Скотный двор Скотный двор

Довідник зооінженера

 

Довідник зооінженера

Вступ

Корми і технологія їх виробництва

Зелені корми

Грубі корми

Силос

Коренебульбоплоди та баштанні культури

Зернові корми

Кормові відходи технічних виробництв

Харчові відходи

Корми тваринного походження

Корми мікробіологічного походження

Мінеральні добавки

Кормові небілкові азотисті добавки

Вітамінні препарати та антибіотики

Комбіновані корми

Нормована годівля сільськогосподарських тварин

Годівля великої рогатої худоби

Годівля свиней

Годівля овець

Годівля коней

Годівля сільськогосподарської птиці

Годівля кролів та хутрових звірів

Використання стимуляторів

Основи розведення сільськогосподарських тварин

Генетичні основи селекції

Методи розведення худоби

Мічення тварин і племінний облік

Крупномасштабна селекція

ЕОМ у племінній роботі

«Селекс» у молочному скотарстві

Виставки і виводки племінних тварин

Організаційні форми племінної роботи

Селекція молочної і м'ясної худоби

Загальні напрями і розвиток скотарства

Селекція молочної худоби

Селекція м'ясної худоби

Технологія виробництва молока і яловичини

Технологія виробництва молока

Нормативи технології виробництва молока

Моделювання перспективної технології виробництва молока

Технологія одержання та первинна обробка молока

Контроль за якістю молока

Технологія виробництва яловичини

Свинарство та технологія виробництва свинини

Породи свиней

Племінна робота у свинарстві

Утримання свиней

Технологія вирощування племінного молодняка

Технологія виробництва свинини на промисловій основі

Зоотехнічний облік у свинарстві

Технологія виробництва продукції вівчарства

Основні напрями вівчарства і породи овець

Основні положення племінної роботи

Продукція вівчарства

Технологія вівчарства і системи утримання овець

Технологія годівлі й утримання овець взимку з урахуванням особливостей кормовиробництва

Технологія годівлі й утримання овець влітку

Технологія відтворення стада й вирощування молодняка

Технологія стриження овець і реалізація вовни державі

Організація праці у вівчарстві

Використання собак у вівчарстві

Стандартизація у вівчарстві

Нормативи планування розвитку вівчарства

Технологія виробництва яєць і м'яса птиці

Біологічні особливості сільськогосподарської птиці технологічного призначення

Особливості племінної роботи в птахівництві

Інкубація яєць сільськогосподарської птиці

Технологія вирощування м'ясного молодняка сільськогосподарської птиці

Технологія утримання сільськогосподарської птиці

Конярство

Породи коней

Види продуктивності та використання коней

Відтворення коней

Приміщення й споруди для коней (ОНТП-9-81)

Збруя, упряж та вози

Технологія дрібного тваринництва

Кролівництво

Племінна робота

Технологія утримання і розведення кролів

Продукція кролівництва

Ставове рибництво

Структура рибницьких господарств

Правила експлуатації і догляду за гідротехнічними спорудами

Біологічні особливості основних ставових риб

Технологія вирощування товарної риби в ставках, садках і басейнах

Удобрення ставів

Технологія вирощування рибопосадкового матеріалу коропа і рослиноїдних риб

Племінна робота в рибництві

Бджільництво

Породи бджіл

Племінна робота в бджільництві

Транспортування і утримання бджіл

Технологія виробництва меду і воску

Використання бджіл для запилення сільськогосподарських культур

Кормова база бджільництва і методи її поліпшення

Організація праці на пасіці

Технологія відтворення сільськогосподарських тварин

Фізіологія розмноження сільськогосподарських тварин

Підприємства по осіменінню тварин

Обладнання й матеріали, які використовують при штучному осіменінню тварин

Оплата праці працівників племпідприємств та техніків по штучному осіменінню

Технологія одержання сперми і підготовка її до використання

Технологія і техніка штучного осіменіння тварин

Організація штучного осіменіння

Запліднення і фактори, що йому сприяють

Трансплантація ембріонів

Визначення вагітності в самок сільськогосподарських тварин

Організація родильних відділень

Неплідність і яловість тварин

Оцінка якості сільськогосподарських тварин та м'яса

Визначення вгодованості сільськогосподарських тварин

Оцінка якості м'яса

Здача-приймання худоби і птиці на м'ясокомбінаті

Технологічні лінії забою сільськогосподарських тварин

Зоогігієна з проектуванням тваринницьких комплексів

Гігієна утримання сільськогосподарських тварин

Основні гігієнічні вимоги до виробничих приміщень для утримання сільськогосподарських тварин

