Скотный двор Скотный двор

Довідник зооінженера

 

Довідник зооінженера

Вступ

Корми і технологія їх виробництва

Зелені корми

Грубі корми

Силос

Коренебульбоплоди та баштанні культури

Зернові корми

Кормові відходи технічних виробництв

Харчові відходи

Корми тваринного походження

Корми мікробіологічного походження

Мінеральні добавки

Кормові небілкові азотисті добавки

Вітамінні препарати та антибіотики

Комбіновані корми

Нормована годівля сільськогосподарських тварин

Годівля великої рогатої худоби

Годівля свиней

Годівля овець

Годівля коней

Годівля сільськогосподарської птиці

Годівля кролів та хутрових звірів

Використання стимуляторів

Основи розведення сільськогосподарських тварин

Генетичні основи селекції

Методи розведення худоби

Мічення тварин і племінний облік

Крупномасштабна селекція

ЕОМ у племінній роботі

«Селекс» у молочному скотарстві

Виставки і виводки племінних тварин

Організаційні форми племінної роботи

Селекція молочної і м'ясної худоби

Загальні напрями і розвиток скотарства

Селекція молочної худоби

Селекція м'ясної худоби

Технологія виробництва молока і яловичини

Технологія виробництва молока

Нормативи технології виробництва молока

Моделювання перспективної технології виробництва молока

Технологія одержання та первинна обробка молока

Контроль за якістю молока

Технологія виробництва яловичини

Свинарство та технологія виробництва свинини

Породи свиней

Племінна робота у свинарстві

Утримання свиней

Технологія вирощування племінного молодняка

Технологія виробництва свинини на промисловій основі

Зоотехнічний облік у свинарстві

Технологія виробництва продукції вівчарства

Основні напрями вівчарства і породи овець

Основні положення племінної роботи

Продукція вівчарства

Технологія вівчарства і системи утримання овець

Технологія годівлі й утримання овець взимку з урахуванням особливостей кормовиробництва

Технологія годівлі й утримання овець влітку

Технологія відтворення стада й вирощування молодняка

Технологія стриження овець і реалізація вовни державі

Організація праці у вівчарстві

Використання собак у вівчарстві

Стандартизація у вівчарстві

Нормативи планування розвитку вівчарства

Технологія виробництва яєць і м'яса птиці

Біологічні особливості сільськогосподарської птиці технологічного призначення

Особливості племінної роботи в птахівництві

Інкубація яєць сільськогосподарської птиці

Технологія вирощування м'ясного молодняка сільськогосподарської птиці

Технологія утримання сільськогосподарської птиці

Конярство

Породи коней

Види продуктивності та використання коней

Відтворення коней

Приміщення й споруди для коней (ОНТП-9-81)

Збруя, упряж та вози

Технологія дрібного тваринництва

Кролівництво

Племінна робота

Технологія утримання і розведення кролів

Продукція кролівництва

Ставове рибництво

Структура рибницьких господарств

Правила експлуатації і догляду за гідротехнічними спорудами

Біологічні особливості основних ставових риб

Технологія вирощування товарної риби в ставках, садках і басейнах

Удобрення ставів

Технологія вирощування рибопосадкового матеріалу коропа і рослиноїдних риб

Племінна робота в рибництві

Бджільництво

Породи бджіл

Племінна робота в бджільництві

Транспортування і утримання бджіл

Технологія виробництва меду і воску

Використання бджіл для запилення сільськогосподарських культур

Кормова база бджільництва і методи її поліпшення

Організація праці на пасіці

Технологія відтворення сільськогосподарських тварин

Фізіологія розмноження сільськогосподарських тварин

Підприємства по осіменінню тварин

Обладнання й матеріали, які використовують при штучному осіменінню тварин

Оплата праці працівників племпідприємств та техніків по штучному осіменінню

Технологія одержання сперми і підготовка її до використання

Технологія і техніка штучного осіменіння тварин

Організація штучного осіменіння

Запліднення і фактори, що йому сприяють

Трансплантація ембріонів

Визначення вагітності в самок сільськогосподарських тварин

Організація родильних відділень

Неплідність і яловість тварин

Оцінка якості сільськогосподарських тварин та м'яса

Визначення вгодованості сільськогосподарських тварин

Оцінка якості м'яса

Здача-приймання худоби і птиці на м'ясокомбінаті

Технологічні лінії забою сільськогосподарських тварин

Зоогігієна з проектуванням тваринницьких комплексів

Гігієна утримання сільськогосподарських тварин

Основні гігієнічні вимоги до виробничих приміщень для утримання сільськогосподарських тварин

