Довідник зооінженера




Довідник зооінженера

Вступ

Корми і технологія їх виробництва

Зелені корми

Грубі корми

Силос

Коренебульбоплоди та баштанні культури

Зернові корми

Кормові відходи технічних виробництв

Харчові відходи

Корми тваринного походження

Корми мікробіологічного походження

Мінеральні добавки

Кормові небілкові азотисті добавки

Вітамінні препарати та антибіотики

Комбіновані корми

Нормована годівля сільськогосподарських тварин

Годівля великої рогатої худоби

Годівля свиней

Годівля овець

Годівля коней

Годівля сільськогосподарської птиці

Годівля кролів та хутрових звірів

Використання стимуляторів

Основи розведення сільськогосподарських тварин

Генетичні основи селекції

Методи розведення худоби

Мічення тварин і племінний облік

Крупномасштабна селекція

ЕОМ у племінній роботі

«Селекс» у молочному скотарстві

Виставки і виводки племінних тварин

Організаційні форми племінної роботи

Селекція молочної і м'ясної худоби

Загальні напрями і розвиток скотарства

Селекція молочної худоби

Селекція м'ясної худоби

Технологія виробництва молока і яловичини

Технологія виробництва молока

Нормативи технології виробництва молока

Моделювання перспективної технології виробництва молока

Технологія одержання та первинна обробка молока

Контроль за якістю молока

Технологія виробництва яловичини

Свинарство та технологія виробництва свинини

Породи свиней

Племінна робота у свинарстві

Утримання свиней

Технологія вирощування племінного молодняка

Технологія виробництва свинини на промисловій основі

Зоотехнічний облік у свинарстві

Технологія виробництва продукції вівчарства

Основні напрями вівчарства і породи овець

Основні положення племінної роботи

Продукція вівчарства

Технологія вівчарства і системи утримання овець

Технологія годівлі й утримання овець взимку з урахуванням особливостей кормовиробництва

Технологія годівлі й утримання овець влітку

Технологія відтворення стада й вирощування молодняка

Технологія стриження овець і реалізація вовни державі

Організація праці у вівчарстві

Використання собак у вівчарстві

Стандартизація у вівчарстві

Нормативи планування розвитку вівчарства

Технологія виробництва яєць і м'яса птиці

Біологічні особливості сільськогосподарської птиці технологічного призначення

Особливості племінної роботи в птахівництві

Інкубація яєць сільськогосподарської птиці

Технологія вирощування м'ясного молодняка сільськогосподарської птиці

Технологія утримання сільськогосподарської птиці

Конярство

Породи коней

Види продуктивності та використання коней

Відтворення коней

Приміщення й споруди для коней (ОНТП-9-81)

Збруя, упряж та вози

Технологія дрібного тваринництва

Кролівництво

Племінна робота

Технологія утримання і розведення кролів

Продукція кролівництва

Ставове рибництво

Структура рибницьких господарств

Правила експлуатації і догляду за гідротехнічними спорудами

Біологічні особливості основних ставових риб

Технологія вирощування товарної риби в ставках, садках і басейнах

Удобрення ставів

Технологія вирощування рибопосадкового матеріалу коропа і рослиноїдних риб

Племінна робота в рибництві

Бджільництво

Породи бджіл

Племінна робота в бджільництві

Транспортування і утримання бджіл

Технологія виробництва меду і воску

Використання бджіл для запилення сільськогосподарських культур

Кормова база бджільництва і методи її поліпшення

Організація праці на пасіці

Технологія відтворення сільськогосподарських тварин

Фізіологія розмноження сільськогосподарських тварин

Підприємства по осіменінню тварин

Обладнання й матеріали, які використовують при штучному осіменінню тварин

Оплата праці працівників племпідприємств та техніків по штучному осіменінню

Технологія одержання сперми і підготовка її до використання

Технологія і техніка штучного осіменіння тварин

Організація штучного осіменіння

Запліднення і фактори, що йому сприяють

Трансплантація ембріонів

Визначення вагітності в самок сільськогосподарських тварин

Організація родильних відділень

Неплідність і яловість тварин

Оцінка якості сільськогосподарських тварин та м'яса

Визначення вгодованості сільськогосподарських тварин

Оцінка якості м'яса

Здача-приймання худоби і птиці на м'ясокомбінаті

Технологічні лінії забою сільськогосподарських тварин

Зоогігієна з проектуванням тваринницьких комплексів

Гігієна утримання сільськогосподарських тварин

Основні гігієнічні вимоги до виробничих приміщень для утримання сільськогосподарських тварин

