Довідник зооінженера




Довідник зооінженера

Вступ

Корми і технологія їх виробництва

Зелені корми

Грубі корми

Силос

Коренебульбоплоди та баштанні культури

Зернові корми

Кормові відходи технічних виробництв

Харчові відходи

Корми тваринного походження

Корми мікробіологічного походження

Мінеральні добавки

Кормові небілкові азотисті добавки

Вітамінні препарати та антибіотики

Комбіновані корми

Нормована годівля сільськогосподарських тварин

Годівля великої рогатої худоби

Годівля свиней

Годівля овець

Годівля коней

Годівля сільськогосподарської птиці

Годівля кролів та хутрових звірів

Використання стимуляторів

Основи розведення сільськогосподарських тварин

Генетичні основи селекції

Методи розведення худоби

Мічення тварин і племінний облік

Крупномасштабна селекція

ЕОМ у племінній роботі

«Селекс» у молочному скотарстві

Виставки і виводки племінних тварин

Організаційні форми племінної роботи

Селекція молочної і м'ясної худоби

Загальні напрями і розвиток скотарства

Селекція молочної худоби

Селекція м'ясної худоби

Технологія виробництва молока і яловичини

Технологія виробництва молока

Нормативи технології виробництва молока

Моделювання перспективної технології виробництва молока

Технологія одержання та первинна обробка молока

Контроль за якістю молока

Технологія виробництва яловичини

Свинарство та технологія виробництва свинини

Породи свиней

Племінна робота у свинарстві

Утримання свиней

Технологія вирощування племінного молодняка

Технологія виробництва свинини на промисловій основі

Зоотехнічний облік у свинарстві

Технологія виробництва продукції вівчарства

Основні напрями вівчарства і породи овець

Основні положення племінної роботи

Продукція вівчарства

Технологія вівчарства і системи утримання овець

Технологія годівлі й утримання овець взимку з урахуванням особливостей кормовиробництва

Технологія годівлі й утримання овець влітку

Технологія відтворення стада й вирощування молодняка

Технологія стриження овець і реалізація вовни державі

Організація праці у вівчарстві

Використання собак у вівчарстві

Стандартизація у вівчарстві

Нормативи планування розвитку вівчарства

Технологія виробництва яєць і м'яса птиці

Біологічні особливості сільськогосподарської птиці технологічного призначення

Особливості племінної роботи в птахівництві

Інкубація яєць сільськогосподарської птиці

Технологія вирощування м'ясного молодняка сільськогосподарської птиці

Технологія утримання сільськогосподарської птиці

Конярство

Породи коней

Види продуктивності та використання коней

Відтворення коней

Приміщення й споруди для коней (ОНТП-9-81)

Збруя, упряж та вози

Технологія дрібного тваринництва

Кролівництво

Племінна робота

Технологія утримання і розведення кролів

Продукція кролівництва

Ставове рибництво

Структура рибницьких господарств

Правила експлуатації і догляду за гідротехнічними спорудами

Біологічні особливості основних ставових риб

Технологія вирощування товарної риби в ставках, садках і басейнах

Удобрення ставів

Технологія вирощування рибопосадкового матеріалу коропа і рослиноїдних риб

Племінна робота в рибництві

Бджільництво

Породи бджіл

Племінна робота в бджільництві

Транспортування і утримання бджіл

Технологія виробництва меду і воску

Використання бджіл для запилення сільськогосподарських культур

Кормова база бджільництва і методи її поліпшення

Організація праці на пасіці

Технологія відтворення сільськогосподарських тварин

Фізіологія розмноження сільськогосподарських тварин

Підприємства по осіменінню тварин

Обладнання й матеріали, які використовують при штучному осіменінню тварин

Оплата праці працівників племпідприємств та техніків по штучному осіменінню

Технологія одержання сперми і підготовка її до використання

Технологія і техніка штучного осіменіння тварин

Організація штучного осіменіння

Запліднення і фактори, що йому сприяють

Трансплантація ембріонів

Визначення вагітності в самок сільськогосподарських тварин

Організація родильних відділень

Неплідність і яловість тварин

Оцінка якості сільськогосподарських тварин та м'яса

Визначення вгодованості сільськогосподарських тварин

Оцінка якості м'яса

Здача-приймання худоби і птиці на м'ясокомбінаті

Технологічні лінії забою сільськогосподарських тварин

Зоогігієна з проектуванням тваринницьких комплексів

Гігієна утримання сільськогосподарських тварин

Основні гігієнічні вимоги до виробничих приміщень для утримання сільськогосподарських тварин

