Скотный двор Скотный двор

Довідник зооінженера

 

Довідник зооінженера

Вступ

Корми і технологія їх виробництва

Зелені корми

Грубі корми

Силос

Коренебульбоплоди та баштанні культури

Зернові корми

Кормові відходи технічних виробництв

Харчові відходи

Корми тваринного походження

Корми мікробіологічного походження

Мінеральні добавки

Кормові небілкові азотисті добавки

Вітамінні препарати та антибіотики

Комбіновані корми

Нормована годівля сільськогосподарських тварин

Годівля великої рогатої худоби

Годівля свиней

Годівля овець

Годівля коней

Годівля сільськогосподарської птиці

Годівля кролів та хутрових звірів

Використання стимуляторів

Основи розведення сільськогосподарських тварин

Генетичні основи селекції

Методи розведення худоби

Мічення тварин і племінний облік

Крупномасштабна селекція

ЕОМ у племінній роботі

«Селекс» у молочному скотарстві

Виставки і виводки племінних тварин

Організаційні форми племінної роботи

Селекція молочної і м'ясної худоби

Загальні напрями і розвиток скотарства

Селекція молочної худоби

Селекція м'ясної худоби

Технологія виробництва молока і яловичини

Технологія виробництва молока

Нормативи технології виробництва молока

Моделювання перспективної технології виробництва молока

Технологія одержання та первинна обробка молока

Контроль за якістю молока

Технологія виробництва яловичини

Свинарство та технологія виробництва свинини

Породи свиней

Племінна робота у свинарстві

Утримання свиней

Технологія вирощування племінного молодняка

Технологія виробництва свинини на промисловій основі

Зоотехнічний облік у свинарстві

Технологія виробництва продукції вівчарства

Основні напрями вівчарства і породи овець

Основні положення племінної роботи

Продукція вівчарства

Технологія вівчарства і системи утримання овець

Технологія годівлі й утримання овець взимку з урахуванням особливостей кормовиробництва

Технологія годівлі й утримання овець влітку

Технологія відтворення стада й вирощування молодняка

Технологія стриження овець і реалізація вовни державі

Організація праці у вівчарстві

Використання собак у вівчарстві

Стандартизація у вівчарстві

Нормативи планування розвитку вівчарства

Технологія виробництва яєць і м'яса птиці

Біологічні особливості сільськогосподарської птиці технологічного призначення

Особливості племінної роботи в птахівництві

Інкубація яєць сільськогосподарської птиці

Технологія вирощування м'ясного молодняка сільськогосподарської птиці

Технологія утримання сільськогосподарської птиці

Конярство

Породи коней

Види продуктивності та використання коней

Відтворення коней

Приміщення й споруди для коней (ОНТП-9-81)