Проекти тваринницьких підприємств

Технологічне обгрунтування об'ємно-планувальних рішень тваринницьких об'єктів

Будівництво та реконструкція тваринницьких приміщень

Утримання тварин у літніх таборах

Основи ветеринарії

Класифікація хвороб

Поняття про патологію органів дихання і травлення в тварин промислових комплексів та їх профілактика

Принципи й організація профілактики травматизму в тваринництві

Поняття про найбільш небезпечні інфекційні й інвазійні захворювання великої рогатої худоби, свиней, птиці та інших тварин на тваринницьких комплексах і їх профілактика

Ветеринарно-санітарні заходи на сучасних тваринницьких комплексах

Механізація та електрифікація тваринництва

Машини і обладнання для водопостачання та напування тварин

Машини та обладнання для заготівлі кормів

Машини та обладнання для приготування різних видів кормів

Кормоцехи для приготування кормових сумішей

Машини для роздавання кормів

Машини та обладнання для видалення гною

Машини та обладнання для доїння корів та первинної обробки молока

Обладнання для вирощування та утримання птиці

Обладнання для створення мікроклімату в тваринницьких приміщеннях та його експлуатація

Електрообладнання у тваринництві

Машини і обладнання для стриження та санітарної обробки овець

Технічне обслуговування машин і обладнання на фермах

Планування, організація та управління в тваринництві

Планування виробництва у тваринництві

Організація виробництва продукції тваринництва

Організація праці

Господарський розрахунок

Організація оплати праці

Управління виробництвом у тваринництві

Аналіз виробничої діяльності

Комплексний аналіз госпрозрахункових тваринницьких підрозділів

Моделювання виробничих процесів

Економіка виробництва тваринницької продукції

Економічні показники виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств

Ефективність використання виробничого потенціалу.

Науково-технічний прогрес

Облік у тваринництві

Застосування ЕОМ у тваринництві

Охорона праці і техніка безпеки

Обов'язки спеціалістів сільського господарства по охороні праці й техніці безпеки

Організація навчання й інструктажу по техніці безпеки працівників тваринництва

Відповідальність за порушення правил і норм охорони праці

Правила техніки безпеки при догляді за сільськогосподарськими тваринами на спеціалізованих фермах

Гігієна праці і правила особистої гігієни працівників тваринництва

Техніка безпеки при хімічному способі обробки грубих кормів


   Література
   Карта сайта

Контроль за якістю молока

Молочна лабораторія господарства.

Приміщення, відведене під молочну лабораторію, повинне бути чистим, сухим, з добрим природним та електричним освітленням, холодною та гарячою водою. В лабораторію проводять електроенергію, обладнують систему каналізації Площа, яка відводиться під молочну лабораторію, залежить від кількості молока, що одержує господарство, і обсягів виконуваних аналітичних досліджень. Площа сучасної молочної лабораторії має бути від 10 до 20 м2.

Скотный двор


На сайте Скотный двор

У кожній лабораторії повинен працювати кваліфікований лаборант, який добре володіє методикою аналітичних досліджень молока. Він бере активну участь у роботі по поліпшенню санітарно-гігієнічних показників молока.

В обов'язки лаборанта входить: проведення аналізів кожної партії молока, яке надходить від окремих ферм, груп тварин, закріплених за майстрами машинного доїння, контроль за технологічними режимами виробництва молока, його аналіз і відповідність ГОСТам; контроль якості молока, яке здається державі; контроль за санітарно-гігієнічним станом молочного посуду, обладнання, апаратури та інвентаря; відповідальність за дотриманням правил приготування та використання мийних та дезинфікуючих речовин; бережливе і вміле користування обладнанням, апаратурою, хімікатами, реактивами; участь у роботі по дотриманню зооветеринарних правил одержання доброякісного молока на молочних фермах і комплексах; проведення зоотехнічного і виробничого обліку та звітності по молочному господарству.

У молочній лабораторії для проведення аналізів молока необхідні лабораторне обладнання, апаратура, хімічні реактиви та матеріали (табл. 115).

Таблиця 115.

