Довідник зооінженера




Довідник зооінженера

Вступ

Корми і технологія їх виробництва

Зелені корми

Грубі корми

Силос

Коренебульбоплоди та баштанні культури

Зернові корми

Кормові відходи технічних виробництв

Харчові відходи

Корми тваринного походження

Корми мікробіологічного походження

Мінеральні добавки

Кормові небілкові азотисті добавки

Вітамінні препарати та антибіотики

Комбіновані корми

Нормована годівля сільськогосподарських тварин

Годівля великої рогатої худоби

Годівля свиней

Годівля овець

Годівля коней

Годівля сільськогосподарської птиці

Годівля кролів та хутрових звірів

Використання стимуляторів

Основи розведення сільськогосподарських тварин

Генетичні основи селекції

Методи розведення худоби

Мічення тварин і племінний облік

Крупномасштабна селекція

ЕОМ у племінній роботі

«Селекс» у молочному скотарстві

Виставки і виводки племінних тварин

Організаційні форми племінної роботи

Селекція молочної і м'ясної худоби

Загальні напрями і розвиток скотарства

Селекція молочної худоби

Селекція м'ясної худоби

Технологія виробництва молока і яловичини

Технологія виробництва молока

Нормативи технології виробництва молока

Моделювання перспективної технології виробництва молока

Технологія одержання та первинна обробка молока

Контроль за якістю молока

Технологія виробництва яловичини

Свинарство та технологія виробництва свинини

Породи свиней

Племінна робота у свинарстві

Утримання свиней

Технологія вирощування племінного молодняка

Технологія виробництва свинини на промисловій основі

Зоотехнічний облік у свинарстві

Технологія виробництва продукції вівчарства

Основні напрями вівчарства і породи овець

Основні положення племінної роботи

Продукція вівчарства

Технологія вівчарства і системи утримання овець

Технологія годівлі й утримання овець взимку з урахуванням особливостей кормовиробництва

Технологія годівлі й утримання овець влітку

Технологія відтворення стада й вирощування молодняка

Технологія стриження овець і реалізація вовни державі

Організація праці у вівчарстві

Використання собак у вівчарстві

Стандартизація у вівчарстві

Нормативи планування розвитку вівчарства

Технологія виробництва яєць і м'яса птиці

Біологічні особливості сільськогосподарської птиці технологічного призначення

Особливості племінної роботи в птахівництві

Інкубація яєць сільськогосподарської птиці

Технологія вирощування м'ясного молодняка сільськогосподарської птиці

Технологія утримання сільськогосподарської птиці

Конярство

Породи коней

Види продуктивності та використання коней

Відтворення коней

Приміщення й споруди для коней (ОНТП-9-81)

Збруя, упряж та вози

Технологія дрібного тваринництва

Кролівництво

Племінна робота

Технологія утримання і розведення кролів

Продукція кролівництва

Ставове рибництво

Структура рибницьких господарств

Правила експлуатації і догляду за гідротехнічними спорудами

Біологічні особливості основних ставових риб

Технологія вирощування товарної риби в ставках, садках і басейнах

Удобрення ставів

Технологія вирощування рибопосадкового матеріалу коропа і рослиноїдних риб

Племінна робота в рибництві

Бджільництво

Породи бджіл

Племінна робота в бджільництві

Транспортування і утримання бджіл

Технологія виробництва меду і воску

Використання бджіл для запилення сільськогосподарських культур

Кормова база бджільництва і методи її поліпшення

Організація праці на пасіці

Технологія відтворення сільськогосподарських тварин

Фізіологія розмноження сільськогосподарських тварин

Підприємства по осіменінню тварин

Обладнання й матеріали, які використовують при штучному осіменінню тварин

Оплата праці працівників племпідприємств та техніків по штучному осіменінню

Технологія одержання сперми і підготовка її до використання

Технологія і техніка штучного осіменіння тварин

Організація штучного осіменіння

Запліднення і фактори, що йому сприяють

Трансплантація ембріонів

Визначення вагітності в самок сільськогосподарських тварин

Організація родильних відділень

Неплідність і яловість тварин

Оцінка якості сільськогосподарських тварин та м'яса

Визначення вгодованості сільськогосподарських тварин

Оцінка якості м'яса

Здача-приймання худоби і птиці на м'ясокомбінаті

Технологічні лінії забою сільськогосподарських тварин

Зоогігієна з проектуванням тваринницьких комплексів

Гігієна утримання сільськогосподарських тварин

Основні гігієнічні вимоги до виробничих приміщень для утримання сільськогосподарських тварин