Збруя, упряж та вози

Технологія дрібного тваринництва

Кролівництво

Племінна робота

Технологія утримання і розведення кролів

Продукція кролівництва

Ставове рибництво

Структура рибницьких господарств

Правила експлуатації і догляду за гідротехнічними спорудами

Біологічні особливості основних ставових риб

Технологія вирощування товарної риби в ставках, садках і басейнах

Удобрення ставів

Технологія вирощування рибопосадкового матеріалу коропа і рослиноїдних риб

Племінна робота в рибництві

Бджільництво

Породи бджіл

Племінна робота в бджільництві

Транспортування і утримання бджіл

Технологія виробництва меду і воску

Використання бджіл для запилення сільськогосподарських культур

Кормова база бджільництва і методи її поліпшення

Організація праці на пасіці

Технологія відтворення сільськогосподарських тварин

Фізіологія розмноження сільськогосподарських тварин

Підприємства по осіменінню тварин

Обладнання й матеріали, які використовують при штучному осіменінню тварин

Оплата праці працівників племпідприємств та техніків по штучному осіменінню

Технологія одержання сперми і підготовка її до використання

Технологія і техніка штучного осіменіння тварин

Організація штучного осіменіння

Запліднення і фактори, що йому сприяють

Трансплантація ембріонів

Визначення вагітності в самок сільськогосподарських тварин

Організація родильних відділень

Неплідність і яловість тварин

Оцінка якості сільськогосподарських тварин та м'яса

Визначення вгодованості сільськогосподарських тварин

Оцінка якості м'яса

Здача-приймання худоби і птиці на м'ясокомбінаті

Технологічні лінії забою сільськогосподарських тварин

Зоогігієна з проектуванням тваринницьких комплексів

Гігієна утримання сільськогосподарських тварин

Основні гігієнічні вимоги до виробничих приміщень для утримання сільськогосподарських тварин

Проекти тваринницьких підприємств

Технологічне обгрунтування об'ємно-планувальних рішень тваринницьких об'єктів

Будівництво та реконструкція тваринницьких приміщень

Утримання тварин у літніх таборах

Основи ветеринарії

Класифікація хвороб

Поняття про патологію органів дихання і травлення в тварин промислових комплексів та їх профілактика

Принципи й організація профілактики травматизму в тваринництві

Поняття про найбільш небезпечні інфекційні й інвазійні захворювання великої рогатої худоби, свиней, птиці та інших тварин на тваринницьких комплексах і їх профілактика

Ветеринарно-санітарні заходи на сучасних тваринницьких комплексах

Механізація та електрифікація тваринництва

Машини і обладнання для водопостачання та напування тварин

Машини та обладнання для заготівлі кормів

Машини та обладнання для приготування різних видів кормів

Кормоцехи для приготування кормових сумішей

Машини для роздавання кормів

Машини та обладнання для видалення гною

Машини та обладнання для доїння корів та первинної обробки молока

Обладнання для вирощування та утримання птиці

Обладнання для створення мікроклімату в тваринницьких приміщеннях та його експлуатація

Електрообладнання у тваринництві

Машини і обладнання для стриження та санітарної обробки овець

Технічне обслуговування машин і обладнання на фермах

Планування, організація та управління в тваринництві

Планування виробництва у тваринництві

Організація виробництва продукції тваринництва

Організація праці

Господарський розрахунок

Організація оплати праці

Управління виробництвом у тваринництві

Аналіз виробничої діяльності

Комплексний аналіз госпрозрахункових тваринницьких підрозділів

Моделювання виробничих процесів

Економіка виробництва тваринницької продукції

Економічні показники виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств

Ефективність використання виробничого потенціалу.

Науково-технічний прогрес

Облік у тваринництві

Застосування ЕОМ у тваринництві

Охорона праці і техніка безпеки

Обов'язки спеціалістів сільського господарства по охороні праці й техніці безпеки

Організація навчання й інструктажу по техніці безпеки працівників тваринництва

Відповідальність за порушення правил і норм охорони праці

Правила техніки безпеки при догляді за сільськогосподарськими тваринами на спеціалізованих фермах

Гігієна праці і правила особистої гігієни працівників тваринництва

Техніка безпеки при хімічному способі обробки грубих кормів

Література

Карта сайта

 

Методи розведення худоби

Конституція і екстер'єр. Під конституцією розуміють сукупність фізіологічних і морфологічних особливостей організму, що склались під впливом спадковості і умов зовнішнього середовища.

Класифікація типів конституції була розроблена П.М.Кулешовим і доповнена М.Ф.Івановим. За цією класифікацією розрізняють ніжний, грубий, рихлий, щільний і міцний типи.

У тварин грубого типу конституції масивний кістяк, товста шкіра, об'ємиста мускулатура з слабкою з'єднувальною і жировою тканинами. Тварини цього типу мало пристосовані для виробництва молока, повільно відгодовуються, але витривалі та мають міцну будову тіла.

У тварин рихлого типу конституції сильно розвинуті підшкірна і жирова тканини, вони характеризуються широкотілістю, добре розвинутими м'язами, товстою шкірою, відносно розвинутими органами травлення, зниженим обміном речовин. Тварини спокійні, добре відгодовуються і швидко жиріють.