Необхідне обладнання та реактиви
для визначення якості молока в молочних лабораторіях господарств

Обладнання, реактиви ГОСТ Кількість
Апарати та прилади    
Ящик для проб молока   2—3
Пляшки для проб молока з пробками або ковпачками   50
Трубки для проб молока (пробірки)   З
Ванна для підігрівання проб молока 1
Центрифуга для визначення вмісту жиру в молоці 3585—70 1
Жироміри для молока 1964 66 60
Штативи для жиромірів 3
Прилади (автомати) для вимірювання сірчаної кислоти на 10 мл 6859 72 2
Прилади (автомати) для вимірювання ізоамілового спирту на 1 мл 6859 72 2
Водяна баня для підігрівання жиромірів 1
Годинники піскові на 5 хв 10576 74 2
Вага технохімічна ВТК-500 1
Піпетки на 10,77 мл для молока 20292 74  
Ареометр для сірчаної кислоти   1
Ареометр для ізоамілового спирту   1
Термометри ртутні від 0 до 100 °С 215 73 2
Молочний ареометр (лактоденсиметр) 8669 58 2
Циліндр на 250 мл 9545 73 2
Бюретка на 25 мл з штативом (або прилад Тернера для визначення кислотності)   1
Хімічні стакани (або конусні колби) на 100 мл 1770 74 20
Піпетки на 1 і 2 мл   5
Піпетки на 10 мл   2
Піпетки на 20 мл   2
Прилад для визначення чистоти молока   1
Еталон чистоти молока   1
Крапельниця   1
Прилад для постановки редуктазної проби (редуктазник)   1
Мірні колби на 1 л   2
Пробірки висотою 150 мм, діаметром 12—14 мм 105515—63 100
Штативи для пробірок (на 24)   2
Лійки скляні різні 3
Мірний циліндр на 100 мл 2
Мірний циліндр на 250 мл 1
Трубки скляні різного діаметру 5
Скляні палочки 5
Колби плоскодонні на 0,5 л 2
Склянки 5
Сушильна шафа 1
Холодильник 1
Рефрактомір АМ-2 1
Дошка для сушіння посуду 1
Технічні реактиви і матеріали    
Біхромат, хромпік, кг 0,5
Сірчана кислота густиною 1,81 — 1,82 г/см3, кг 4204—66 50
Ізоаміловий спирт густиною 0,811—0,813 г/см3, кг 5830—70 3
Розчин гідроксиду натрію, л 4328—66 3
Нейтральний розчин формаліну, л 5
Перекис водню, л 10928—64 0,5
Сульфат кобальту, л 4462—68 2
Хлорид кальцію, л 0,5
Фіксанал, ампул 10
Метиленовий синій, кг 13575—68 0,1
Резазурин, кг   0,1
Фенолфталеїн, кг 5850—72 0,1
Ватні фільтри або фланель для визначення чистоти молока, шт. 17480—72 1000
Пробки гумові для жиромірів, кг 1
Пробки гумові різні, кг 1
Пробки коркові, кг 0,5
Папір фільтрувальний, кг 0,5
Папір пергаментний, кг 3
Сода технічна, кг 20
Пральний порошок, кг 2
Мило, кг 0,5
Спирт-денатурат, кг 1,5
Спирт-ректифікат, кг 5962—67 1
Дистильована вода, л 6709—72 10
Інше обладнання та спецодяг    
Бутиль для зберігання сірчаної кислоти 1
Пляшки для реактивів на 1 л 3
Пляшки для реактивів на 15—20 л 5
Таз для миття жиромірів та іншого посуду 1
Йоржі для миття жиромірів і посуду 10
Відра 2
Умивальник 1
Електроплитка 1
Лампа-спиртівка 1
Халати білі 2
Халат сірий 1
Рушник 6
Фартух з клейонки 1
Рукавиці гумові 2
Окуляри захисні 2
Аптечка 1
Меблі    
Стіл лабораторний для визначення жирності молока 1
Стіл лабораторний 1
Установка для титрування 1
Стіл для миття посуду і скла 1
Стіл письмовий 1
Стільці лабораторні 4
Стільці 2
Шафи для зберігання посуду і реактивів 2

Вимоги до заготовлюваного молока ГОСТ 13264—70. Відповідно до ГОСТ 13264—70 заготовлюване молоко, одержане від здорових корів, повинне бути незбираним, свіжим і відповідати вимогам санітарних та ветеринарних правил для молочних ферм колгоспів і радгоспів.

Молоко після доїння повинно бути профільтроване і охолоджене, чисте, без сторонніх, не властивих свіжому молоку, смаків та запахів, однорідною рідиною від білого до світло-жовтуватого кольору, без осаду та пластівців. Молоко повинне бути незамороженим, об'ємна густина його не менша 1,027 г/см3.

По узгодженню з підприємствами молочної промисловості та іншими заготівельниками й органами санітарного та ветеринарного нагляду допускається протягом однієї години після доїння здача молока без охолодження.