Проекти тваринницьких підприємств

Технологічне обгрунтування об'ємно-планувальних рішень тваринницьких об'єктів

Будівництво та реконструкція тваринницьких приміщень

Утримання тварин у літніх таборах

Основи ветеринарії

Класифікація хвороб

Поняття про патологію органів дихання і травлення в тварин промислових комплексів та їх профілактика

Принципи й організація профілактики травматизму в тваринництві

Поняття про найбільш небезпечні інфекційні й інвазійні захворювання великої рогатої худоби, свиней, птиці та інших тварин на тваринницьких комплексах і їх профілактика

Ветеринарно-санітарні заходи на сучасних тваринницьких комплексах

Механізація та електрифікація тваринництва

Машини і обладнання для водопостачання та напування тварин

Машини та обладнання для заготівлі кормів

Машини та обладнання для приготування різних видів кормів

Кормоцехи для приготування кормових сумішей

Машини для роздавання кормів

Машини та обладнання для видалення гною

Машини та обладнання для доїння корів та первинної обробки молока

Обладнання для вирощування та утримання птиці

Обладнання для створення мікроклімату в тваринницьких приміщеннях та його експлуатація

Електрообладнання у тваринництві

Машини і обладнання для стриження та санітарної обробки овець

Технічне обслуговування машин і обладнання на фермах

Планування, організація та управління в тваринництві

Планування виробництва у тваринництві

Організація виробництва продукції тваринництва

Організація праці

Господарський розрахунок

Організація оплати праці

Управління виробництвом у тваринництві

Аналіз виробничої діяльності

Комплексний аналіз госпрозрахункових тваринницьких підрозділів

Моделювання виробничих процесів

Економіка виробництва тваринницької продукції

Економічні показники виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств

Ефективність використання виробничого потенціалу.

Науково-технічний прогрес

Облік у тваринництві

Застосування ЕОМ у тваринництві

Охорона праці і техніка безпеки

Обов'язки спеціалістів сільського господарства по охороні праці й техніці безпеки

Організація навчання й інструктажу по техніці безпеки працівників тваринництва

Відповідальність за порушення правил і норм охорони праці

Правила техніки безпеки при догляді за сільськогосподарськими тваринами на спеціалізованих фермах

Гігієна праці і правила особистої гігієни працівників тваринництва

Техніка безпеки при хімічному способі обробки грубих кормів


   Література
   Карта сайта

Годівля овець

Годівля баранів-плідників. При організації годівлі баранів-плідників необхідно насамперед враховувати високу статеву активність і вовнову продуктивність тварин. При неповноцінній годівлі статева активність і якість сперми знижуються, погіршується якість вовни. Шкодить тваринам і ожиріння. їх рухливість і статева активність при цьому знижуються, вони відмовляються від садки. Тому годівля баранів-плідників повинна бути організована так, щоб вони протягом року мали заводську вгодованість.

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Годівля баранів-плідників нормується з врахуванням живої маси, інтенсивності використання і рівня вовнової продуктивності. Норми годівлі баранів-плідників наведено в таблиці 53.

Таблиця 53.

Деталізовані норми годівлі баранів-плідників, на голову за добу
(Богданов Г.О. та ін., 1981)

 

У непарувальний період до раціонів баранів-плідників можна вводити 1,5—2 кг сіна бобового і злакового, 1,5—2 — кукурудзяного силосу, 1 — кормових буряків, 0,6—0,8 кг суміші концентрованих кормів або комбікорму. В літній період раціони складають із зелених кормів та концкормів або комбікормів. Годують баранів у непарувальний період 2—3 рази на добу.

Починають підготовку баранів до парування за 1—1,5 міс. їх повільно переводять на раціон парувального періоду, зменшуючи даванку соковитих або зелених кормів за рахунок збільшення концентрованих. Орієнтовний раціон для баранів-плідників у парувальний період такий: сіно злакове різнотравне — 1,2 кг, сіно люцернове — 0,5, ячмінь — 0,4, висівки пшеничні — 0,2, шрот соняшниковий — 0,1, горох — 0,2, буряки кормові — 1, морква — 0,5 кг, сіль кухонна — 1,8 г, сірка елементарна — 3,5 г (Венедіктов А. М. та ін., 1983).