Тварини щільного типу конституції мають погано розвинуту з'єднувальну тканину, кістяк і мускулатура у них різко позначені під щільною і тонкою шкірою. Органи травлення добре розвинуті. В організмі тварин цього типу обмін речовин відбувається інтенсивно.

У тварин ніжного типу конституції тонкий кістяк, легка невелика голова, тонкі кінцівки, спостерігається вузькотілість, сухість форм будови тіла, складчаста, тонка шкіра на шиї і вим'ї, короткий ніжний волосяний покрив. Тварини цього типу характеризуються підвищеним обміном речовин.

Типи конституції найчастіше зустрічаються в змішаному вигляді, наприклад: грубий щільний, грубий рихлий, ніжний щільний, ніжний рихлий.

Грубий щільний тип конституції мають робоча худоба, грубововнові вівці, грубий рихлий — коні ваговозних порід, ніжний щільний — молочна худоба, коні верхових порід, вовнові вівці, ніжний рихлий — м'ясна худоба, м'ясо-вовнові та деякі тонкорунні вівці. Тварини міцного типу конституції відзначаються комбінованою продуктивністю.

Між конституцією і продуктивністю існує певний зв'язок. Тварини міцної конституції мають добре здоров'я і високу продуктивність. В межах породи можна виділити різні конституціональні типи. З конституцією пов'язана і стійкість тварин проти захворювань.

Екстер'єр певною мірою відображає особливості фізіологічної діяльності і тип продуктивності, а розвиток окремих органів, тканин і частин тіла — міцність організму. У практиці тваринництва його вивчають кількома способами. Найголовніші з них — загальна окомірна оцінка, вимірювання тварин (табл. 87), пунктирна окомірна оцінка за раніше розробленими шкалами, фотографування.

Таблиця 87.

Вимірювання тварин

Проміри

Точки вимірювання

Велика рогата худоба

Свині

Вівці

Коні

Висота (палкою):          
- у холці Від землі до найвищої точки холки + + + +
- у спині Від землі до найнижчої точки спини + + + +
- у попереку Від землі до найвищої точки попереку + + +
- у сідничних горбах Від землі до заднього виступу сідничного горба +
Глибина грудей (вертикально) Від холки відносно задніх кутів лопатки до грудної кістки + + +
Довжина (палкою чи циркулем):          
- голови Від потиличного гребеня до носового дзеркала (велика рогата худоба) чи до лінії, яка з'єднує внутрішні кути ніздрів + +
- лоба Від потиличного гребеня до лінії, яка з'єднує внутрішні кути очей + +
- морди Від лінії, яка з'єднує внутрішні кути очей, до лінії, яка з'єднує внутрішні кути ніздрів (у коней) +
- тулуба (коса) Від переднього виступу плечової кістки до заднього виступу сідничного горба + + +
- тулуба пряма (стрічкою) заду

Від потиличного гребеня до кореня хвоста

Від переднього виступа маклака до заднього виступу сідничного горба

+
Ширина (палкою чи циркулем):          
- лоба В найвіддаленіших точках очних орбіт + +
- грудей за лопатками (вертикально) У найширшій частині грудей відносно задніх кутів лопатки + +
- грудей в плечолопаткових зчленуваннях Між зовнішніми виступами плечових кісток +
- у маклаках Між зовнішніми виступами маклаків + + +
- у тазостегнових зчленуваннях Між зовнішніми виступами стегнових кісток у тазостегнових зчленуваннях +
- в сідничних горбах Між задніми виступами сідничних горбів +
Обхват (стрічкою):          
- грудей Відносно задніх кутів лопаток + + +
- п'ястя Найбільш тонка частина п'ястя + + + +
- напівобхват заду По горизонталі, ззаду, під хвостом, між боковими виступами скакальних суглобів +

Примітка. Знак « + » означає, що у тварин цього виду проміри беруть, знак « » — не беруть.

