Довідник зооінженера

За ред. М.І.Машкіна.— К.: Урожай, 1989.— 320 с — (Література для кабінету зоотехніка)

 

Продукція вівчарства

Вовна — волосяний покрив тварин, з якого виготовляють як товари народного споживання (одяг, взуття, килими, хустки та ін.), так і промислові матеріали (технічні сукна, повсть, фетр).

За характером волосяного покриву і типами складових його волокон вовну розділяють на однорідну й неоднорідну. Однорідна має волокна одного типу: пухові (тонка вовна), або перехідні (напівтонка вовна).

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Неоднорідна (змішана) вовна складається з остьових, перехідних і пухових волокон. В грубій вовні зустрічається мертвий і сухий волос.

До однорідної тонкої відносять вовну, волокна якої мають товщину в середньому не більше 25 мкм. Тонка вовна — найцінніша сировина, з якої виготовляють високоякісні вироби. Однорідна напівтонка вовна має волокна перехідного волосу або суміш грубого пуху і тонкого перехідного волосу. Середня товщина напівтонкої вовни — від 25 до 37 мкм.

Напівтонку вовну одержують в основному з овець напівтонкорунних порід і з деяких помісей від схрещування грубововних маток з тонкорунними і напівтонкорунними баранами.

Напівгруба вовна може бути однорідною і неоднорідною. Товщина однорідної напівгрубої вовни — грубше 50-ї якості. Напівгруба неоднорідна вовна складається з м'яких тонких косиць, в ній велика кількість пуху і перехідного волосу. Одержують таку вовну з помісей від схрещування грубововних маток з тонкорунними і напівтонкорунними баранами, а також від овець напівгрубововних порід (алтайська, сараджинська, гірськокарпатська та ін.).

Груба вовна має пух, ость та перехідний волос, часто мертвий і сухий волос. Якість грубої вовни залежить від співвідношення в ній ості, пуху й перехідного волосу, а також від наявності мертвого й сухого волосу. Одержують її від грубововних овець. Основними фізико-технічними якостями такої вовни є: товщина, довжина, звивистість, міцність, розтяжність, пружність, вологість, вихід митої вовни, колір і блиск.

За сезонами стриження вовну розрізняють на весняну, пояркову і осінню.

За станом весняну рунну тонку, напівтонку, напівгрубу і грубу вовну розділяють на нормальну, сміттєво-реп'яхову (1-ша і 2-га групи), дефектну (1-ша і 2-га групи).

Пояркову тонку і напівтонку — на нормальну, сміттєво-реп'яхову, забазовану: пояркову напівгрубу і грубу — на нормальну і сміттєво-реп'яхову (1-ша і 2-га групи); пояркову напівгрубу гірськокарпатську — на нормальну і сміттєво-реп'яхову.

Осінню грубу і напівгрубу — на нормальну і сміттєво-реп'яхову. Тонка і напівтонка вовна, що надходить для промислової переробки, має ще багато вад (дефектів). У більшості випадків дефекти вовни є наслідком незадовільної годівлі й утримання овець, порушення правил стриження, мічення та ін.

Основними дефектами вовни є: засмічення рослинними домішками і різні види дефектності — перехвати, зменшення міцності, втрата нормального кольору і блиску, наявність «перестриги», тавра, коростяної вовни тощо.

З метою збереження якості вовни і особливо її міцності необхідно насамперед забезпечити овець повноцінними кормами у всі пори року. Велике значення мають також умови утримання і догляду як в літній, так і в зимовий періоди.

Під час стійлового періоду потрібно забезпечити сухість стійла в кошарі і базу своєчасним внесенням сухої підстилки, а також плануванням підлоги, влаштуванням твердого покриття в базу з нахилом для стікання сечі. Утримання овець на щілинній підлозі — прогресивний спосіб, який забезпечує збереження якості (стану) вовни.

У період стійлового утримання, крім дотримання чистоти у приміщенні, необхідно не допускати забруднення і засмічення вовни в процесі годівлі овець, не розкладати корм у годівниці в присутності тварин. Слід оберігати вовну від забруднення пилом, землею, піском, для чого не слід проганяти овець по запилених дорогах, а також не влаштовувати бази на розораних ділянках.

У період осіменіння, ягніння, ветеринарних обробок категорично забороняється таврувати овець олійною фарбою, мазутом, гудроном, які не змиваються. Для цього слід користуватися фарбою «Овцевод».

Смушки, овчини — основний вид сировини для виготовлення хутрових виробів. Шкурки з ягнят сокільської породи називають «смушка». Якість і цінність їх визначають за такими основними ознаками: форма завитка, його розмір, колір, густота, пружність/блиск, розмір шкурки, товщина міздри. За кольором шкурки розділяють на чорні, сірі, коричневі, рожеві, білі, сур золотистий, сріблястий, платиновий, антрацитовий та ін. Питома вага чорних смушків становить 90 %.