Проекти тваринницьких підприємств

Технологічне обгрунтування об'ємно-планувальних рішень тваринницьких об'єктів

Будівництво та реконструкція тваринницьких приміщень

Утримання тварин у літніх таборах

Основи ветеринарії

Класифікація хвороб

Поняття про патологію органів дихання і травлення в тварин промислових комплексів та їх профілактика

Принципи й організація профілактики травматизму в тваринництві

Поняття про найбільш небезпечні інфекційні й інвазійні захворювання великої рогатої худоби, свиней, птиці та інших тварин на тваринницьких комплексах і їх профілактика

Ветеринарно-санітарні заходи на сучасних тваринницьких комплексах

Механізація та електрифікація тваринництва

Машини і обладнання для водопостачання та напування тварин

Машини та обладнання для заготівлі кормів

Машини та обладнання для приготування різних видів кормів

Кормоцехи для приготування кормових сумішей

Машини для роздавання кормів

Машини та обладнання для видалення гною

Машини та обладнання для доїння корів та первинної обробки молока

Обладнання для вирощування та утримання птиці

Обладнання для створення мікроклімату в тваринницьких приміщеннях та його експлуатація

Електрообладнання у тваринництві

Машини і обладнання для стриження та санітарної обробки овець

Технічне обслуговування машин і обладнання на фермах

Планування, організація та управління в тваринництві

Планування виробництва у тваринництві

Організація виробництва продукції тваринництва

Організація праці

Господарський розрахунок

Організація оплати праці

Управління виробництвом у тваринництві

Аналіз виробничої діяльності

Комплексний аналіз госпрозрахункових тваринницьких підрозділів

Моделювання виробничих процесів

Економіка виробництва тваринницької продукції

Економічні показники виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств

Ефективність використання виробничого потенціалу.

Науково-технічний прогрес

Облік у тваринництві

Застосування ЕОМ у тваринництві

Охорона праці і техніка безпеки

Обов'язки спеціалістів сільського господарства по охороні праці й техніці безпеки

Організація навчання й інструктажу по техніці безпеки працівників тваринництва

Відповідальність за порушення правил і норм охорони праці

Правила техніки безпеки при догляді за сільськогосподарськими тваринами на спеціалізованих фермах

Гігієна праці і правила особистої гігієни працівників тваринництва

Техніка безпеки при хімічному способі обробки грубих кормів

Література

Карта сайта

 

Генетичні основи селекції

Цитогенетичні методи селекції. Селекція — наука, яка розробляє шляхи створення нових і поліпшення існуючих порід тварин і штамів мікроорганізмів. Цитогенетика — наука, яка вивчає зв'язок кількісної й якісної мінливості спадкових структур клітин з біологічними та господарсько-корисними ознаками тварин. Спадкова інформація живих клітин і організмів у цілому зконцентрована в хромосомах, структурних елементах ядра.

Ознаки тварин детерміновані генами, які є матеріальними носіями спадковості. Гени розташовані в хромосомах. У процесі поділу клітин хромосоми подвоюються, забезпечуючи копіювання спадкового матеріалу. У кожну дочірню клітину тіла тварини потрапляє певний набір хромосом, що підтримує успадкування спадкової інформації. Хромосоми складаються в основному з дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). На обмежених ділянках ДНК, де розміщені гени, синтезується інформаційна рибонуклеїнова кислота (РНК), яка забезпечує перенесення спадкової інформації від ДНК до білка. У статевих клітинах міститься гаплоїдний (половинний) набір хромосом.

При заплідненні зигота одержує половину спадкової інформації від матері через яйцеклітину і половину від батька через спермій.

Таке об'єднання спадкових програм батьків забезпечує комбінативну мінливість, тобто одержання особин з новими якісними ознаками, як результат взаємодії батьківських генів. Знаючи спадкові особливості генів конкретних ознак, можна створювати селекційно-генетичні програми одержання тварин із заданими якостями.

Кількість і форма хромосом постійні для кожного виду тварин (табл. 82).

Таблиця 82.