Проекти тваринницьких підприємств

Технологічне обгрунтування об'ємно-планувальних рішень тваринницьких об'єктів

Будівництво та реконструкція тваринницьких приміщень

Утримання тварин у літніх таборах

Основи ветеринарії

Класифікація хвороб

Поняття про патологію органів дихання і травлення в тварин промислових комплексів та їх профілактика

Принципи й організація профілактики травматизму в тваринництві

Поняття про найбільш небезпечні інфекційні й інвазійні захворювання великої рогатої худоби, свиней, птиці та інших тварин на тваринницьких комплексах і їх профілактика

Ветеринарно-санітарні заходи на сучасних тваринницьких комплексах

Механізація та електрифікація тваринництва

Машини і обладнання для водопостачання та напування тварин

Машини та обладнання для заготівлі кормів

Машини та обладнання для приготування різних видів кормів

Кормоцехи для приготування кормових сумішей

Машини для роздавання кормів

Машини та обладнання для видалення гною

Машини та обладнання для доїння корів та первинної обробки молока

Обладнання для вирощування та утримання птиці

Обладнання для створення мікроклімату в тваринницьких приміщеннях та його експлуатація

Електрообладнання у тваринництві

Машини і обладнання для стриження та санітарної обробки овець

Технічне обслуговування машин і обладнання на фермах

Планування, організація та управління в тваринництві

Планування виробництва у тваринництві

Організація виробництва продукції тваринництва

Організація праці

Господарський розрахунок

Організація оплати праці

Управління виробництвом у тваринництві

Аналіз виробничої діяльності

Комплексний аналіз госпрозрахункових тваринницьких підрозділів

Моделювання виробничих процесів

Економіка виробництва тваринницької продукції

Економічні показники виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств

Ефективність використання виробничого потенціалу.

Науково-технічний прогрес

Облік у тваринництві

Застосування ЕОМ у тваринництві

Охорона праці і техніка безпеки

Обов'язки спеціалістів сільського господарства по охороні праці й техніці безпеки

Організація навчання й інструктажу по техніці безпеки працівників тваринництва

Відповідальність за порушення правил і норм охорони праці

Правила техніки безпеки при догляді за сільськогосподарськими тваринами на спеціалізованих фермах

Гігієна праці і правила особистої гігієни працівників тваринництва

Техніка безпеки при хімічному способі обробки грубих кормів

Література

Карта сайта

 

Силос

Силосування — один з шляхів консервування соковитих кормів: зеленої маси кормових культур, коренебульбоплодів, баштанних, відходів рослинництва, овочівництва та промисловості, яка переробляє сільськогосподарську сировину. Суть силосування полягає в нагромадженні в кормі, що консервується, органічних кислот за рахунок зброжування вуглеводів молочнокислою мікрофлорою в анаеробних умовах. Концентрація кислот повинна бути такою, щоб довести рН корму, що силосується, до 4—4,2. У цьому випадку пригнічується життєдіяльність мікроорганізмів і силос може зберігатися при достатній герметизації тривалий час без значних змін хімічного складу та поживності.

Цукровий мінімум та види силосованих культур. Нагромадження необхідної кількості кислот до рН 4,2 відбувається в тому випадку, коли фактичний вміст цукру в початковій сировині відповідає цукровому мінімуму, або ж перевершує його. Під цукровим мінімумом розуміють таку кількість цукру, яка необхідна для нагромадження кислот у кількості, достатній для підкислення корму до рН 4,2 при наявній буферній ємкості сировини.