Залежно від фізико-хімічних та мікробіологічних показників молоко ділять на перший та другий сорт.

Молоко кожного сорту повинно відповідати таким вимогам:

  Перший
сорт
Другий
сорт
Кислотність, °Т 16—18 16—20
Ступінь чистоти по еталону, не нижче групи І ІІ
Бактеріальна забрудненість за редуктазною пробою, не нижче класу І ІІ

Молоко, яке відповідає вимогам першого сорту і здається при температурі не вище 10 °С, приймається як «Перший сорт, охолоджене».

Норми базисної жирності молока установлюються для республіки рішенням Ради Міністрів СРСР, а для областей, країв та автономних республік — рішенням Рад Міністрів союзних республік.

Молоко, яке не відповідає вимогам першого або другого сорту за показниками кислотності, густини, але свіже та незбиране, приймається як сортове на підставі контрольної (стійлової) проби, яка підтверджує його незбираність. Відбір контрольної проби та визначення кислотності й густини молока повинні проводити разом представники заготівельних організацій та господарств-постачальників. Результати аналізу проб оформляють актом, строк дії якого встановлюється до одного місяця з моменту відбору контрольної проби. Молоко від хворих або підозрюваних у захворюванні корів, використовувати яке для харчування можна після термічної обробки, а також молоко, що не відповідає вимогам другого сорту, але з кислотністю не вище 21 °Т, бактеріальною забрудненістю не нижче III класу по ГОСТ 9225—84, ступенем чистоти не нижче II групи по ГОСТ 8218—56 приймається як несортове.

Молоко від хворих або підозрюваних у захворюванні корів приймається тільки при дотриманні діючих санітарних та ветеринарних правил для молочних ферм колгоспів та радгоспів. Змішувати його з молоком від здорових корів не можна.

Не підлягає здачі та прийому молоко фальсифіковане (розбавлене водою, збиране, нейтралізоване содою, аміаком), з наявністю нейтралізуючих та консервуючих речовин, залишковою кількістю хімічних засобів захисту рослин та тварин, а також антибіотиків. Не допускаються й інші відхилення від натуральної властивості та хімічного складу молока такі, як не властивий молоку колір, запах хімікатів і нафтопродуктів, прогірклий, затхлий присмак, виражений запах та присмак цибулі, часнику і полину.

Відбір середніх проб молока для аналізу. При визначенні складу молока від окремих тварин середню пробу беруть безпосередньо на молочній фермі, комплексі чи в літньому таборі. Для характеристики молока, одержаного від групи тварин, закріплених за оператором машинного доїння, або в цілому по стаду корів ферми, господарства, середню пробу беруть після закінчення доїння на тваринному дворі або молочній. При визначенні кількості молока, що реалізується державі, пробу відбирають на пунктах прийому до його зважування

При відборі середньої проби молока для проведення біохімічного аналізу необхідно керуватися вимогами ГОСТ 3622—68 та 13928—84, для мікробіологічних дослідів — ГОСТ 9225—84.

Для відбору та зберігання середніх проб необхідно мати чисті сухі пляшечки з етикетками і пробками, колотівку, молоко-відбірну металеву трубку, черпачки, мірний циліндр, кухоль. Для проведення повного біохімічного аналізу об'єм середньої проби повинен бути 250 мл, для визначення кислотності та вмісту жиру достатньо 50 мл молока.

Перед відбором середньої проби молоко ретельно перемішують колотівкою, роблячи колові рухи згори і донизу 8—10 разів. У автомобільних цистернах молоко перемішують колотівкою з подовженою ручкою протягом 2 хв.

В будь-якому випадку при відборі середньої проби слід суворо дотримуватися правил пропорційності.

При відборі проб молока від окремих корів у племінних господарствах середню пробу беруть пропорційно з усіх надоїв за дві доби на комплексах, а також при відборі проб від груп корів, які закріплені за оператором машинного доїння, чи від всього стада ферми — за одну.

Середню пробу відбирають за допомогою металевих трубок діаметром 9 мм і такої довжини, щоб вона досягала дна місткості, в якій знаходиться молоко. Трубками можна користуватися, якщо молоко відбирають з посудини однакової місткості (відра чи молокоміри, бідони).

При відборі проб від партії молока, яке знаходиться в кількох різних місткостях (бідони, ванни, відра), з кожної відбирають пропорційну кількість молока мірними циліндрами.