Проекти тваринницьких підприємств

Технологічне обгрунтування об'ємно-планувальних рішень тваринницьких об'єктів

Будівництво та реконструкція тваринницьких приміщень

Утримання тварин у літніх таборах

Основи ветеринарії

Класифікація хвороб

Поняття про патологію органів дихання і травлення в тварин промислових комплексів та їх профілактика

Принципи й організація профілактики травматизму в тваринництві

Поняття про найбільш небезпечні інфекційні й інвазійні захворювання великої рогатої худоби, свиней, птиці та інших тварин на тваринницьких комплексах і їх профілактика

Ветеринарно-санітарні заходи на сучасних тваринницьких комплексах

Механізація та електрифікація тваринництва

Машини і обладнання для водопостачання та напування тварин

Машини та обладнання для заготівлі кормів

Машини та обладнання для приготування різних видів кормів

Кормоцехи для приготування кормових сумішей

Машини для роздавання кормів

Машини та обладнання для видалення гною

Машини та обладнання для доїння корів та первинної обробки молока

Обладнання для вирощування та утримання птиці

Обладнання для створення мікроклімату в тваринницьких приміщеннях та його експлуатація

Електрообладнання у тваринництві

Машини і обладнання для стриження та санітарної обробки овець

Технічне обслуговування машин і обладнання на фермах

Планування, організація та управління в тваринництві

Планування виробництва у тваринництві

Організація виробництва продукції тваринництва

Організація праці

Господарський розрахунок

Організація оплати праці

Управління виробництвом у тваринництві

Аналіз виробничої діяльності

Комплексний аналіз госпрозрахункових тваринницьких підрозділів

Моделювання виробничих процесів

Економіка виробництва тваринницької продукції

Економічні показники виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств

Ефективність використання виробничого потенціалу.

Науково-технічний прогрес

Облік у тваринництві

Застосування ЕОМ у тваринництві

Охорона праці і техніка безпеки

Обов'язки спеціалістів сільського господарства по охороні праці й техніці безпеки

Організація навчання й інструктажу по техніці безпеки працівників тваринництва

Відповідальність за порушення правил і норм охорони праці

Правила техніки безпеки при догляді за сільськогосподарськими тваринами на спеціалізованих фермах

Гігієна праці і правила особистої гігієни працівників тваринництва

Техніка безпеки при хімічному способі обробки грубих кормів


   Література
   Карта сайта

Економічні показники виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств

В умовах перебудови народного господарства на основі науково-технічного прогресу, переходу на сучасні методи господарювання, розповсюдження прогресивних форм оплати праці в сільському господарстві кадри повинні мати високу кваліфікацію і високий рівень економічного мислення. У формуванні їх лежать знання економічних показників.

Валова продукція (В) — обсяг виробленої продукції за певний проміжок часу. На сільськогосподарських підприємствах в неї включають: вартість валового збору всіх сільськогосподарських культур у поточному році (В1), витрати на вирощування молодих багаторічних насаджень (В2), зміну (збільшення, зменшення) вартості незавершеного виробництва у рослинництві від початку й до кінця року (В3), вартість всієї продукції від використання сільськогосподарських тварин — молока, м'яса, яєць, вовни та ін. (В4), вартість продукції вирощування всіх видів сільськогосподарських тварин і птиці, приріст живої маси, приплід5), вартість виготовленого в господарстві інвентаря й інших виробів, а також грошові надходження за роботи й послуги, виконані на сторону (В6).

Валову продукцію визначають у поточних і порівняльних цінах за формулою:

В = В1 + В2 + В3 + В4 + В5 + В6.