Визначити цукровий мінімум можна в дослідах. З середньої проби корму беруть 2,5 г, розтирають у фарфоровій ступці, додають 15—20 мл дистильованої води і переносять у склянку для титрування. З бюретки по краплі додають нормальний розчин молочної кислоти і перемішують вміст склянки. Після кожних 4—5 крапель доданої кислоти витримують 10 хв і визначають рН проби. Кислоту додають, доки рН не понизиться до 4,2. Кількість молочної кислоти, що пішла на титрування, множать на 1,7, оскільки з 100 г цукрів в силосованій масі утворюється 60 г молочної кислоти (100 : 60 = 1,7). Одержаний показник буде цукровим мінімумом для даної сировини. Якщо вміст цукру у силосованій масі перевищує цукровий мінімум, то такий корм силосується легко.

При рівності цукрового мінімуму і фактичного вмісту цукру корм може засилосуватись тільки при умові перетворення всього цукру в молочну кислоту, і такий корм відносять до групи важкосилосованих. Якщо ж вміст цукру нижчий цукрового мінімуму, корм не може бути законсервованим у чистому вигляді без добавки вуглеводів і відноситься до кормів, що не силосуються. До добре силосованих рослин відносяться кукурудза, соняшник, горох, люпин, овес, рапс, сорго, суданська трава, капуста кормова і столова, топінамбур, гичка буряків, моркви та ін.

До рослин, що не силосуються, відносяться люцерна, еспарцет, чина, соя, гичка баштанних та картоплі, конюшина і буркун у фазі цвітіння та ін.

Прогресивні технології заготівлі та використання силосу. Важливою умовою одержання доброго силосу є оптимальна вологість силосованої маси. Молочнокислі бактерії найбільш інтенсивно продукують молочну кислоту при вологості 70—75 %. При вищій вологості маси знижується активність молочнокислих бактерій з-за пониження концентрації цукру в клітинному соку. В той же час оцтовокислі, маслянокислі бактерії при такій вологості розвиваються досить інтенсивно, в результаті чого у силосованій масі йде нагромадження оцтової кислоти і утворюється небажана масляна кислота. Найсильнішим консервантом є молочна кислота. Оцтова кислота не. пригнічує в великій мірі життєдіяльність мікрофлори і бродильні процеси можуть продовжуватись до рН 3,5—3,7. Корм перекисає, його погано поїдають тварини, при згодовуванні без попереднього розкислення може негативно вплинути на здоров'я, продуктивність і відтворювальну здатність тварин.

Крім того, при ущільненні надмірно вологого корму витікає і втрачається значна частина клітинного соку, який містить найбільш цінні поживні речовини, і поживність готового силосу знижується. При низькій вологості сировини інтенсивність утворення кислот буває незначною через високу водо-утримуючу силу рослинних клітин, що гальмує розвиток молочнокислої мікрофлори. При силосуванні рослин з низькою вологістю силосна маса може уражатися плісенню та гниллю, тому тільки добре ущільнення та надійна герметизація маси дає змогу одержати корм задовільної якості.

Тому при необхідності оптимізації вологості сировини до вологих рослин додають солому, а недостатньо вологу масу змішують з надмірно вологим кормом, або ж додають необхідну кількість води. Розрахувати кількість необхідної добавки можна за допомогою правила квадрата. Наприклад, при силосуванні кукурудзу вологістю 80 % змішують з соломою вологістю. 16 % для одержання маси з оптимальною вологістю 70 %.

Правило квадрата

Зліва записані вологість кукурудзи і соломи, а в центрі квадрата — оптимальна вологість. Віднімаючи від більшого числа менше по діагоналі, одержуємо кількість вагових частин кукурудзи (54 або 540, або 5,4) і соломи (10 або 100, або 1,0), які необхідно змішати.

При додаванні до сухої сировини води розрахунки ведуть таким же чином, приймаючи вологість води за 100 %.

Додавати солому до надмірно вологого корму доцільно ще й тому, що солома вбирає частину рослинного соку, запобігає його втратам при трамбуванні. Солома також стає поживнішою і смачнішою для тварин. Крім того, за рахунок соломи збільшується вміст у силосі, особливо з молодої трави, грубоволокнистої клітковини, яка відіграє позитивну роль в процесах рубцевого метаболізму в жуйних, у синтезі комплексу ЛЖК, що позитивно впливає на підвищення жирності молока у дійних корів.