З цистерн, танків та інших великих місткостей проби відбирають кухлями на 0,5 та 0,25 мм з довгими ручками чи трубкою відповідних розмірів.

При відборі проб молока від окремих корів слід знати їх продуктивність, встановити об'єм порцій (коефіцієнт відбору молока в мілілітрах), які відбирають від надоєного 1 л молока.

Визначення густини молока (ГОСТ 3625—84). У циліндр по стінках налити 170—200 мл добре розмішаного молока і встановити його на рівному місці.

Сухий та чистий лактоденсиметр повільно опустити в циліндр з молоком до поділки 1,030 і залишити на 1—2 хв. Ареометр не повинен торкатися стінок циліндра. Густину молока визначають по нижній шкалі ареометра, а температуру — по верхній з точністю до 0,5 °С. При цьому очі повинні знаходитись на рівні меніска молока. Якщо температура молока під час визначення 20 °С, то його фактична густина буде такою, як показник по шкалі ареометра. Коли температура молока під час визначення вище або нижче 20 °С, роблять поправку на температуру (табл. 116).

Таблиця 116.

Таблиця приведення густини молока до 20 °С


Методи визначення сухої речовини та СЗМЗ в молоці. Наявність сухої речовини і СЗМЗ розраховують за формулами. Для розрахунку необхідно знати густину та жирність молока. Визначають суху речовину в молоці (%) за формулою:

            4,9 Ж + °А
С = ———————— + 0,5.
                    4

При визначенні сухої речовини в молоці корів південно-східних областей України та областей РРФСР, які межують, користуються формулою професора М.І.Книги (1980)

                          26,5 . °А
С = 1,31 . Ж + ——————  .
                            100 . П

Для визначення сухої речовини в молоці корів республіки Б.Ф.Ступницький (1980) запропонував таку формулу:

            4,69 Ж + °А
С = ———————— + 0,2 .
                    3,78

Наявність сухого знежиреного молочного залишку (СЗМЗ) розраховують за такими формулами:

                Ж       °А
СЗМЗ = —— + —— + 0,76;    СЗМЗ = С — М  ,
                 5         4

де С — суха речовина молока, %,
      СЗМЗ — сухий знежирений молочний залишок, %,
      Ж — вміст жиру в молоці, %;
      П — густина молока, г/см3;
      °А — густина молока, градуси ареометра.

Визначення вмісту жиру в молоці (ГОСТ 5867—69)

Апаратура та реактиви. Жиромір для молока за ГОСТ 1962—66; жиромір для вершків за ГОСТ 1963—74; пробки гумові для жиромірів; піпетки на 10,77, 10 та 5 мл за ГОСТ 20292—74; прилади для відмірювання сірчаної кислоти та ізоамілового спирту на 10 та 1 мл за ГОСТ 6859—72; центрифуга за ГОСТ 3585—70; водяна баня з нагрівальним приладом; штатив для жиромірів; термометри ртутні від 0 до 100 °С за ГОСТ 215—73; годинник пісковий на 5 хв за ГОСТ 10576—74; кислота сірчана густиною 1,81 — 1,82 г/см3 за ГОСТ 4204—66 або кислота сірчана технічна за ГОСТ 2184—67; спирт ізоаміловий густиною 0,811—0,813 г/см3 за ГОСТ 5830—70 чи спирт ізоаміловий технічний, сорт А.

Техніка визначення. У штатив встановлюють пронумеровані чисті жироміри і обережно наливають 10 мл сірчаної кислоти.

Відмірюють піпеткою 10,77 мл добре розмішаного молока і так, щоб рідини не змішувались, вливають його, прикладаючи кінчик піпетки до стінки жироміра. Рівень молока в піпетці установлюють по нижньому рівню меніска. Молоко з піпетки повинно витікати повільно.

Потім у жиромір вливають 1 мл ізоамілового спирту і закривають його сухою пробкою. Пробку вкручують доти, доки її кінець не торкатиметься поверхні рідини.

Вміст жироміра струшують до повного розчинення білкових речовин, перевертаючи його 4—5 разів, і ставлять пробкою вниз на 5 хв у водяну баню при температурі 65±2 °С. Потім жироміри витирають насухо і вставляють симетрично в патрони (стакани центрифуги) пробками до периферії. Закривши кожух центрифуги, жироміри центрифугують 5 хв з швидкістю не менше 1000 об/хв. Після центрифугування ставлять жироміри пробками вниз на 5 хв у водяну баню при температурі 65±2 °С.