Каріотипи основних видів сільськогосподарських тварин

Вид тварин

Кількість хромосом

Вид тварин

Кількість хромосом

Велика рогата худоба

60

Норки

28

Кози

60

Кури

78

Вівці

54

Індики

80

Коні

64

Качки

80

Свині

38

Гуси

82

Кролі

44

 

 

Із загальної кількості хромосом дві визначають стать тварини. Статеві хромосоми чоловічих і жіночих особин різняться між собою. Стать, яка має однакові статеві хромосоми, а значить і продукує статеві клітини одного сорту, називається гомогаметною, а яка має різні статеві хромосоми — гетерогаметною.

Порушення нормального каріотипу тварин призводить до появи природжених спадкових аномалій, зміни фізіологічних функцій організму і, як наслідок, до зниження продуктивності й загибелі.

Причиною зміни каріотипу тварин може бути мутація, яка виникає під дією на організм різних фізичних (альфа-промені, протони, швидкі електрони, проникаюча радіація, нейтрони, ультрафіолетові промені), хімічних (акридинові барвники, перекиси, алкалоїди, солі важких металів, гідроксиламін, азотиста кислота, канцерогени, інсектициди, гербіциди, етиленаміни, епоксиди), а також біологічних факторів. За характером перебудови генетичного апарату клітини мутації ділять на такі групи:

а) геномні, пов'язані із зміною всього хромосомного комплексу. До них відносять поліплоїдію — кратне збільшення числа хромосом, що призводить до ембріональної загибелі організму, і гетероплоїдію — збільшення чи зменшення однієї чи двох хромосом, що призводить до виникнення істотних відхилень фізіологічних особливостей організму від норми;

б) хромосомні перебудови, зумовлені зміною будови окремих хромосом. Серед відомих у сільськогосподарських тварин аномалій хромосом — робертсонівські транслокації. Ці зміни відбуваються при злитті двох хромосом в одну. У великої рогатої худоби часто зустрічаються транслокації хромосом 1/16, 1/25, 1/27, 1/29, 2/4, 5/21, 6/17. Найбільше поширена транслокація 1/29. Фенотипово це проявляється у зниженні відтворювальної здатності бугаїв. Частота проявів робертсонівських транслокацій у великої рогатої худоби за типом 1/29 різних порід така: голштинська — 14,3 %, симентальська — 2,7—3,2, шароле — 0,5—3,8, швіцька 0,2—1,8 %. Цитогенетичний аналіз дає змогу виявити носіїв аномалій хромосом у ранньому віці і своєчасно вибраковувати їх;

в) крапкові, пов'язані із зміною окремих генів, що призводить до зміни білків, які синтезуються під контролем цих генів. Із зміною білка-фермента порушуються обмінні процеси в клітині й організмі, що може бути причиною зниження його життєздатності чи загибелі.

Мутації можуть бути спонтанними (мимовільними, природними) й індукованими (штучними).

Природний і штучний мутагенези підвищують частоту мутацій, що призводить до наростання спадкової мінливості, яка дає матеріал, з якого селекціонер може вибрати найбільш цікаві форми. Однак в даний час викликати штучні мутації у тварин для одержання нових селекційних ознак ще не вдається.

В експериментальних дослідженнях виявлено паралелізм між мінливістю генетичного апарату соматичних і статевих клітин тварин. Це дає змогу проводити цитогенетичне тестування тварин і здійснювати відбір і підбір пар з нормальним каріотипом.

Мета цитогенетичних досліджень сільськогосподарських тварин — картування генів у хромосомах, розробка способів спрямованої зміни спадкової інформації на рівні хромосом, створення методів маркування тварин за каріологічними ознаками, пов'язаними з високою продуктивністю і здоров'ям.

Імуногенетика. Імуногенетика вивчає спадкову зумовленість груп крові, типів гемоглобіну, ферментів, білків сироватки крові, білків молока, яєць.

Імуногенетичний аналіз систем груп крові має велике значення й широко використовується в зоотехнічних і ветеринарних роботах в зв'язку з такими проблемами, як імуногенетична сумісність крові між донором і реципієнтом, при трансплантаціях тканин, органів і ембріонів, імунної сумісності гамет при заплідненні. Важливим є також встановлення фактів і причин змін імунітету в процесі онтогенезу, вивчення проблем відсутності імунної реакції на чужий антиген і явище патологічного утворення антитіл проти своїх антигенів.