При інтенсивному використанні баранів у раціон необхідно вводити високобілкові корми тваринного і рослинного походження (збиране молоко, м'ясо-кісткове борошно, яйця, гранульоване люцернове трав'яне борошно, макуху або шрот). Нестача у раціоні кальцію і фосфору компенсується за рахунок введення мінеральних добавок.

 

Годівля вівцематок.

Годівля кітних вівцематок. Норми годівлі для вівцематок складені з урахуванням живої маси, продуктивності, фізіологічного стану (ялові, кітні, лактуючі). Плодючість вівцематок залежить від їх вгодованості в період осіменіння. При нижчесередній вгодованості кількість ялових маток збільшується в 4—5 раз. В період кітності, який продовжується в овець 150—152 дні, потреба в енергії та поживних речовинах збільшується у зв'язку з ростом плода. В цей період відбувається також утворення вовни, а при достатній годівлі і відкладання в тілі поживних речовин, необхідних для майбутньої лактації. В таблиці 54 наведено добові норми годівлі по періодах кітності з урахуванням живої маси і настригу вовни.

Таблиця 54.

Деталізовані норми годівлі холостих і кітних вівцематок, на голову за добу
(Богданов Г.О. та ін., 1981)

 

Годівля підсисних вівцематок. Нормована годівля підсисних вівцематок залежить від живої маси, вовнової продуктивності, молочності і кількості ягнят. Норми годівлі підсисних вівцематок наведено в таблиці 55.

Таблиця 55.

Деталізовані норми годівлі підсисних вівцематок, на голову за добу
(Богданов Г.О. та ін., 1981)

 

При раціональній організації годівлі лактуючих вівцематок необхідно враховувати кількість вуглеводів у раціонах. Їх повинно бути 24—27 % до сухої речовини.

На 1 г цукру припадає 1,5—1,8 г крохмалю, оптимальне відношення цукру і перетравного протеїну — 1 : 1.

Після окоту в перші 2—3 дні вівцематкам згодовують високоякісне сіно, концентровані корми, гранульовані кормосуміші або трав'яне борошно. Пізніше вводять у раціон сінаж, коренеплоди. Напувати вівцематок необхідно не менше двох разів на добу.

В останні роки в годівлі вівцематок широко використовують сипучі та гранульовані повнораціонні кормосуміші, ефективність згодовування яких доведена практикою та численними науковими дослідженнями.

Влітку для вівцематок головним кормом є зелена трава. їх випасають на природних або культурних пасовищах або згодовують зелені корми з годівниць. Кожній вівцематці згодовують трави 7—9 кг за добу. У літні раціони для збалансування їх за сухою речовиною вводять гранульовані кормосуміші або грубі корми.

 

Годівля ягнят та ремонтного молодняка. Інтенсивність росту ягнят в перші два місяці життя залежить від молочності вівцематок. З 10—12-денного віку ягнят привчають до поїдання високоякісного сіна з люцерни та конюшини, плющеного вівса, ячменю, кукурудзи, трав'яних гранул. У 4-тижневому віці раціони ягнят доповнюють кормовими буряками, силосом, сінажем. Зелені корми починають згодовувати з 8-тижневого віку. Вже у 4-місячному віці добре розвинуті ягнята з'їдають по 2 кг зеленої маси за добу. Схема підгодівлі ягнят при інтенсивному та помірному вирощуванні наведена в таблиці 56.

Таблиця 56.