 

При визначенні типу будови тіла і порівнянні екстер'єру тварин обчислюють індекси будови тіла. Це відношення одного проміру до іншого, виражене у процентах:

                                                                        Коса довжина тулуба

Індекс формату (розтягнутості)                  = ————————————— х 100

                                                                              висота в холці

                                                                        обхват п'ястя

Індекс костистості                                    = —————————— х 100

                                                                       висота в холці

                                                                      глибина грудей

Індекс глибини                                        = —————————— х 100

                                                                       висота в холці

                                                                    висота в попереку

Індекс перерослості                                = —————————— х 100

                                                                      висота в холці

                                                                          ширина в маклаках

Індекс шилозадостіі                                = —————————————— х 100

                                                                   ширина в сідничних горбах

                                                                          обхват грудей

Індекс компактності (збитості, ейрисомії)  = ———————————— х 100

                                                                     коса довжина тулуба

                                            висота передньої кінцівки в ліктьовому суглобі

Індекс довгоногості          = ——————————————————————— х 100

                                                                коса довжина тулуба

                                                                   ширина грудей за лопатками

Індекс тазогрудний                                 = ——————————————— х 100

                                                                          ширина в маклаках

                                                                    довжина голови

Індекс великоголовості                           = ————————— х 100

                                                                     висота в холці

 

У практиці найчастіше застосовують індекси збитості, компактності, грудний, розтягнутості, широкогрудості. Вони загальні для великої рогатої худоби, свиней та овець.

 

Основні правила фотографування тварин. Місце — рівний майданчик. Час і освітлення — вранці до 10-ї, ввечері після 15-ї години, щоб не було верхнього освітлення. Краще при розсіяному світлі. Джерело світла ззаду справа чи зліва від фотоапарата, ззаду від тварини.

Фон — однотонний, без відволікаючих увагу предметів, для світлих мастей — темний, для темних — світлий.

Бік тварини — звичайно лівий, для коней — безгривий.

Постановка тварини — невимушена, голова — прямо, вперед. Ближчі (до фотоапарата) ноги дещо відставлені від тулуба, а дальші — підставлені. Тіло паралельне площині фотоплівки.

Положення фотоапарата — на віддалі не менше трьох найбільших довжин тварини (від кінчика носа до кінчика хвоста), оптична вісь повинна бути направленою на середину тіла тварини. При спеціальних зйомках (показ голови, вим'я, розвитку певних статей) фотографування проводять у відповідних ракурсах, з підкреслюванням потрібної уяви про даний об'єкт.

Кондиція — це стан вгодованості тварин, який забезпечує найкращу продуктивність. Це поняття включає фізіологічний стан та вгодованість тварин, які зумовлюються, головним чином, умовами годівлі, доглядом, утриманням та характером використання худоби Кондиція поняття ширше, ніж вгодованість На відміну від конституції, кондиція протягом життя тварин і навіть одного року може змінюватися.

Розрізняють такі кондиції: племінна, чи заводська,— добра вгодованість, тварина енергійна, рухлива. Найвища статева активність і відтворювальна здатність, виставочна — нарядні форми, добра вгодованість, блискучий волосяний покрив, відгодівельна - вища вгодованість, при якій одержують максимальну кількість продуктів забою, користувальна (у великої рогатої худоби молочного напряму) — середня вгодованість, добре здоров'я, достатньо виражений апетит, робоча — вгодованість вище середньої, без зайвих відкладень жиру, щільна мускулатура, тварина енергійна, з помітно вираженим апетитом.

 

Чистопородне розведення. У зоотехнії застосовують два методи розведення тварин - чистопородне і схрещування (міжпородне і міжвидове).

Чистопородне розведення — це парування тварин, які належать до однієї породи. Як у племінних стадах, так і на товарних фермах є основним методом розведення, при якому зберігаються цінні племінні та продуктивні якості тварин у породі, відбувається подальше її вдосконалення.

Методом чистопородного розведення вдосконалені всі сучасні заводські породи тварин у країні і за кордоном.