У зоотехнії до найважливіших питань, які вирішуються з використанням еритроцитарних антигенів груп крові і поліморфних систем білків і ферментів крові й молока, відносяться такі: характеристика генетичної структури порід; контроль походження потомства за групами крові і поліморфними системами батьків й використання уточненого походження при оцінці бугаїв-плідників за якістю потомства; виявлення зв'язків груп крові і поліморфних систем з продуктивністю тварин; рання оцінка тварин за майбутньою продуктивністю і прогнозування підбору батьківських пар; виявлення зв'язків груп крові й поліморфних систем з відтворювальною здатністю тварин та поєднуваності батьківських пар за імуногенетичною сумісністю; виявлення зв'язків з спадковими хворобами тварин і вдосконалення селекційних прийомів для створення популяцій, вільних від спадкових хвороб і аномалій, стійких проти таких хвороб.

У межах виду і навіть породи особини різняться між собою за біохімічними генетично зумовленими ознаками, які проявляються у вигляді систем антигенів. Антигени — це органічні речовини, які викликають при введенні в організм розвиток специфічних імунологічних реакцій у вигляді гемолізу, аглютинації й преципітації. Для діагностики використовують спеціально виготовлені моноспецифічні сироватки, до складу кожної з них входить одне із специфічних антитіл, яке реагує з певним антигеном. Моноспецифічну сироватку, яку використовують для тестування групи крові реципієнта, одержують від спеціально імунізованих тварин-донорів. Антитіла — це імуноглобуліни, що утворюються в організмі під дією антигенів.

Гени, які зумовлюють утворення еритроцитних антигенів, успадковуються незалежно один від одного, якщо вони локалізовані в різних парах хромосом і зчеплено, якщо розміщені в одній парі хромосом. Окремі гени можуть змінюватись, утворюючи серію множинних алелів, і зумовлюючи відповідні зміни антигенів еритроцитів. Сукупність антигенів, які контролюються одним локусом, називається генетичною системою груп крові. Антигени успадковуються за типом кодомінування, тобто в гетерозиготному стані фенотипово повністю проявляються обидва алелі. Кожна тварина одержує один алель від матері, а другий — від батька. Тому в еритроцитах будь-якої особини можуть міститись лише такі антигени, які були в одного з батьків.

Після народження тварин групи крові не змінюються і не залежать від умов утримання й годівлі. Генетичні системи груп крові й антигени позначають прописними й строчними буквами латинського алфавіту. В однієї тварини в кожному з локусів може бути не більше двох алелів. Генотип тварини пишуть через косу лінію (А/А).

Імуногенетична номенклатура для різних видів тварин має свої особливості. У великої рогатої худоби виявлено 12 генетичних систем груп крові: А, В, C, F—V, J, L, М, N', Т', S, Z, R'—S', які синтезують понад 100 антигенів (табл. 83). Система А включає вісім антигенів. Система В має понад 40 антигенів і в різних комбінаціях. утворює 500 і більше алелів (груп крові).

У свиней виявлено 17 генетичних систем груп крові: А, В, C, D, Е, F, Q, Н, І, J, К, L, М, N, О, Р, Q, які контролюють 83 еритроцитарних антитіла.

У коней встановлено десять систем: А, C, D, К, Р, Q, Fс, Т, U, S, які контролюють 20 антигенних факторів.

У овець виявлено 16 генетичних систем: А, В, С, D, J, М, R, X—Z, Сon, F30, F4, Нel, Y, Т, V, РV, які контролюють 39 антигенів.

У кіз ідентифіковано п'ять систем груп крові: В, С, М, R, F30.

У курей відкрито 14 систем: А, В, С, D, Е, Н, J. Y, К, Z, N, R, Р, Vh, які контролюють 95 антигенів.

Таблиця 83.

Системи генетичних груп крові великої рогатої худоби й свиней

Системи (локуси)

Антигени (моноспецифічні сиворотки-реагенти)

Кількість антигенів

 

Велика рогата худоба

 
A A, A1, A2, D, D1, D2, H, Z' 8
B B, B1, B2, G, G1, G2, G3, I, I1, I2, K, O, O1, O2, O3, O4, P, P1, P2, Q, Q1, Q2, T, T1, T2, Y1, Y2, A', A1, E', E'2, E'3, E'4 Понад 40
C C1, C2, C3, E, R1, R2, W, W1, W2і ін. Понад 10
FV F (F1, F2), V 2
J J1, J2 2
L L 1
M M1, M2, M', m 4
N' N'' 1
T' T' 1
S S (S1, S2), U (U1, U2), H', U' (U'1, U'2), H", S", U" 10
Z Z (Z1, Z2) 1
R'S' R', S' 2
 