Виймають жиромір з водяної бані, витирають його і встановлюють нижню межу стовпчика жиру на будь-якій цілій поділці шкали. Утримуючи стовпчик жиру пробкою, визначають по нижній точці меніска вміст жиру.

Експрес-методи визначення вмісту жиру в молоці за допомогою приладів. Протягом 20—30 с визначають вміст жиру в молоці приладом «Мілкотестер». Сучасною модифікацією приладу є «Мілкотестер МК-Ш», в якому визначення вмісту жиру максимально автоматизоване. Точність визначення 0,06 %.

Вміст жиру в молоці, а також білка і лактози визначають на інфрачервоному молочному аналізаторі. Сучасною маркою приладу є «Ірма П». Жир визначають з точністю ±0,06 %.

У Всесоюзному науково-дослідному інституті наукового приладобудування розроблено флуоресцентний жиромір ФЖ-1-Принцип методу базується на вимірюванні інтенсивності флуоресценції жирової фази молока. Точність визначення 0,06 %. Затрати часу на одну пробу 2 хв.

Визначення вмісту білків у молоці (ГОСТ 23327—78). В колбу на 50—100 мл відмірюють піпеткою 10 мл молока, додають 10 крапель 1%-ного спиртового розчину фенолфталеїну (розчинити 1 г фенолфталеїну в 70 мл етилового спирту і додати 30 мл води), вміст розмішують і титрують 0,1N розчином лугу (NaОН) до світло-рожевого забарвлення, що не зникає при змішуванні.

В колбу додають 2 мл нейтрального формаліну і розмішують вміст. Для приготування нейтрального формаліну до 50 мл 30—40%-ного формаліну додають 0,5 мл 1%-ного спиртового розчину фенолфталеїну і при помішуванні титрують 0,1N розчином NaOH до світло-рожевого забарвлення, яке зникає.

Вміст колби знову титрують до світло-рожевого забарвлення, яке зникає при перемішуванні, помічаючи кількість лугу, яка пішла на повторне титрування.

Визначають кількість 0,1 N розчину NaOH, який був витрачений на повторне титрування вмісту в колбі після додавання формаліну, і множать його на коефіцієнт 1,92, визначають вміст загальної кількості білків у молоці. Для визначення казеїну той же показник множать на коефіцієнт 1,51.

Визначення чистоти молока (ГОСТ 8218—56). Метод базується на фільтруванні молока і порівнянні осаду на фільтрі з еталоном для встановлення групи чистоти молока.

На сітку приладу кладуть ватний або фланелевий фільтр і притискують його гайкою до звуженої частини приладу.

Прилад встановлюють у штатив, під нього ставлять посуд для збору профільтрованого молока.

Виливають у місткість приладу 250 мл добре перемішаного молока (для прискорення фільтрування молока підігрівають до температури 35—40 °С).

Після закінчення фільтрування фільтр знімають, кладуть його на чистий папір, просушують (маса домішок менше 3 мг в 1 л молока); до другої — на фільтрі є окремі частки механічних домішок (маса домішок від 4 до 6 мг в 1 л); до третьої — на фільтрі видно дрібні або великі частки (маса домішок 7 мг в 1 л).

Визначення бактеріальної забрудненості молока (ГОСТ 9225—84).

Редуктазна проба з метиленовим синім. У стерильну пробірку піпеткою відміряють 1 мл робочого розчину метиленового синього і 20 мл молока, закривають її пробкою, перемішують триразовим перевертанням. Потім пробірку поміщають у редуктазник, або водяну баню з температурою 38—40 °С. Рівень води у редуктазнику або водяній бані повинен бути вищим рівня молока в пробірках.

Момент занурення пробірок в баню вважають початком аналізу. Спостерігають за зміною забарвлення через 20 хв, 2 год і 5 год 30 хв після початку аналізу.

Закінченням аналізу вважають момент знебарвлення молока, при цьому колоподібне забарвлення зверху (близько 1 см) або невеличку забарвлену частину внизу пробірки в розрахунки не приймають. Визначають бактеріальну забрудненість молока за часом його знебарвлення (табл. 117).

Таблиця 117.

Клас молока по бактеріальному забрудненню з метиленовим синім

Клас Якість молока Час знебарвлення Кількість бактерій
в 1 мл молока
I Добра Понад 5 год 30 хв Менше 500 тис.
II Задовільна Від 2 год до 5 год 30 хв Від 500 тис. до 4 млн.
III Погана Від 20 хв до 2 год Від 4 до 20 млн.
IV Дуже погана 20 хв і менше Понад 20

Редуктазна проба з резазурином. Метод грунтується на властивості редуктази, яку виділяють мікроорганізми, відновлювати резазурин.