Товарна продукція (Т) — частина валової продукції, реалізованої підприємством на сторону, яка включає: вартість продукції, реалізованої заготівельним організаціям в рахунок плану державних закупок і споживспілці (Т1), вартість продукції, реалізованої іншим організаціям і підприємствам (Т2), вартість продукції, реалізованої на колгоспному ринку (Т3), вартість продукції, реалізованої колгоспникам, робітникам і службовцям в рахунок оплати праці і відпущеної для громадського харчування (Т4), вартість продукції, відпущеної в рахунок оплати праці залучених з сторони працівників (Т5). Товарну продукцію визначають за формулою:

Т = Т1 + Т2 + Т3 + Т4 + Т5.

Товарність продукції (Тп) — питома вага товарної продукції в загальному обсязі виробленої. Визначають по господарству, галузях і окремих видах продукції в процентах за формулою:

            T
Тп = ——— x 100.
             B

Продуктивність праці — найважливіший якісний показник, який характеризує рівень організації виробництва і праці, розвитку економіки, характеризується здатністю конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ чи виконувати певний обсяг робіт. Для вимірювання рівня продуктивності праці використовують прямі й непрямі показники.

Прямі показники продуктивності праці характеризуються відношенням вартості валової продукції у порівняльних цінах чи валового доходу до загального обсягу прямих затрат праці чи до середньорічної чисельності працівників, а також відношенням валової продукції в натуральних показниках до прямих затрат на її виробництво.

Для визначення продуктивності праці використовують формули:

            Σ Нп . К і                     Σ Нп . К і
Пп = —————— ;    Пп = —————
                Σ t                                  Σ T

де Кі — коефіцієнт перерахунку окремих видів продукції в умовний показник;
     Нп — натуральні види продукції, ц;
     t, Т — фактичні затрати праці, люд.-дні, люд.-год.

Трудові ресурси сільського господарства — це працездатне населення, яке проживає в селі і працює в сільськогосподарському виробництві. В радгоспах — це особи, які уклали з ним трудові угоди, зараховані до складу робітників цих підприємств і працюють в їх галузях. У колгоспах — це працездатні колгоспники, підлітки, працюючі особи пенсійного віку, які проживають на території колгоспу.

Календарний фонд робочого часу (Ткф). У радгоспі — добуток максимально можливої кількості робочих днів (Трд) за рік (290 при шести- і 240 при п'ятиденному робочому тижні) і середньорічної чисельності робітників радгоспу (Рс), який визначають за формулою:

Ткф = Σ Трд х Рс.

У колгоспах — сума добутків: максимально можливих днів за рік для працездатних колгоспників (290) на середньорічну їх чисельність, яка повинна брати участь у громадському господарстві, можливих робочих днів за рік (50) на чисельність підлітків; відпрацьованих днів іншими категоріями колгоспників.

Коефіцієнт використання трудових ресурсів (Квтр) — відношення відпрацьованих всіма працівниками господарства людино-днів (Σ Твд) до календарного фонду робочого часу у людино-днях (Σ Ткф):

                 Σ Т вд
Квтр = —————  .
                 Σ Ткф

Продуктивність праці може бути виражена показником трудомісткості (t), як відношення прямих затрат праці до одиниці виробленої продукції:

       Т
t = ——  .
        q

Непрямі показники продуктивності праці характеризуються: обсягом робіт, виконаних за одиницю часу (люд.-год., люд.-день); навантаженням посівних площ чи голів худоби на одного працівника; затратами праці на 1 га посіву, одну голову худоби; виконанням норм виробітку.

Динаміку рівня продуктивності праці (Іп) визначають відношенням рівня продуктивності праці звітного (Пп1) і базисного (Пп0) періодів:

        Пп1
Іп = ——  .
        Пп0

Оцінку рівня продуктивності праці (Рпп) в процентах визначають зіставленням нормативних затрат (Тн) з фактичними затратами праці (Тф):

         Тн
Рп = —— х 100 .
         Тф

Економію затрат праці (let) по господарству, галузі, окремих видах продукції визначають за формулами:

         Σ t0q1Σ t1q1
Iet = —————————  ;      Δet = Σ t0q1Σ t1q1 .
                  Σ t0q1

де let — відносна економія затрат праці;
     Σ t0q1 — умовні затрати праці, люд.-год.;
     Σ t1q1 — фактичні затрати праці, люд.-год.;
     Δ et — абсолютна економія затрат праці, люд.-год.;
     t0, t1 — затрати часу на одиницю продукції в базисному і звітному періодах;
     q1 — кількість різних видів продукції у звітному періоді, ц.