Свині

 
A Ac, Ap, Ao, Aw, Ax 5
B Ba, Bb 2
C Ca, Cb, Cc 3
D Da, Db 2
E Ea, Eb, Ed, Ee, Ef, Eg, Eh, Ei, Ej, Ek, EL, Em, En, Eo, Ep, Er, 16
F Fa, Fb, Dc, Fd 4
G Ga, Gb, Gc 3
H Ha, Hb, Hc, Hd, He 5
I Ia, Ib 2
J Ja, Jb 2
K Ka, Kb, Kc, Kd, Ke, Kf, Ko 6
L La, Lb, Lc, Ld, Le, Lf, Lg, Lh, Li, Lj, Lk, LL, Lm 13
M Ma, Mb, Mc, Md, Me, Mf, Mg, Mh, Mi, Mj, Mk 11
N Na, Nb, Nc 3
O Oa, Ob 2
P Pa, Po 2
Q Ga, Qo 2

 

Методи визначення груп крові. У великої рогатої худоби і овець групи крові визначають за реакцією гемолізу. Для цього 2 мл крові беруть з яремної вени у пробірку з консервантом.

Консервант (3 г глюкози, 2 г лимоннокислого натрію, 1,8 мг стрептоциду, розчинених у 100 мл дистильованої води), наливають в пробірку у кількості 0,5 мл, сюди ж беруть кров.

Для відділення еритроцитів від плазми кров центрифугують 10 хв з швидкістю 1500 об./хв. Надосадову рідину відсмоктують і, доливши в пробірку фізіологічний розчин, вміст знову центрифугують. Цю операцію повторюють тричі.

Для визначення груп крові використовують 0,25 мл відмитих еритроцитів з додаванням до них 9,75 мл фізіологічного розчину.

У лунки з поліетиленових блоків розносять по дві краплі реагента, потім додають одну краплю (0,05 мл) 2,5%-ної суспензії еритроцитів досліджуваної тварини. Суміш перемішують, витримують 15 хв при кімнатній температурі і додають по одній краплі комплемента (сиворотка крові кроля) . Суміш знову перемішують і інкубують 2—3 год при температурі 26—25 °С. При наявності в еритроцитах антигена до даної сиворотки — реагента настає гемоліз; оболонки еритроцитів розриваються і гемоглобін надходить в середовище, зафарбовуючи його в рожевий колір.

У птиці і свиней групи крові визначають реакцією аглютинації. Однак у свиней не всі антигени можна виявити реакцією прямої аглютинації. У цих випадках застосовують пробу Кумбса (метод непрямої аглютинації).

 

Контроль достовірності походження тварин. Однією з головних областей практичного застосування груп крові є контроль походження тварин, оскільки в деяких стадах досить часті випадки помилок при визначенні походження тварин (до 20 %). Згідно з наказом Держагропрому СРСР у країні організовують виробничі лабораторії імуногенетики, основне завдання яких підтвердження достовірності походження плідників племпідприємств, маточного поголів'я і ремонтного молодняка на племінних заводах і в племінних радгоспах.

Походження тварини встановлюють імунологічно за наявністю антигенів у батьків та їх потомства (табл. 84). При встановленні батьків слід враховувати: у потомства можуть бути лише ті антигени, які є хоча б у одного з батьків; антигени, які є у матері, не можуть бути використані для визначення батька; антигени, які є в обох батьків, також не можуть бути показником походження потомства; батьків визначають за антигеном, який є у потомства і тільки в одного з передбачуваних батьків.

Таблиця 84.

Приклад визначення походження поросят
при осіменінні свиноматки змішаною спермою двох кнурів

Стать і номер тварини

Антигени

Аа

Еа

ЕЬ

Ее

Еf

Gb

Fa

Ka

Свиноматка № 260

+ + +

Кнур № 315

+ + + + +

Кнур № 545

+ + + +

Потомки № 160

+ + + + + +

              № 157

+ + + + +

              № 162

+ + + +

              № 159

+ + + + + +

              № 161

+ + +

              № 163

+ + + +

              № 164

+ + + + +

У прикладі, який розглядається, встановлено, що кнур № 315 є батьком потомків № 157 і № 162, а кнур № 545 — потомків № 160, № 158, № 161, № 163, №164. Це встановлено за антигенами Gb і Ка.

