрібна така кількість льоду (м
3): молоко—1,2, молоко пастеризоване — 1,5, вершки — 2, сир — 3, сметана з пастеризованого молока — 4, кефір або простокваша — 1,5.

При визначенні потреби льоду враховують тривалість періоду, протягом якого потрібний лід. У північних та східних районах республіки він триває 7, південних — 9 міс.

В розрахунках передбачають втрати льоду в процесі його зберігання та використання. Величина втрат залежить від типу льодника, якості термоізоляції та догляду за льодом при зберіганні і коливається від 35 до 90 %. Тому слід заготовляти льоду в 1,5 раза більше, ніж потрібно.

Заготовляють лід кількома способами:

вийманням з водоймищ, шаровим наморожуванням на горизонтальних майданчиках, тонкошаровим наморожуванням гідромеханічними пристроями.

Штучні джерела холоду. Останнім часом для одержання холоду на фермах та комплексах широко використовують компресорні холодильні установки. При цьому різко скорочуються затрати праці на одержання холоду і охолодження молока. Холодильні установки компактні, займають мало місця, значно знижуються витрати води, не потрібна каналізація для скидання відпрацьованої води, молоко охолоджується до більш низької температури і зберігається протягом 1 —1,5 доби. Холодильні установки зручно використовувати з охолоджувальними апаратами та місткостями для зберігання молока.

Як холодоагент використовують фреон-12 та аміак.

На прифермських молочних колгоспів і радгоспів використовують холодильні установки МХУ-12, МХУ-8П, МХУ-8С Через Держагропром СРСР можна замовити фреонові холодильні агрегати: ХМ-ФВ-20 та ХМ-ФУ-40.

Облік молока в господарствах. Молоко на фермах та комплексах обліковують зважуванням на вагах та по об'єму молокоміром. Під час доїння корінна доїльних майданчиках комплексів також передбачається індивідуальний облік молока в контрольні дні.

Для визначення продуктивності кожної корови, крім надою, необхідно знати і якість молока. Результати аналізу записують в картку обліку якості молока, а потім в журнал результатів аналізу молока.

Перерахунок кількості молока з об'ємного обчислювання в вагове та навпаки. В господарствах молоко інколи обліковують в літрах, а здають державі — в кілограмах. Тому молоко в літрах необхідно переводити в кілограми. Для цього користуються показниками середньої густини молока — 1,030 г/см
3 або фактичною густиною. При переведенні літрів в кілограми кількість молока множать на середню густину, при переведенні кілограмів в літри — ділять.

Для визначення кількості жирових одиниць або 1%-ного молока слід помножити кількість молока в кілограмах на вміст у ньому жиру.

Перерахунок на 4%-не молоко. В зоотехнії часто продуктивність корів оцінюють по вирівняному показнику — кількість 4%-ного молока. При цьому кількість молока, надоєного за лактацію, множать на вміст жиру і ділять на 4.

Однак правильніше враховувати не тільки вміст жиру, але й білка в молоці. Встановлено, що з підвищенням вмісту жиру в молоці кількість білка підвищується не пропорційно, що і визначають за формулою: М4 процента = М (0,4+Ж-0,15), де М4 процента — кількість 4%-ного молока, кг; М — кількість молока за лактацію, кг; Ж — середній вміст жиру в молоці, %.

При визначенні продуктивності корів слід також враховувати їх вік, оскільки коефіцієнти зміни молочності корів різного віку (в отелах) не однакові:

Вік в отеленнях Коефіцієнт зміни молочності
2 1,294
3 1,149
4 1,064
5 1,020
6 1,000

Розраховані за формулою величини для корів відповідного віку множать на коефіцієнт.

Визначення чистого жиру. Для цього кількість молока, виражену в кілограмах, потрібно помножити на вміст в ньому жиру і поділити на 100.

Визначення середньої жирності молока. Для визначення середньої жирності молока необхідно знати загальну кількість молока і вміст жиру в кожній партії або за період. Спочатку визначають кількість жирових одиниць, а потім їх суму ділять на загальну кількість молока в кілограмах.

Визначення середнього вмісту жиру в молоці корови за лактацію. Спочатку визначають кількість жирових одиниць по місяцях. Потім їх підсумовують за лактацію і ділять на кількість одержаного молока в кілограмах фактичної жирності.