Чистопородне розведення здійснюють двома методами парування: неспорідненим (аутбридинг) і спорідненим (інбридинг). Ступінь спорідненості тварин, яких спаровують, визначають шляхом встановлення їх загального предка у 3—5 рядах родоводу. Ряди предків позначають римськими цифрами. Батьківський ряд вважають першим, дідівський — другим, прадідівський — третім і т. д. Для вираження ступеня інбридингу записують число поколінь до родоначальника спершу по жіночому, а потім (через тире) по чоловічому боці родоводу.

Розрізняють такі ступені інбридингу: тісний (кровозмішування) — І—II, III—І, близький — II — II, II—III, III — II; помірний — III—III, III—IV; IV—IV; віддалений — V—IV, IV—V і далі до сьомого покоління.

Ступінь інбридингу можна визначити за формулою С.Райта, яка модифікована Д.А.Кисловським:

Fх = Σ [ (1/2) n+n1-1 x (1 + fа) ] x 100

де Fх — коефіцієнт інбридингу, виражений у процентах;
      nn1 — ряди з материнського і батьківського боків родоводу, де зустрічається загальний предок;
      fа — коефіцієнт інбридингу для загального предка, виражений у частках одиниці.

Доведено, що інбридинг, особливо якщо його проводять протягом ряду поколінь, спричиняє послаблення конституції тварин, знижує їх життєздатність і опірність зовнішнім подразненням, уповільнює розвиток, зменшує живу масу, плодючість і продуктивність і, як наслідок, призводить до погіршення всіх господарських показників тварин. Але все ж інбридинг застосовують при поглибленій племінній роботі як ефективний засіб закріплення у потомства цін них якостей родоначальника.

Помірний інбридинг пов'язаний з меншим ризиком, його широко застосовують у племінних, стадах при роботі з лініями Споріднене спаровування на товарних фермах недопустиме. Особливо небажаний випадковий інбридинг, який буває при несвоєчасній заміні плідників у стаді.

У породі існують лінії та родини.

Розведення за лініями — розвиток і закріплення у потомства цінних якостей кращих тварин для одержання наступного покоління з стійкою спадковістю, племінне використання якого забезпечує швидше вдосконалення стада чи породи в цілому.

Спаровування тварин двох різних ліній називається міжлінійним кросом. Застосовують його в заводських стадах для освіження крові, збагачення спадковості, створення нових, продуктивніших ліній, а також для виправлення недоліків однієї лінії позитивними якостями іншої.

Розрізняють лінії генеалогічні та заводські. До генеалогічної лінії відносять все потомство родоначальника незалежно від якості тварин. Заводською лінією називають групи тварин у породі, виведених від видатного родоначальника, з властивими цінними спадковими якостями, які підтримують і розвивають в кількох поколіннях цілеспрямованою племінною роботою.

Заводські лінії існують до 4—5 поколінь, доки, вдається зберегти цінні якості родоначальника. Якщо в лінії не вдається одержати видатних продовжувачів, потомство нового покоління погіршується, лінія деградує, витісняється іншими, припиняє існування.

Якщо в лінії з'являється особливо цінна тварина, то цей родоначальник дає нове відгалуження, яке переростає у нову лінію, а стара або втрачає своє значення, або продовжує існувати з іншими відгалуженнями одночасно.

У свинарстві лінії діляться на відкриті, частково закриті і повністю закриті. Тварин відкритих ліній розводять, як правило, аутбредними спаровуваннями.

Розведення частково закритих ліній обмежене визначеним колом господарств, які при цьому використовують тільки свої лінії. Тварин таких ліній розводять при помірному інбридингу. В закритих лініях плідників і свиноматок використовують лише в межах даної лінії.

Нині у свинарстві широко використовують створення спеціалізованих ліній на основі диференційованої селекції тварин у племінних стадах за визначеними ознаками. При цьому створюють спеціалізовані батьківські й материнські лінії. Наступні кроси таких ліній, перевірених на поєднуваність, дають гарантований гетерозисний ефект за необхідними ознаками. Потомство, одержане від схрещування спеціалізованих ліній, називають гібридами.