 

Біохімічний поліморфізм білків. Основу різноманітності поліморфних білків становить множинний алелізм генів. Поліморфні білки молока, яєць, крові, сперми, м'язів — це імуноглобуліни, ферменти та ін.

Аналіз частоти розподілу поліморфних білків у стадах дає змогу оцінити в них стан системи балансованого генетичного поліморфізму, а також вияснити походження і можливу перспективу еволюції даного стада чи будь-якої популяції. Найпоширенішим способом аналізу генетичного поліморфізму є зональний електрофорез у крохмальному чи поліакриламідному гелі.

У сільськогосподарських тварин відомо понад 30 поліморфних систем білків крові (табл. 85).

Таблиця 85.

Найпоширеніші поліморфні системи крові сільськогосподарських тварин
(Калашников О.П., 1982)

Система

Символ локуса

Кількість алелів

велика рогата худоба

вівці

свині

коні

Преальбумін

PR 2 3 2 10

Альбумін

Aj 9 7 3 3

Постальбумін

Ра 2 5 3

Трансферин

Tf 12 13 10

Посттрансферин

Pf 2

Церулоплазмін

Ср 3

Амілаза І

Am' 5 2 4

Амілаза II

Am2 2

Кисла фосфатаза

Аср 2 2 2

Лужна фосфатаза

F 2 3 3

Естераза

Es 2 3 2 6

Гаптоглобін

Hp 2 6

Гемоглобін

Hb 10 5 2

Карбоангідраза

Ca 4 2 2 5

Глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа

G-6-PD 2 23  

Діафораза

Dia 2 2 2

Фосфоглюкомутаза

PGM 2 2 2 3

Аспартатамінотрансфераза

GOT 2

β-лактоглобулін

β-lg 4

as-казеїн

as-Cn 4

β-казеїн

β-Cn 6

χ-казеїн

χ-Cn 2

γ-казеїн

γ-Cn 4

 

Генетична інженерія і біотехнологія. Завдання генетичної інженерії пов'язані з виділенням з клітин і перенесенням від донора до клітин-реципієнтів ядер, хромосом і генів, з перетворенням генетичних структур, конструюванням нових генів і геномів. Нині генетична інженерія широко застосовується на рівні мікроорганізмів. Одержані штами бактерій з включеними в них плазмідами з триптофановим опероном, які характеризуються посиленим синтезом триптофана.

Таким же чином, використовуючи плазміди, у клітини бактерій перенесли ген, який контролює синтез гормону соматостатину, який одержують з гіпоталамуса овець. Методами генетичної інженерії створені форми бактерій, які продукують людський інтерферон та інсулін. Нині проводяться роботи по створенню інтерферону для свиней і великої рогатої худоби.

Досягненням генетичної інженерії є також створення штама бактерій, які продукують амінокислоту треонін. Використовують її для збагачення кормів. Розвиток генетичної інженерії і біологічної науки визначили нову науку — біотехнологію, яка вивчає живий світ, його раціональне використання й перетворення.

Біотехнологічні методи прискореного відтворення високопродуктивних тварин включають трансплантацію ембріонів від високопродуктивних донорів менш цінним тваринам-реципієнтам.

Трансплантація ембріонів дає змогу оцінювати маточне поголів'я племінних тварин за якістю потомства. Особливо важливе значення має трансплантація в скотарстві. Розрахунки свідчать, що ступінь впливу трансплантації на поліпшення спадкових задатків у молочному скотарстві становить 8—10 %. Ефективне використання ембріонів високопродуктивних корів поліпшує генетичні якості всієї популяції.

Трансплантація ембріонів потребує чіткої організації обліку й звітності. Чіткий облік необхідний для постійного аналізу результатів випробування окремих схем, режимів і методів трансплантації.

 

Біометричні методи прогнозування селекції. Біометрія — наука про застосування методів варіаційної статистики для вивчення групових якостей у біології. Методи біометрії засновані на теорії ймовірності. Об'єктом дослідження біометрії є сільськогосподарські тварини, у яких вивчають закономірності мінливості й спадковості кількісних і якісних ознак.

Якщо на практиці неможливо провести дослідження дуже великих за чисельністю груп тварин, відбирають частину з них (вибірка) і на основі математичного аналізу роблять висновок про закономірності проявлення ознак всієї генеральної сукупності.

До основних статистичних величин, які характеризують мінливість і спадковість ознак різних груп тварин, а також взаємозалежність цих ознак, відносяться: М, lim, σ, CV, m, t, td, Р, г, R, h2, Sd, S еф.