Схема підгодівлі ягнят до 4-місячного віку, кг на голову за добу
(за даними Науково-дослідного інституту тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР)

Компоненти

Вік ягнят, міс

1

2

3

4

Інтенсивне вирощування

Комбікорм

0,2 0,3 0,4

Сіно злаково-бобове

0,1 0,2 0,3

Гранули з люцернового борошна

0,1 0,15 0,2

Силос кукурудзяний

0,2 0,4 0,6

Кормові буряки

0,2 0,4 0,6

Помірне вирощування (Дьяченко Л.С., 1983)

Сіно бобових

0,2 0,3 0,4

Силос кукурудзяний

0,2 0,4 0,1

Коренеплоди

0,2 0,3

Концкорми

0,04 0,1 0,2 0,25

Сіно злакових

0,2 0,3 0,4

Силос злаково-бобовий

0,3 0,6 1,0

Зелена маса

0,9 1,6 2,6

 

Після 4-місячного віку молодняк переводять на стійлово-пасовищне утримання. Основним показником повноцінності годівлі молодняка в цей період є його загальний стан та жива маса. Середньодобовий приріст повинен становити 200 г і більше. У річному віці ремонтний молодняк повинен мати 90 % маси дорослих овець.

Норми годівлі племінного молодняка встановлюють залежно від віку, живої маси тварини і середньодобового приросту (табл. 57).

Таблиця 57.

Деталізовані норми годівлі племінного молодняка овець, на голову за добу
(Богданов Г.О. та ін., 1981)

 

У раціони для ярок вводять 1 — 1,5 кг злаково-бобового сіна, 0,3 — суміші концкормів, 1—2 кг силосу або сінажу і вдосталь соломи. Баранчикам дають більше сіна на 0,5 кг і на 0,15 кг комбікормів.

 

Годівля ягнят при ранньому відлученні. Нині найбільш поширене відлучення ягнят після 30-денного віку з наступним інтенсивним вирощуванням на м'ясо з використанням комбікормів та кормосумішей. При вирощуванні ягнят раннього відлучення пропонується використовувати кормосуміші, рецепти яких наведено в таблиці 58.

Таблиця 58.

Склад розсипних кормосумішей для ягнят в різні строки відлучення,
% за масою
(за даними Науково-дослідного інституту тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР)

Компоненти

Вік ягнят при відлученні, дні

30—40

50—60

Дерть вівсяна

30 24

          ячмінна

16 16

          горохова

10 10

Висівки пшеничні

10 10

Борошно люцернове трав'яне

5 15

Молоко збиране сухе

6

Макуха соняшникова

8 10

Білково-вітамінно-мінеральна добавка промислового виробництва (БВМД)

15 15

 

Відгодівля овець. На відгодівлю ставлять молодняк і вибракуваних дорослих овець. Останніми роками практикується інтенсивна відгодівля молодняка до досягнення живої маси 40—50 кг в 7—8-місячному віці. Витрати корму на 1 кг приросту живої маси у молодняка до 6-місячного віку становлять 4—4,5 корм, од., до 1 року — 7—8 корм. од.

Відгодовують молодняк сіном, соковитими і концентрованими кормами. Останні в раціонах повинні становити 45—50 % за поживністю. Така відгодівля дає змогу одержувати високоцінне нежирне м'ясо.

При помірній відгодівлі ягнят вирощують до досягнення живої маси 50—55 кг у 8—11-місячному віці.

При відгодівлі дорослих овець (вибракувані вівцематки, валухи, понадремонтний молодняк старше року) використовують грубі та соковиті корми. Доцільно ставити на відгодівлю дорослих тварин після весняного стриження і відгодовувати їх на пасовищі.

Норми годівлі для молодняка і дорослих овець на відгодівлі наведені в таблицях 59 і 60.

Таблиця 59.

Деталізовані норми годівлі молодняка овець на відгодівлі, на голову за добу
(Богданов Г.О. та ін., 1981)

 

Таблиця 60.

Деталізовані норми годівлі дорослих овець на відгодівлі, на голову за добу
(Богданов Г.О. та ін., 1981)

 

Найвищі середньодобові прирости при відгодівлі як молодняка, так і дорослих овець одержують при використанні повнораціонних гранульованих кормосумішей. Молодняку 4—8-місячного віку згодовують 1,6—1,8 кг, дорослим вівцям — 2,5 кг гранул за добу. При використанні гранул грубих кормів у раціоні повинно бути 15— 20 %, соковитих — 50—55, концентрованих на початку відгодівлі — 20—25, в кінці — 30—35 %.


Ви дивилися сторінку - Годівля овець

Наступна сторінка      - Годівля коней

Попередня сторінка    - Годівля свиней

Повернутися до початку сторінки Годівля овець

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 
Индекс цитирования.