Техніка визначення. У стерильну пробірку відміряють 1 мл робочого розчину резазурину і 10 мл молока, яке необхідно дослідити.

Закривають пробірку стерильною гумовою пробкою. Повільно три рази перевертають її і ставлять у редуктазник або водяну баню з температурою 38—40 °С.

Час занурення пробірок у редуктазник вважають початком аналізу. Визначають зміни кольору через 20 хв і через 1 год не збовтуючи і не перевертаючи пробірку. Визначають бактеріальну забрудненість молока по часу його знебарвлення і зміни кольору (табл. 118).

Таблиця 118.

Клас молока по бактеріальному забрудненню з резазурнном

Клас Якість молока Тривалість зміни кольору Колір молока Кількість бактерій
в 1 мл молока
І Добра Через 1 год Сіро-бузковий до бузкового з слабим сірим відтінком Менше 500 тис.
II Задовільна Через 1 год Бузковий з рожевим відтінком або яскраво рожевий Від 500 тис. до 4 млн.
III Погана Через 1 год Блідо-рожевий або білий Від 4 млн. до 20 млн.
IV Дуже погана До 20 хв Білий 20 млн. і більше

Визначення титрованої кислотності молока (ГОСТ 3624—67). У сферичну колбу на 150—200 мл відміряють піпеткою 10 мл молока, додають 20 мл дистильованої води і 3 краплі 1%-ного спиртового розчину фенолфталеїну і старанно перемішують.

При постійному перемішуванні вміст колби по краплях титрують 0.1N розчином гідроксиду натрію (або калію) до появи світло-рожевого забарвлення, що відповідає контрольному еталону; забарвлення не повинно зникати протягом 1 хв. Готують контрольний еталон забарвлення так: в колбу на 150—200 мл відміряють піпеткою 10 мл молока, 20 мл води і 1 мл 2,5%-ного розчину сульфату кобальту, вміст змішують. Еталон придатний протягом 7 год.

Відраховують кількість мілілітрів лугу, витраченого на титрування 10 мл молока.

Кислотність молока в градусах Тернера дорівнюватиме кількості мілілітрів 0,1N розчину NaOH, використаного на титрування 10 мл молока, помноженому на 10.

 

Визначення інгібуючих речовин (ГОСТ 24434—70).

Прилади і реактиви. Для аналізу потрібні ті ж прилади й реактиви, що і для проведення редуктазної проби з резазурином за ГОСТ 9225—84.

Хід аналізу. В стерильні пробірки наливають по 10 см3 молока і закривають стерильними гумовими пробками. Решту зразка зберігають до кінця аналізу в холодильнику при температурі 6—8 °С.

Одночасно ставлять контрольну пробу з пеніциліном. Для цього в пробірку наливають по 10 см3 молока, попередньо перевіреного на відсутність інгібуючої речовини.

Пробірки з молоком витримують у водяній бані при температурі 85—90 °С протягом 10 хв. Потім їх охолоджують до 44—45 °С і стерильною піпеткою вносять 0,3 см3 чутливої культури термофільного стрептокока. Вміст кожної пробірки ретельно перемішують триразовим перевертанням. Пробірки з молоком і культурою витримують протягом 2 год при температурі 42—43 °С в редуктазнику чи у водяній бані з терморегулятором. Додають 1 см3 0,05%-ного розчину резазурину температурою не нижче 18—20 °С. Вміст пробірок ретельно перемішують. Пробірки витримують у термостаті при температурі 42—43 °С протягом 15 хв і за зміною забарвлення молока визначають результат.

Молоко з наявністю інгібуючих речовин і контрольної проби має синьо-стальне, синьо-фіолетове чи фіолетове забарвлення, без інгібуючих речовин — рожеве чи біле. Метод дає змогу виявити вміст в молоці 0,01 МО пеніциліну, 0,005 % формаліну, 25 мг % активного хлору і 0,05 % перекису водню.

Контроль натуральності молока.

Розрізняють характер фальсифікації, тобто, що додано до молока, і ступінь фальсифікації — кількість доданих сторонніх речовин. Для визначення характеру і ступеню фальсифікації молока необхідно знати в досліджуваній і стійлових пробах вміст жиру, сухої речовини і СЗМЗ, густину молока.

Фальсифікація водою. При додаванні у молоко води знижується вміст сухої речовини, СЗМЗ, жиру, а також густина і кислотність.