Собівартість продукції — витрати сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції та її реалізацію в грошовому виразі.

Собівартість визначають у вигляді величини витрат на всю продукцію, показника витрат на одиницю продукції чи витрат на один карбованець валової продукції в порівняльних цінах.

Собівартість продукції тваринництва складається з витрат на утримання худоби та птиці за винятком витрат на незавершене виробництво.

У плануванні, обліку витрат та визначенні собівартості продукції тваринництва застосовують групування витрат за статтями: витрати на оплату праці з відрахуванням на соціальне страхування, засоби захисту худоби, корми, роботи та послуги витрати на утримання основних засобів витрати по організації виробництва та управління, страхові платежі, інші витрати збитки від браку, падежу тварин (за обліком).

У тваринництві об'єктами визначення собівартості є всі види продукції по кожному виду худоби та птиці, рибництву, бджільництву та шовківництву.

Виробництво за рік молока, приросту, вовни визначають у центнерах, яєць в штуках, надходження приплоду в головах.

Приріст живої маси худоби та птиці за рік по групах молодняка та дорослих тварин кожного виду визначають додаванням живої маси поголів'я на кінець року та того, що вибуло протягом року, з вилученням з цієї величини живої маси поголів'я, того що було на початок року, а також того, що надійшло на вирощування та відгодівлю, і приплоду.

Собівартість приросту живої маси худоби визначають витратами на її утримання за вилученням вартості іншої продукції.

У молочному скотарстві після вилучення із загальної суми вартості іншої продукції витрати поділяють відповідно до витрат обмінної енергії: на молоко — 90 %, на приплід — 10 %.

Собівартість ягнят на момент народження визначають у каракульському вівчарстві в розмірі 15 %, романовському — 12, іншому — 10 % загальної суми витрат на утримання овець.

Грошова виручка — сукупні доходи підприємства від реалізації виробленої продукції, виконаних трудових послуг на сторону, грошові надходження від продажу засобів виробництва, страхових відшкодувань та інших надходжень.

Валовий доход (Вд) — вартість валової продукції за мінусом матеріальних витрат, тобто заново створена вартість. Визначають за формулою:

Вд = В — М  ,

де В — валова продукція;
     М — матеріальні витрати (уречевлена праця).

Чистий доход (Чд) — різниця між валовим доходом і витратами на оплату праці. Чистий доход підприємства прийнято називати прибутком.

Прибуток від реалізації (Пр) розраховують як різницю між товарною продукцією (Тп) і матеріальними витратами (М), оплатою праці (Оп) та іншими грошовими витратами (Гів) за формулою:

Пр = Тп — (М + Оп + Гів).

Рентабельність — це прибутковість чи доходність виробництва. Рівень рентабельності (Рр) — відношення прибутку (Пр) до собівартості реалізованої продукції в процентах (Сп). Вираховують його за формулою:

          Пр
Рр = —— х 100 .
          Сп

Рівень прибутку (Рп) характеризується відношенням прибутку (Пр) до середньорічної вартості основних фондів (Фос) і оборотних засобів (Фоб). Вираховують його за формулою:

                  Пр
Рп = —————— х 100 .
           Фос + Фоб

Самоокупність — корінний принцип госпрозрахунку. Робота підприємства за цим принципом означає, що витрати відшкодовуються виручкою від реалізації продукції та позареалізаційними прибутками. Вища форма самоокупності — самофінансування. Це такий метод господарювання, за якого підприємство зобов'язано за рахунок виручки від реалізації продукції та інших грошових надходжень не тільки відшкодовувати витрати, пов'язані з простим відтворенням, але й створювати фонди нагромадження в розмірах, необхідних для нарощування виробництва продукції за темпами, визначеними планом. При цьому господарство, що знаходиться на самофінансуванні, повинно забезпечувати оплату раніше одержаних кредитів банку, платежі в бюджет, фінансування планових обсягів капітальних вкладень, витрати на формування основного стада, приріст нормативу власних оборотних засобів, формувати фонди економічного стимулювання і проводити відрахування в резервні фонди.