Важливим також є подрібнення сировини. При оптимальній вологості 70 % масу необхідно подрібнити до розміру часток не більше 2 см. Тільки при такому подрібненні забезпечується швидке і надійне ущільнення. Подрібнення маси вологістю 75—80 % допускається до розмірів часток З—4 см, що-зменшує виділення соку та його втрати. Така маса досить добре і швидко ущільнюється. При силосуванні рослин з пониженою вологістю потрібно використовувати машини, які додатково розщеплюють стебла вздовж волокон.

Для одержання високоякісного силосу з максимальною поживністю необхідно суворо дотримуватись строків збирання трав. Численними дослідами та експериментами встановлено, що найбільш доцільно силосувати кукурудзу у фазі воскової стиглості зерна, соняшник — на початку цвітіння, сорго — у восковій стиглості зерна, суданську траву — у фазі викидання волоті, вико- та горохо-вівсяні сумішки — у восковій стиглості бобів, багаторічні злакові — на початку викидання колосків.

Якість силосу також залежить від типу сховища та техніки його заповнення. Можна силос закладати у ями, башти, траншеї (наземні і заглиблені). Силосні споруди повинні надійно захищати корм від проникнення повітря та води, стіни сховища роблять вертикальними або похилими, щоб не допустити «зависання» маси біля стін при ущільненні. Розмір сховища повинен бути оптимальним, щоб його можна було заповнити за 3—5 днів. Найбільш розповсюджені наземні траншеї з стінами із залізобетону, обваловані землею для захисту силосу від промерзання. Ширина таких траншей 10—15 м, довжина — не менше подвійної ширини і висота — 4,5—5,5 м. Траншею заповнюють на 1,5 м вище бортів і після закінчення ущільнення негайно накривають поліетиленовою плівкою. Плівку краще вкладати «в нахлист», або зварювати полотнища, оскільки після припинення бродіння температура маси знижується, гази, що розміщуються між частками силосу, стискуються, і в силос надходить повітря. При навіть незначній кількості свіжого повітря починається процес повторної ферментації маси, що знижує якість силосу і збільшує втрати поживних речовин, проходить розпад молочної кислоти і нагромадження оцтової та масляної кислот.

Покривну плівку притискують тюками соломи, а для відлякування гризунів посипають вапном, змішаним з сухою тирсою, або торфом. При накритті плівкою вихід силосу підвищується на 4—5 %, що повністю компенсує витрати на її придбання та накриття корму.

Знизити втрати і підвищити якість силосу, а також одержати якісний корм з рослин, що важко чи навіть зовсім не силосуються, можна при застосуванні хімічних препаратів. Особливо доцільне хімічне консервування бобових, а також молодих злакових трав, вирощених з внесенням високих доз азотних добрив. Як консерванти використовують мінеральні кислоти і їх суміші (сірчану, соляну, ортофосфорну), мурашину та бензойну кислоти, концентрат низькомолекулярних кислот (КНМК), солі вугільної кислоти, піросульфат та бісульфат натрію, а також інші препарати.

При застосуванні мінеральних кислот ефект консервування досягається підкисленням зеленої маси до рН 4,2 без природного бродіння. Інші препарати, маючи бактерицидні властивості, припиняють розвиток гнильних та маслянокислих бактерій, пригнічують або припиняють розвиток і молочнокислої мікрофлори. Тому корм буде слабокислим або навіть нейтральним. При цьому в консервованій масі майже повністю зберігаються вуглеводи, що дуже важливо для балансування зимових раціонів, особливо у молочному скотарстві.

Дози внесення хімічних консервантів дані в інструкціях по їх застосуванню. Збагачення силосу азотом за рахунок сечовини, аміаку та амонійних солей доцільно проводити при підготовці його до згодовування. Вносити ці хімікати у силосовану масу недоцільно, тому що вони підвищують буферну ємкість сировини і погіршують якість силосу. Особливо не слід ці препарати вносити при силосуванні кукурудзи та сорго у фазі воскової стиглості зерна.