Привабливість каракульських смушків залежить від якості завитків, які бувають таких типів: цінні (вальок, біб), менш цінні (гривка) і малоцінні (кільце, напівкільце). Крім того, є інші дефектні форми — горошок, штопор, ласи і деформовані.

Смушкових ягнят забивають протягом перших трьох днів життя, інакше завитки переростуть і будуть пухкими (рихлими), малоцінними.

Залежно від віку ягнят смушки ділять на такі види:

каракуль — каракульча — шкурка випоротка у 140—145-денному віці ембріонального періоду;

каракульча — шкурка випоротка у віці 130—140 днів (мають красивий муаровий малюнок, тому високо ціняться і користуються великим попитом на міжнародних аукціонах);

голяк — шкурка випоротка у віці 115—130 днів (волосяний покрив дуже короткий, гладенький, без завитків);

яхобіб — шкурки каракульських ягнят з перерослим волосяним покривом;

трясок — з ягнят смушкових порід, знятих у віці 1—4 міс після народження.

Чорні каракульські смушки за ГОСТ 8748—70 розподіляють на три групи: жакетна, кавказька і ребристо-плоска. В кожній є сорти. В жакетній: перший сорт — жакет І, кирпук, жакет товстий, жакет московський; другий сорт — жакет II.

У кавказькій: перший сорт — кавказький товстий І; другий сорт — кавказький тонкий І, флера.

В ребристо-плоскій: перший сорт — ребристий тонкий І, плоский І, ребристий товстий І; другий сорт — ребристий тонкий II, ребристий товстий II, плоский II, крупнозавитковий.

Третій сорт на групи не ділять. До нього відносять: партіонний кавказький тонкий II, кавказький товстий II, плоский III, ребристий тонкий III, ребристий товстий III, фігуру, назугчу.

До першого сорту відносять шкурки з густим, шовковистим, блискучим волосяним покривом. На огузку та хребті середні за довжиною і шириною вальки, які на боках переходять у короткі вальки і середні боби, міздря тонка, щільна.

До другого сорту відносять шкурки з менш густим, шовковистим, з нормально або слабоблискучим волосяним покривом. На огузку і хребті вальки недостатньо щільні, на боках переходять у слабозавиткові боби і кільця.

До третього сорту відносять шкурки з малошовковистим, грубим, матовим волосяним покривом, із завитками малоцінними (кільце, напівкільце, горох). Завитки пухкі, міздря товста.

Овчинами називають шкурки, зняті з 6-місячних і старше овець. Овчини ділять на хутрові, шубні та шкіряні. Хутрові одержують в основному від тонкорунних, напівтонкорунних порід овець та їх помісей з грубововновими породами. Довжина волосяного покриву повинна бути не коротше 0,5 см. За довжиною вовнового покриву овчини розділяють на вовнові — довжина вовни понад 3 см, напіввовнові — від 1 до З см і низькововнові від 0,5 до 1 см.

Шубні овчини одержують від грубововних і напівгрубововних овець, а також від помісей з неоднорідною вовною. За довжиною вовнового покриву їх ділять на вовнові — довжина вовни понад 6 см. напіввовнові — від 1,5 до 2,5 см.

Шкіряні овчини — за вовновим покривом не відповідають вимогам хутрових і шубних (хутро коротке, вовна дуже збита, засмічена реп'яхом, з рідким волосяним покривом та ін.).

М'ясо овець (баранина) — поживний і смачний продукт харчування людини. Цінність баранини, її дієтичні властивості визначаються вмістом біологічно повноцінних і легкозасвоюваних організмом людини білків. Крім того, воно містить багато вітамінів групи В, мінеральних речовин і жирних кислот. За вмістом білка баранина близька до яловичини і перевищує свинину. Енергетична цінність м'яса овець вища порівняно з яловичиною на 33—36,4 %.

Овече молоко поживніше, ніж коров'яче й козине. В ньому більше сухих речовин (в 1,4 раза), жиру (в 1,8 раза), загального білка (в 1,7 раза), енергетична цінність його вища в 1,5 раза. Жир в молоці міститься у вигляді малесеньких кульок, які утворюють емульсію в теплому молоці і суспензію в холодному.

Молочність вівцематок залежить від породи, умов годівлі та утримання, Кількості ягнят, живої маси приплоду та ін. (табл. 138).

Таблиця 138.

Молочність вівцематок різних порід, кг

Порода Тривалість лактації, днів Молочність за
лактацію добу
Аскамійська 124 143 1,15
Грозненська 192 125,8 0,65
Казахська тонкорунна 120 139—142 1,16—1,18
Романовська 100 127—142 1,27—1,42
Цигайська 154 124 0,80
Гіссарська 60 104—122 1,73—2,03

 

Ви дивилися сторінку - Продукція вівчарства

Наступна сторінка   - Технологія вівчарства і системи утримання овець

Попередня сторінка - Основні положення племінної роботи

Повернутися до початку сторінки Продукція вівчарства

1 2 3 4

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

Скотный двор

На сайте Скотный двор

Индекс цитирования.