До чистопородного розведення, крім розведення за лініями, входить і робота з родинами. Родиною називають потомство корів-родоначальниць чи маток інших видів тварин з високою продуктивністю. Якщо виведення ліній — завдання лише племінних заводів, то формуванням цінних родин повинні займатись селекціонери всіх господарств.

Робота з родинами грунтується на тісному зв'язку між продуктивністю матерів і їх дочок. Ці якості можуть підсилюватись використанням у підборі плідників-поліпшувачів з провідних ліній даної породи.

Для кращого використання генотипу корів-рекордисток у їх потомстві застосовують трансплантацію ембріонів від корів-донорів коровам-реципієнтам. Цей метод дає змогу створювати окремі родини і стада потомків високопродуктивних корів, одержуючи від однієї корови 40 телят і більше за рік.

Відбір і підбір. Під відбором розуміють виділення з стада для збереження і подальшого розведення в господарстві кращих тварин, найбільш цінних за продуктивними і племінними якостями, добре пристосованих до певних умов утримання, і вибракування тих, що не задовольняють потреб людини. Відбір повинен грунтуватись на всебічній оцінці тварин за комплексом ознак.

При проведенні відбору за комплексом ознак заслуговує на увагу метод так званої тандемної (послідовної) селекції. Суть її в тому, що протягом кількох поколінь тварин відбирають за однією з бажаних ознак. Досягнувши певного ступеня вираження ознаки, відбір ведуть за другою, потім за третьою і т. д.

При відборі тварин враховують, насамперед, головні ознаки, а потім — другорядні. До головних відносять: продуктивність, міцну конституцію з бажаними екстер'єрними формами, до другорядних — масть тварин, форму і розміри рогів, особливості будови і форму хвоста та ін.

Велике значення при відборі тварин має облік корелятивного зв'язку між ознаками, оскільки він дає змогу одночасно вести відбір за кількома ознаками.

На практиці розрізняють масовий та індивідуальний відбір. Під масовим розуміють оцінку тварин за сукупністю зовнішніх особливостей і продуктивними якостями, тобто оцінку за фенотипом.

Індивідуальний відбір здійснюють на основі всебічної оцінки тварин за фенотипом і генотипом, тобто оцінки господарсько-корисних ознак і конституціонально-екстер'єрних особливостей кожної тварини та комплексу спадкових факторів.

Послідовність відбору. З віком у тварин екстер'єрно-конституціональні особливості та господарсько корисні ознаки змінюються. Тому на практиці проводять багатоступінчастий відбір у різні періоди їх життя.

Першу оцінку і відбір проводять при народженні, потім у віці: телят — 5—6 міс, ягнят — 3—4, поросят — 2 і лошат — 6— 8 міс. Оцінка і відбір молодняка у цьому віці є попередніми і здійснюють їх за такими ознаками: походження (генотип), екстер'єр, розвиток і жива маса, вираженість типу породи.

Потім маточне поголів'я оцінюють за продуктивністю: корів — за надоєм і жирномолочністю, придатністю до машинного доїння, живою масою, екстер'єром і конституцією; овець — за настригом і якістю вовни, живою масою, плодючістю; свиней — за живою масою, багатоплідністю, молочністю, оплатою корму і екстер'єром.

Плідників оцінюють за походженням (генотипом), розвитком, вираженістю типу породи, якістю сперми, статевою активністю, а після народження приплоду — за якістю потомства (генотипом) Дані про походження, екстер'єр, живу масу, продуктивність і якість потомства дають змогу зробити оцінку тварин за комплексом ознак.

Оцінка за походженням. Основними для оцінки і відбору за походженням є племінні картки, свідоцтва, в яких записані родоводи тварин. Найбільш поширений такий родовід (табл. 88) У першому ряду записують батьків, у другому — бабок і дідів, у третьому — прабабок, прадідів і т. д. Лівий бік родоводу — материнський. Тут записують кличку, номер, продуктивність, живу масу, клас матері. Права частина — батьківська. У ній записують кличку, номер, живу масу і клас батька. У другому ряду наводять дані про 4 предків, у третьому — 8, четвертому — 16, п'ятому — 32 і т д.