Вимоги до якості силосу. Відповідно до ГОСТ 23638—79 силос за якістю ділять на три класи. Силос першого класу з кукурудзи повинен містити не менше 25 % сухої речовини; 40 мг каротину в 1 кг сухої речовини, не менше 55 % молочної кислоти від загальної кількості органічних кислот і не більше 0,1 % масляної кислоти, рН його 3,9—4,3, для силосу другого класу ці показники повинні бути відповідно 23 %, 30 мг, 50 % і 0,2 %, 3,8—4,3 рН, для силосу третього класу — 21 %, 30 мг, 40 % і 0,3 %, 3,8—4,5 рН. Поживність силосів наведено в таблиці 12.

Таблиця 12.

Поживність силосів (Калашников О.П., 1985)

Показники

Різно-травний

Кукуруд- зяний

Соняш- никовий

Вико- вівсяний

Горохо- вівсяний

Гороховий

Кормові одиниці 0,15 0,20 0,18 0,23 0,20 0,23
Обмінна енергія, МДж 1,78 2,30 2,10 2,45 2,11 2,50
Суха речовина, г 250 250 250 250 250 250
Сирий протеїн, г 33 25 23 34 32 37
Перетравний протеїн, г 16 14 15 24 24 26
Сирий жир, г 13 10 13 15 14 16
Сіра клітковина, г 286 75 83 77 83 71
Крохмаль, г 2 8 7 3 2 2
Цукор, г 3 6 4 4 3 3
Лізин, г 1,4 0,5 1,1 1,3 1,3 2,0
Метіонін + цистин, г 0,5 0,8 0,8 0,9 0,8 1,0
Макроелементи, г:            
кальцій 2,1 1,4 3,6 1,9 2,5 3,1
фосфор 0,6 0,4 1,6 0,9 1,5 0,6
магній 0,4 0,5 0,9 0,4 0,3 0,5
калій 3,6 2,9 4,8 6,4 4,9 3,7
натрій 0,7 0,4 1,9 0,5 0,3 0,3
хлор 0,9 1,3 0,2 1,0 0,2 0,4
сірка 0,3 0,4 0,3 0,4 0,4 1,2
Мікроелементи, мг:            
залізо 55,7 61,0 28,0 79,0 24,0 39,0
мідь 0,9 1,0 1,5 1,2 1,3 2,0
цинк 4,2 5,8 11,4 5,4 6,8 9,1
марганець 48 40,0 40,4 95,4 48,3 39,4
кобальт 0,04 0,02 0,10 0,03 0,04 0,02
йод 0,10 0,06 0,11 0,07 0,07 0,03
Каротин, мг 10 20 17 20 28 50
Вітаміни:            
D, тис. ІО 65 50 65 125 130 38
Е, мг 45 46 22 18 29 60
В1, мг 1,8 0,7 0,6 0,8 2,4 1,7
В2, мг 2,2 1,8 2,0 2,2 1,0 2,0
В6, мг 14,0 10,4 7,0 7,0 6,5 17,0

Заготівля комбінованих силосів. Для забезпечення свиней і птиці в зимовий період соковитим кормом, багатим на перетравний протеїн, каротин та мінеральні речовини, готують комбіновані силоси з використанням качанів кукурудзи воскової стиглості, кормових та цукрових буряків з гичкою, зеленої маси люцерни та інших бобових культур, а також відходів овочівництва, дрібної картоплі, баштанних культур. Рецепти комбінованих силосів складають у кожному господарстві залежно від наявності сировини. В 1 кг комбінованого силосу повинно бути не менше 0,12—0,30 корм, од., 25—30 г перетравного протеїну, 20— 30 мг каротину та не більше 5 % клітковини.

Комбіновані силоси закладають в облицьованих ямах чи невеликих траншеях, поділених на секції. Всі компоненти необхідно подрібнити до розміру часток не більше 10 мм, добре утрамбувати, вкрити подрібненою зеленою масою шаром 10— 15 см, закрити поліетиленовою плівкою. Якщо вологість суміші перевищує 70 %, слід додати необхідну кількість трав'яного борошна, або борошна з горохової соломи.

Комбінований силос готовий до використання через 18—20 днів. Застосування в годівлі свиней та птиці комбінованого силосу сприяє економії зернових концентрованих кормів, підвищує біологічну цінність раціону при зниженні його собівартості.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Силос

Наступна сторінка -      Коренебульбоплоди та баштанні культури

Попередня сторінка -    Грубі корми

Повернутися
до початку сторінки -   
Силос

 

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.