Ступінь фальсифікації розраховують за формулою:

         СЗМЗ — СЗМЗ1
В = —————————— . 100 ,
                  СЗМЗ

де В — кількість доданої води, %,
     СЗМЗ — показник стійлової проби, %;
     СЗМЗ1 — показник досліджуваної проби, %.


Фальсифікація молока збираним молоком або зняттям вершків. При додаванні збираного молока або знятті вершків густина молока підвищується, вміст сухої речовини і жиру знижується, СЗМЗ не змінюється або дещо підвищується.

Ступінь фальсифікації розраховують за формулою

          Ж — Ж1
О = —————— . 100 ,
               Ж

де О — кількість збираного молока, %,
      Ж— вміст жиру в стійловій пробі, %,
      Ж1 — вміст жиру в досліджуваній пробі, %.


Подвійна фальсифікація. При одночасному додаванні до молока води і збираного молока вміст сухої речовини, СЗМЗ і жиру знижуються, а густина не змінюється або незначно відхиляється залежно від співвідношення доданих компонентів.

Ступінь фальсифікації визначають за формулами

                    (  Ж1 . 100 )
Д = 100 — ——————— ,
                            Ж

                      СЗМЗ1
В = 100 — ( ————— . 100 ) ,   О = Д — В ,
                       СЗМЗ

де Д — загальна кількість води і збираного молока, %,
     В — кількість води, доданої до молока, %,
     О — кількість доданого збираного молока, %,
      Ж1 — вміст жиру в дослідній пробі, %,
      Ж — вміст жиру в стійловій пробі, %,
     СЗМЗ1 — сухий знежирений молочний залишок дослідної проби, %,
     СЗМЗ — сухий знежирений молочний залишок стійлової проби, %.


Визначення соди у молоці. Для зниження кислотності і запобігання звертанню молока до нього додають соду. Проте при цьому молоко швидко псується, в ньому розвиваються гнильні мікроорганізми з утворенням шкідливих для людей речовин.

Визначають таку фальсифікацію за методом Косолапова. Для цього у пробірку відміряють 5 мл молока. Обережно по стінці вливають на молоко 5 крапель 0,04%-ного водноспиртового розчину бромтімолблау (у колбі на 100 мл розчиняють 0,04 г бромтімолблау в 20 мл 96-градусного етилового спирту і доливають до мітки дистильованою водою) і пробірку поміщають на 2 хв у штатив.

Кількість доданої соди визначають за кольором кола індикатора:

Колір кола Кількість соди,
доданої у молоко, %
Жовтий
Жовто-зелений 0,03
Світло-зелений 0,05
Темно-зелений 0,2
Синьо-зелений 0,3

Пробу з розоловою кислотою теж використовують для визначення соди в молоці. У пробірці змішують рівні об'єми (по 5 мл) молока і 0,2%-ного розчину розолової кислоти. Встановлюють зміни кольору — при наявності соди молоко має малиново-червоний колір, без соди — оранжевий.


Визначення формаліну в молоці. Формалін додають у молоко як консервант. Таке молоко непридатне до вживання.

У пробірку відміряють 2 мл сірчаної кислоти (до 100 мл сірчаної кислоти густиною 1,82 г/см3 додають 1 краплю азотної кислоти густиною 1,30). Обережно, не допускаючи змішування, по стінці вливають 2 мл молока. При наявності формаліну на межі зіткнення рідини утворюється фіолетове кільце, при його відсутності — жовте.


Визначення перекису водню у молоці (ГОСТ 24067—80). Перекис водню додають у молоко як консервант. При цьому воно непридатне до вживання.

У пробірці змішують 1 мл молока з 4 краплями йодистокалієвого крохмалю (3 г крохмалю розчиняють в невеликій кількості холодної води до одержання однорідної маси, яку вливають в 100 мл киплячої води, не допускаючи утворення грудочок).

Розчин охолоджують, додають до нього 3 г йодистого калію, попередньо розчиненого у кількох мілілітрах води, і додають 1 краплю сірчаної кислоти (змішують одну частину сірчаної кислоти густиною 1,84 г/см3 з трьома частинами води).

При наявності перекису водню молоко негайно стає синього кольору, без нього — колір протягом 10 хв не змінюється.


Ви дивилися сторінку - Контроль за якістю молока

Наступна сторінка      - Технологія виробництва яловичини

Попередня сторінка    - Технологія одержання та первинна обробка молока

Повернутися до початку сторінки Контроль за якістю молока

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 
Индекс цитирования.