Перерахунок кількості молока фактичної жирності на базисну. При визначенні базисної жирності враховують природно-економічні умови районів, а також породний склад основної маси тварин. По країні базисна жирність коливається від 3,3 до 4 %. По республіці вона становить 3,6 %, за винятком областей: для Полтавської та Чернігівської — 3,65, Закарпатської, Кримської та Львівської — 3,5 %.

Перераховують кількість молока фактичної жирності на базисну множенням кількості молока на фактичний вміст жиру в ньому і діленням на базисну жирність.

Перерахунок кількості вершків на базисну жирність молока. Перерахунок вершків фактичної жирності на молоко базисної проводять за формулою:

         ( Жвр 0,05 )

М = —————————  ,

           Жмб 0,05

де М — кількість молока базисної жирності, яке підлягає заліку, кг;
     С — кількість зданих вершків, кг;
     Жвр — вміст жиру в вершках, %;
     Жмб — базисна жирність молока, %,
     0,05 — норма допустимої жирності збираного молока при сепаруванні незбираного, %.

Визначення кількості жирових одиниць, чистого жиру та середньої жирності вершків. Для визначення кількості жирових одиниць або 1%-них вершків слід помножити кількість вершків на їх жирність. Для розрахунку кількості чистого жиру в вершках потрібно помножити кількість вершків на їх жирність і поділити на 100.

Щоб визначити середню жирність кількох партій вершків, потрібно по кожній партії спочатку знайти кількість жирових одиниць, а потім їх суму поділити на загальну кількість вершків.

Очищення молока. Найпоширенішим способом очищення молока є фільтрування. Для цього необхідно мати цідилку та фільтр. Цідилка має корпус, нижню і верхню решітки, розпірне кільце й фільтр.

Як фільтр використовують вату, марлю, фланель, металеву сітку та синтетичні матеріали.

Фільтри з вати роблять у вигляді тонких дисків з гладенькою або «вафельною» поверхнею. Один такий диск використовують для фільтрування не більш як 40 л молока. Ватні фільтри повільно пропускають молоко, в результаті збільшуються затрати часу на очищення.

Фільтри з марлі швидко змочуються, забруднюються і не забезпечують високий ступінь очищення одержаного молока.

Нині для фільтрування молока використовують синтетичні тканини, виготовлені на основі поліамідних (енант), карбоцінних (поліетилен) та поліефірних (лавсан) волокон. Кращими є фільтри з лавсану. Вони забезпечують необхідну швидкість фільтрування і мають значну перевагу над марлею по якості очищення молока. Міцність таких фільтрів після пропускання через них 10 т молока не змінюється і вони придатні для подальшого використання.

Лавсанові фільтри гігієнічні, легко промиваються в теплій воді з милом або мийним порошком. Один метр тканини з лавсану заміняє 35—40 м марлі.

На сучасних доїльних установках молоко очищають потоково в очиснику, вмонтованому безпосередньо на молокопроводі.

Досконалішими для очищення молока від механічних домішок є центробіжні молокоочисники, які широко використовують у молочній промисловості і на великих молочних фермах та комплексах.

Центробіжний молокоочисник — це сепаратор із зміненим барабаном і обладнанням для відведення молока. Барабан молокоочисника має збільшений простір для бруду, в якому немає роздільної тарілки. Тарілки не мають отворів. Барабан повинен крутитися з швидкістю до 6000—8000 об./хв.

Для центробіжного очищення молока використовують центробіжний сепаратор-молокоочисник ОМА-2М, включаючи його в потокову технологічну лінію з пластинчастим охолодником молока ООТ-ЗМ чи ООТ-5М.

Пастеризація — теплова обробка молока при температурі 65—98 °С. На фермах і комплексах молоко пастеризують в тому випадку, якщо господарство поставляє його безпосередньо в магазин або заклад громадського харчування. Молоко також підлягає обов'язковій пастеризації при одержанні його від корів, хворих на ящур, бруцельоз та туберкульоз.

На практиці використовують такі режими пастеризації: моментальний або високотемпературний — нагрівання до 72— 76 °С з витримуванням при цій температурі протягом 20 с; тривалий або низькотемпературний — нагрівання до 63—65 °С з витримуванням протягом 30 хв. Наведені режими пастеризації забезпечують достатньо повне знезараження молока.

На фермах, неблагополучних щодо бруцельозу та туберкульозу, необхідно проводити пастеризацію молока при температурі 70 °С протягом 30 хв або при 85— 90 °С протягом 15—20 с, а при захворюванні корів ящуром — 30 хв при 85 °С або кип'ятити протягом 5 хв.