Середня арифметична (М) виражає середній розмір проявлення ознаки. Розраховують її за формулою:

          Σ V

M = ———— ,

            n

де V — значення ознаки,
     п — кількість особин,
     
Σ — знак суми.

Ліміт (lim) — розмах мінливості. Це різниця між максимальним і мінімальним значеннями ознаки. Чим більший ліміт, тим вища мінливість.

Середнє квадратичне відхилення (σ) показує, на скільки в середньому кожна величина варіаційного ряду відхиляється від середньої арифметичної. Сигма є показником мінливості, який характеризує всю групу в цілому. Розраховують її за формулою:

Середнє квадратичне відхилення (σ)

де Σ V2 — сума квадратів значень ознаки;
  
 (Σ V) 2 — квадрат суми.

Приклад розрахунку сигми за жирномолочністю для вибірки, яка складається з трьох корів:

перша корова — вміст жиру 3 %, друга — 4, третя — 5 %.

               V 3,0 4,0 5,0 ΣV = 12

M = —————————————— ,

           V2 9,0 16,0 25,0 ΣV2 = 50

звідки

          3,0 + 4,0 + 5,0

M = ————————— = ± 4,0 %,

                    3

Середнє квадратичне відхилення (σ) .

Сигма виражається в тих же одиницях, що й ознака. Тому для порівняння варіаційних рядів за двома ознаками з різним вимірюванням (наприклад, за надоєм і жирномолочністю) мінливість виражають у відносних порівняльних одиницях.

Коефіцієнт варіації (СV) виражає ступінь мінливості в процентах, розраховують його за формулою:

             M

CV = ——— . 100 .

             σ

Чим більший коефіцієнт варіації, тим вища мінливість. Прийнято розрізняти мінливість сильну (СV >= 15 %), слабку (СV <= 5 %) і середню (СV = 5—15 %).

Всі вказані константи обчислюють по певній групі тварин (вибірці). Але якщо цю вибірку змінювати чисельно, то ймовірно й те; що будуть змінюватись і параметри, які її характеризують. Тому необхідно обчислювати ступінь достовірності встановлених величин по відношенню до генеральної сукупності. Ступінь достовірності залежить від числа варіантів і величини мінливості ознаки. Властивість вибіркових груп характеризувати відповідні генеральні сукупності з певною точністю і достатньою надійністю називається репрезентативністю. Помилки репрезентативності виникають лише внаслідок того, що ціле характеризується на основі дослідження однієї частини цього цілого. Похибку середньої арифметичної (т) розраховують за формулою:

                  σ

m = ± ———— ,

             V n - 1

Середня арифметична вважається достовірною, якщо вона перевищує похибку більш як у три рази (орієнтовно залежно від числа вибірки критерій достовірності знаходять за таблицею стандартних значень Стьюдента). Особливо важливе значення розрахунок похибок має в дослідницькій роботі, коли порівнюють будь-які групи тварин. У таких випадках критерій достовірності різниці обчислюють за формулою:

Критерій достовірності різниці

Різниця достовірна — це означає, що якщо у вибірковому дослідженні виявилась різниця між двома показниками двох вибіркових груп тварин, то така ж різниця за знаком буде і між показниками генеральних груп.

В зоотехнічній практиці користуються трьома значеннями ймовірностей Р>=0,95; Р>=0,99 і Р>=0,999, це означає, що ймовірність безпомилкового прогнозу становить відповідно 95, 99 і 99,9 %.

Поряд з характеристикою мінливості тварин за тією чи іншою ознакою біометричні методи дають змогу визначити і зв'язок між окремими ознаками. Наприклад, взаємозв'язок між надоєм і вмістом жиру в молоці. Для цього розраховують коефіцієнти кореляції й регресії.

Коефіцієнт кореляції (r) — це абстрактна величина, яка виражає ступінь зв'язку між двома ознаками від «0» до «1» і може мати додатне чи від'ємне значення. Кореляцію ділять на сильну (г>=0,75), слабку (г <=0,25) і середню (г = 0,25 —0,75). Враховується цей зв'язок при проведенні селекції за певними ознаками з тим, щоб передбачити можливі зміни інших ознак. Коефіцієнт кореляції обчислюють за формулою:

Коефіцієнт кореляції (r)

де С1 — сума квадратів центральних відхилень за першою ознакою;
      С
2 — за другою ознакою,
      Cd — за різницею значень ознак між рядами.