Таблиця 88.

Пробанд

М Б
ММ БМ МБ ББ
МММ БММ МБМ ББМ ММБ БМБ МББ БББ
ММММ БМММ МБММ ББММ ММБМ БМБМ МББМ БББМ МММБ БММБ МБМБ ББМБ ММББ БМББ МБББ ББББ
                               

 

Звичайно родоводи складають на 4— 5 рядів На якість тварин найбільший вплив мають батьки, менший — діди і бабки, ще менший — далекі предки. Чим більше високопродуктивних предків у родоводі тварини, тим більша гарантія високої її якості.

Достовірність оцінки за походженням можна підвищити, використовуючи показники не тільки предків, а й бокових родичів тварин (сибсів, тобто сестер, напівсестер, братів, напівбратів)

Оцінка за якістю потомства. За якістю потомства оцінюють і відбирають як плідників, так і маток, але в зв'язку з тим, що плідники дають більше потомства, ніж матки, для них цей метод має більше значення. Щоб забезпечити достовірність оцінки, необхідно дотримуватись ряду методичних умов, головні з яких такі:

достатня кількість дочок. У молочному скотарстві бугая оцінюють за 30—40, барана — за 20—25 і кнура — за 40—50 дочками;

правильний підбір маток. Маток однієї породи закріплюють за різними плідниками, вирівнюють за віком, масою і продуктивністю (не нижче вимог першого класу),

осіменіння підібраних маток у короткі строки (корови — 3—4 міс, вівці і свині — 1—2 міс),

утримання всіх груп маток в оптимальних умовах;

вирощування дочок оцінюваних плідників в однакових умовах, краще, якщо дочки будуть виділені в окремі групи.

Якість потомства аналізують за комплексом ознак. Попередньо оцінюють плідника за вираженістю у дочок типу породи, екстер'єру і живої маси, а в кінці — за продуктивністю дочок (після закінчення лактації у корів, після досягнення річного віку в овець, після відлучення поросят у свиней і після контрольної відгодівлі підсвинків).

Оцінюють плідників, порівнюючи показники дочок з стандартом породи (перший клас), з показниками ровесниць, які народились у цей період від інших плідників, а також з показниками матерів. Перші два способи порівняння дають об'єктивніші показники, третій можна застосовувати лише в умовах багаторічної повноцінної годівлі і доброго утримання. Поряд з середніми показниками потомства бажано враховувати і кількість особливо цінних дочок.

Підбір — це закріплення пар для спаровування з урахуванням господарсько-корисних ознак, племінної цінності і характеру поєднуваності особин для одержання від них потомства з наміченими бажаними якостями.

Розрізняють індивідуальний та груповий підбори. При індивідуальному враховують кількісні й якісні показники продуктивності матки, її конституцію і екстер'єр, походження, а також поєднуваність всіх цих особливостей з якістю плідника для одержання найбільш цінного потомства.

При груповому підборі до маток відносно подібних між собою за деякими ознаками підбирають одного чи двох плідників визначеної якості і походження.

Індивідуальний підбір застосовують у племінних господарствах і на племінних фермах, груповий — на товарних фермах колгоспів та радгоспів, а також па промислових комплексах.

На молочних товарних фермах великої рогатої худоби в зонах обслуговування племпідприємствами застосовують лінійно-груповий підбір, коли за фермою чи стадом корів і телиць господарства закріплюють 1—2 плідників однієї лінії, замінюючи їх через 2—2,5 року плідниками інших ліній. Наявність на племпідприємствах достатньої кількості глибокозамороженої сперми дає змогу і на товарних фермах застосовувати також індивідуальний підбір.

У практиці племінної роботи застосовують однорідний (гомогенний) і різнорідний (гетерогенний) підбори. Гомогенний посилює і закріплює ті ознаки, за якими ведеться відбір, дає змогу одержати однотипне потомство. На племінних заводах, які вже домоглись поліпшення поголів'я, він є основним.