Охолодження молока. Свіжовидоєне молоко має оптимальну температуру для розмноження більшості мікробів. Тому, якщо його своєчасно не охолодити, вони швидко розмножуються, що призводить до підвищення кислотності та скисання молока (табл. 112).

Таблиця 112.

Кислотність молока залежно від температури і тривалості його зберігання
(Давидов Р.Б., 1982)

Тривалість зберігання молока, год Кислотність молока, °Т
не охолодженого
(37 °С)
охолодженого
до 18 °С
охолодженого
до 13 °С
Після доїння 17,6 17,5 17,5
3 18,3 17,5 17,5
6 20,9 18 17,5
9 22,5 18,5 17,5
12 Скисає 19 17,5


Температура охолоджуваного молока залежить від тривалості його зберігання (табл. 113).

Таблиця 113.

Температура охолодження молока залежно від тривалості його зберігання
(Іванов П.Ф. та ін., 1980)

Тривалість зберігання
молока, год
До якої температури необхідно охолодити молоко, °С
6—12 10—8
12—18 8—6
18—24 6—5
2436 5—4
36—48 2—1


Способи охолодження молока. Охолодження засноване на теплообміні між теплим молоком і холодоносієм, який, поглинаючи тепло від молока, охолоджує його і одночасно нагрівається сам.

Найбільш простий і доступний спосіб — це охолодження молока у бідонах проточною чи крижаною водою. Для цього необхідно мати басейн з бетону або стального листа, розмір якого залежить від кількості молока, яке необхідно охолодити.

У басейні з проточною водою молоко можна охолодити протягом години. Для прискорення цього процесу рекомендується молоко у бідонах перемішувати.

Для швидшого охолодження молока в наповнений водою басейн кладуть шматки льоду. Щоб охолодити 100 л молока від 35 до 10 °С потрібно орієнтовно 60 кг льоду, до 5 °С — 70 кг.

На дно басейну для прискорення охолодження молока кладуть решітку з дерев'яних брусків завтовшки 6—7 см. На великих фермах та молочних комплексах для охолодження молока застосовують різні охолоджувачі.

Зберігання молока. Приміщення для зберігання молока повинно добре провітрюватися. Вікна, які виходять на північ, затемнюють. Зберігати інші продукти разом з молоком забороняється. Молоко, охолоджене в бідонах у басейні з проточною або крижаною водою, зберігають звичайно в цих же басейнах. Але це неекономічно, оскільки витрачається велика кількість води, а бідони швидко виходять з ладу. Молоко зручніше зберігати в молочних резервуарах, їх ділять на танки-термоси, призначені тільки для зберігання молока, і танки-охолоджувачі, де молоко зберігають і одночасно охолоджують.

Танки для зберігання молока бувають горизонтальні та вертикальні на 2000, 4000, 6000 л і більше.

Транспортування молока. Молоко транспортують автомобільним, залізничним, водним транспортом та по молокопроводу. При перевезенні тарою служать бідони або цистерни. Ще багато господарств транспортують молоко в бідонах. Такі перевезення мають ряд недоліків. Влітку молоко в них нагрівається, а при низькій температурі може замерзнути. Найбільш раціонально молоко перевозити в спеціальних автомобільних цистернах. Молоко в них добре зберігається в дорозі. При транспортуванні на 100 км влітку його температура підвищується на 1—2 °С. Транспортування в цистернах коштує дешевше. Збитки при перевезенні в автомобільних цистернах становлять 0,03 %, а в бідонах у 11 разів більше — 0,34 %.

Останнім часом в господарствах Української PCP широко застосовують транспортування молока по кільцевих маршрутах. При цьому молоко з господарств доставляють транспортом молочного заводу раз на добу за графіком. Але це можливо тільки при чіткій організації первинної обробки молока, достатньої кількості холодильних машин та іншого обладнання і високої санітарної культури ведення молочного господарства.

Залізницею бідони з молоком перевозять в ізотермічних вагонах. Влітку вагони охолоджують, взимку обігрівають для підтримання температури в межах 3—5 °С. Використовують залізничні цистерни.

Сепарування молока — розподіл молока на вершки і збиране молоко на сепараторах-вершковідділювачах.

Сепаратори є відкриті, напіввідкриті і герметичні.

У відкритих сепараторах молоко надходить у барабан, а вершки і збиране молоко виводяться відкритим потоком. У напіввідкритих молоко надходить у барабан відкритим потоком, а вершки і збиране молоко відводяться по закритих трубопроводах. У герметичних сепараторах молоко надходить у барабан, а вершки і збиране молоко відводяться закритим потоком.