Коефіцієнт регресії (Rх/у) показує, наскільки змінюється одна з ознак, якщо інша, пов'язана з нею, змінюється на одиницю вимірювання. Наприклад, якщо між надоєм і вмістом жиру в молоці корів даного стада коефіцієнт кореляції становить 0,75; що вказує на тісну негативну залежність, то коефіцієнт регресії покаже, наскільки знизиться надій в кілограмах, якщо в процесі селекції вміст жиру в молоці корів підвищиться на 0,1 %. Обчислюють коефіцієнт регресії за формулою:

                    σx

R x/y = ———— .

                    σy

Похибки коефіцієнтів кореляції і регресії обчислюють за формулами:

Похибки коефіцієнтів кореляції і регресії

Коефіцієнти кореляції і регресії використовують при визначенні коефіцієнта спадковості і прогнозуванні ефективності селекції.

Коефіцієнт спадковості (h2) показує, яка частка загальної мінливості ознаки детермінована спадковістю. Існує багато способів визначення коефіцієнта спадковості. Найпростіший з них — це подвоєна величина кореляції чи регресії між показниками матерів і їх дочок: h2 = 2r (М — Д), або грунтуючись на явищі регресії:

            Д кращі — Д гірші

h2 = ——————————— . 2 .

           М кращі — М гірші

Різниця між середніми показниками кращих і гірших тварин повинна становити не менше однієї сигми.

Значення коефіцієнта спадковості змінюється від 0 до 1. За ним можна оцінювати мінливість показників від умов зовнішнього середовища.

У великої рогатої худоби, наприклад, найнижчі коефіцієнти спадковості за живою масою — 0,08—0,30 і вищі за вмістом жиру — 0,5—0,7.

У племінній роботі коефіцієнт спадковості використовують для вибору методів селекції. При показниках, які мають високий коефіцієнт спадковості, можна успішно вести масову селекцію, тобто відбір за фенотипом. При низьких показниках відбір ведуть за генотипом, використовуючи метод оцінки плідників за якістю потомства.

Ефективність селекції визначається: величиною селекційного диференціала (Sd), який вказує величину різниці між середніми показниками продуктивності тварин племінного ядра і середніми показниками всього стада; величиною спадковості селекціонованої ознаки (h2); швидкістю зміни поколінь (і); числом ознак, за якими ведуть селекцію; характером кореляцій між ознаками.

У загальному вигляді розрахунок ефективності селекції можна представити такою формулою:

              Sd . h2

S еф = ————— .

                   i

Наприклад, середній надій від корови по стаду становить 3000 кг молока, а від кращих тварин, які відібрані для відтворення — 3500 кг. Коефіцієнт спадковості надою по даному стаду дорівнює 0,3 (табл. 86). Щорічна заміна низькопродуктивних корів за рахунок надходження з племядра становить 20 %. Все стадо оновлюється за п'ять років.

               (3500-3000) . 0,3

S еф = ————————— = 30 кг.

                             5

Таблиця 86.

Мінливість і спадковість основних господарсько-корисних ознак
у сільськогосподарських тварин

Вид тварин

Ознаки

Коефіцієнт

варіації

спадковості

Корови

Надій

20—25 0,3—0,4

Вміст жиру

6—8 0,5—0,6

Вміст білка

5—7 0,5—0,6

Свині

Жива маса

3,8—12,4 0,3—0,5

Багатоплідність

4,9—10,5 0,1—0,25

Молочність

9,6—16,2 0,3—0,5

Вівці

Жива маса

15,5—19,2 0,4—0,55

Настриг вовни

20,5—22,5 0,5—0,55

Оплата корму

13,2—31,5 0,1—0,30

Отже, щорічний приріст надою за рахунок відбору маточного поголів'я становить в середньому 30 кг. Проте підвищення продуктивності стада можливе також за рахунок використання високопродуктивних бугаїв-поліпшувачів, інтенсивного використання генофонду високопродуктивних корів за рахунок трансплантації ембріонів, підбору поєднуваних ліній і родин.

Застосування сучасної обчислювальної техніки дає змогу централізувати систему племінного обліку, розробляти на основі генетико-математичного моделювання ефективні програми крупномасштабної селекції.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Генетичні основи селекції

Наступна сторінка -      Методи розведення худоби

Попередня сторінка -    Використання стимуляторів

Повернутися
до початку сторінки -   
Генетичні основи селекції

 

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.