Гетерогенний підбір дає змогу одержати потомство від батьків, у якому вдало поєднується спадковість особин, яких спаровують. Такому потомству властива збагачена спадковість, а підвищена його мінливість дає багатий матеріал для відбору.

З метою планування ведення племінної роботи в кожному господарстві щорічно складають план підбору з визначенням закріпленого за маткою плідника, дати очікуваного запліднення і обгрунтування закріплення. При груповому підборі обгрунтування роблять по кожній групі.

Схрещування — це спаровування тварин, які належать до різних видів і порід. Застосовують його в основному в товарних господарствах для швидкої зміни спадкових ознак тварин, одержання ефекту гетерозису у першому поколінні і створення нових високопродуктивних порід.

Поглинальне схрещування. Спаровують тварин двох порід — малопродуктивної (поліпшуваної) і високопродуктивної (поліпшуючої). Маток поліпшуваної породи спаровують з плідниками поліпшуючої (чи осіменяють штучно). При такому схрещуванні поліпшуюча порода поступово поглинає поліпшувану. Помісі 4—5-го поколінь набувають подібності з чистопородними тваринами поліпшуючої породи. Поглинальне схрещування застосовують для докорінного поліпшення малопродуктивних порід тварин.

Ввідне схрещування — це одноразове спаровування маток поліпшуваної породи з плідниками поліпшуючої породи. Відібраних помісей першого покоління з ознаками поліпшуючої породи спаровують з кращими плідниками поліпшуваної породи протягом двох-трьох поколінь і потім розводять «в собі». В результаті такого схрещування помісі третього і четвертого поколінь за типом ще істотно не відрізняються від материнської породи, але вже мають нові якості поліпшуючої породи. Ввідне схрещування застосовують для виправлення певних недоліків у цінних породах.

Відтворювальне схрещування полягає в поєднанні цінних якостей вихідних двох чи кількох порід в одній новій, в якій формуються і нові бажані якості. Для стійкого успадкування тваринами цінних якостей застосовують однорідний підбір та інбридинг. Потім проводять розведення за лініями і родинами.

Всі сучасні заводські породи тварин створені методом відтворювального схрещування. Наукова основа цього методу розведення худоби була розроблена у 30-х роках М.Ф.Івановим, вона широко застосовується у нашій країні і за кордоном.

Промислове схрещування — це схрещування тварин двох чи кількох порід для використання гетерозису. При двопородному промисловому схрещуванні одноразово спаровують тварин двох порід. При цьому помісей першого покоління використовують в основному для одержання продукції. При трипородному схрещуванні помісних маток першого покоління від двох вихідних порід спаровують з плідниками третьої, а плідників першого і всіх тварин другого покоління використовують тільки для одержання продукції.

Різновидністю промислового є перемінне схрещування, основна мета якого — максимально використати цінні особливості помісей першого покоління. При цьому помісних маток першого покоління спаровують з плідниками однієї з вихідних порід, у наступному поколінні — з плідниками другої вихідної породи і т. д. (поперемінно).

Промислове схрещування дає змогу виробляти більше м'яса і кращої якості з меншими затратами праці, кормів і засобів, тому його широко затосовують на товарних фермах і промислових комплексах.

Гібридизація — це схрещування тварин, які належать до різних видів. Одержане потомство називають гібридним, воно має цінні господарські ознаки. У практиці найбільше поширення одержала промислова гібридизація, при якій одержують користувальних тварин з проявами ефекту гетерозису (коні і осли, домашня велика рогата худоба і зебу чи яки), і відтворювальна для створення нових порід. При проведенні гібридизації виникають великі утруднення, а саме: несхрещуваність окремих видів між собою; часткова чи повна неплідність гібридів.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Методи розведення худоби

Наступна сторінка -      Мічення тварин і племінний облік

Попередня сторінка -    Генетичні основи селекції

Повернутися
до початку сторінки -   
Методи розведення худоби

 

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.