На молочних комплексах і фермах використовують переважно відкриті і напіввідкриті сепаратори СОМ-3-1000 і СПМФ-2000. Напіввідкриті використовують у тих господарствах, де сепарують не менше 3 т молока за один раз. Герметичні сепаратори входять у комплекти потокових технологічних ліній на великих молочних комплексах, а також на підприємствах молочної промисловості.

Всі сепаратори мають такі основні вузли: барабан, похідний механізм, прийомно-відвідний пристрій та станину. Головний робочий орган сепаратора — барабан, в якому відбувається розділення молока на вершки і збиране молоко.

Вибір сепаратора для господарства. При виборі сепараторів враховують максимальну кількість молока за добу, яке необхідно просепарувати. При цьому, як правило, орієнтуються на літні місяці. Якщо молоко сепарують тільки для випоювання телятам, то добову продуктивність сепаратора визначають потребою господарства в збираному молоці на період масового отелу. Сепарування повинно тривати 1 — 1,5 год.

Необхідно, щоб сепаратор був зручним у роботі, вміст жиру в збираному молоці повинен становити не більш як 0,05 %. Фактична продуктивність сепаратора повинна відповідати його паспортним характеристикам. В противному випадку завод-виготівник зобов'язаний усунути недоліки або замінити сепаратор.

Техніко-хімічний контроль молока при сепаруванні. Перед сепаруванням проводять аналіз молока, а після закінчення — визначають вміст жиру в середніх пробах вершків та збираного молока. За різницею між кількістю просепарованого молока та одержаних вершків визначають наявність збираного молока. По ходу сепарування заповнюють спеціальний журнал.

Ступінь відокремлення жиру розраховують за формулою:

          Жм Жо

К = ——————— . 100 .

                Жм

Ці дані необхідні для складання жирового балансу. Наприклад. Просепаровано 1075 кг молока жирністю 3,8 %; одержано 126 кг вершків з вмістом жиру 32 %; в збираному молоці вміст жиру 0,05 %; збираного молока (1075—126) =949 кг.

Для визначення втрат жиру в процентах складаємо пропорцію:

  40,86  — 100
0,0655  —   X

         0,0655 . 100

X = ———————— = 0,16 % .

               40,86

Допустимі норми втрат під час сепарування 0,17 %. Якщо фактичні втрати будуть вищі допустимих норм, то потрібно переглянути процес сепарування, знайти причини втрат та ліквідувати їх.

Надходження чистого жиру, кг

Витрати чистого жиру, кг

               1075 . 3,8

В молоці —————— = 40,86

                    100

                     126 . 32

В вершках —————— = 40,32

                        100

 

                                         949 . 0,05

В збираному молоці ————— = 0,04745

                                              100

  Всього: 40,7945
  Втрати — 0,0655


Склад та властивості вершків. Вершки — це жир молока, який одержують при сепаруванні. В основному їх використовують для виробництва сметани та вершкового масла.

Вершки, які надходять від колгоспів і радгоспів, використовують для виробництва пастеризованих вершків й іншої молочної продукції, вони повинні бути свіжими, без сторонніх запахів, відповідати вимогам РСТ УРСР 1326—75 (табл. 114)

Таблиця 114.

Вимоги до заготовлюваних вершків РСТ УРСР 1326—75

Показник Характеристика і норми сортів
першого другого несортових
Смак і запах Чисті, свіжі, солодкуваті, без сторонніх присмаків та запахів.
Допускається слабковиражений кормовий при смак та запах
Консистенція Однорідна, без грудочок жиру та засміченості, вершки не заморожені.
Допускаються одиничні грудочки жиру сліди заморожування
Колір Білий з жовтуватим відтінком
Вміст жиру, % 30—40 30—40 30—40
Кислотність, °Т 12—14 15—17 18
Проба на кип'ятіння Відсутність пластівців білка Наявність окремих дрібних пластівців білка
Температура, °С
(не вище)
10 15 15
Бактеріальна забрудненість по редуктазній пробі,
клас (не нижче)
І ІІ ІІІ

Ви дивилися сторінку - Технологія одержання та первинна обробка молока

Наступна сторінка      - Контроль за якістю молока

Попередня сторінка    - Технологія виробництва молока

Повернутися до початку сторінки Технологія одержання та первинна обробка молока

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 
Индекс цитирования.