Виробничі фонди — сукупність засобів і предметів праці. Основні виробничі фонди — це засоби, які багаторазово беруть участь у процесі виробництва, зберігають свою натуральну форму і вартість переносять на новостворюваний продукт поступово, частинами за ступенем зношення. До основних виробничих фондів відносять тільки засоби праці, створені людиною.

Оборотні фонди — це засоби виробництва, які беруть участь лише в одному циклі виробництва, втрачають свою натуральну форму, а свою вартість повністю переносять на новостворений продукт. Сюди ж відносять деякі засоби праці вартістю до 100 крб.

Основні виробничі фонди ділять на основні фонди сільськогосподарського й несільськогосподарського призначення. Основні виробничі фонди сільськогосподарського призначення включають: будівлі, споруди й передавальні пристрої, силові машини й обладнання, робочі машини і обладнання, вимірювальні прилади й інструменти, транспортні засоби, виробничий і господарський інвентар, продуктивну і робочу худобу, багаторічні насадження та інші основні фонди.

Основні виробничі фонди несільськогосподарського призначення — це засоби виробництва підсобних промислових підприємств, будівництва, підприємств громадського харчування і торгівлі.

Оборотні фонди — це виробничі запаси (насіння й посадковий матеріал, фураж і підстилка, нафтопродукти, запасні частини, мінеральні добрива, медикаменти, отрутохімікати та ін.); незавершене виробництво (витрати на роботи, виконані під урожай наступного року та ін.), молодняк і доросла худоба на відгодівлі.

Основні невиробничі фонди — це основні фонди житлово-комунального господарства і побутового обслуговування, ревіти, охорони здоров'я, культури й мистецтва.

Основні фонди формують за рахунок відрахування від прибутку, амортизації, виручки від продажу основних фондів і худоби основного стада, вартості худоби основного стада, переведеної на відгодівлю і забитої на м'ясо, страхових платежів по основних фондах; довгострокових кредитів держави.

Оборотні фонди формують за рахунок відрахувань від прибутку і короткострокових кредитів держави.

Фондозабезпеченість чи фондооснащеність — відношення вартості виробничих фондів до площі сільськогосподарських угідь в карбованцях.

Фондоозброєність праці — відношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до середньорічної кількості працівників, які беруть участь у виробництві.

Фондовіддача, віддача виробничих фондів (Фо) — відношення вартості валової продукції (ВП), валового чи чистого доходу до вартості виробничих фондів (Фос), визначається за формулою:

          ВП
Фо = —— .
          Фос

Фондоємкість продукції (Фє) — розмір основних фондів з розрахунку на 1 крб. валової продукції, крб.

            1       Фос
Фє = —— = —— .
          Фо       ВП

Строк окупності основних виробничих фондів (Вфок) визначають за формулою:

             Фос
Вфок = —— .
              ВП

де П — прибуток, крб.

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів (Коб) — відношення обсягу реалізованої продукції і наданих послуг (Пр) в карбованцях до середніх залишків оборотних засобів (Зоб) в карбованцях:

              Пр
Коб = ——— .
             Зоб

Середню тривалість одного обороту (Тро) вираховують за формулою:

             365
Тро = ——— .
             Коб

де 365 — тривалість періоду, за який визначають ефективність використання оборотних засобів, днів.

Ефективність виробництва — результативність, яку визначають відношенням результатів до відповідної кількості використаних ресурсів, витрат.

Вибір показників для оцінки економічної ефективності зоотехнічних заходів проводять з урахуванням їх особливостей і суті.

Окупність затрат (Оз) характеризує ефективність виробничих затрат, їх відновлення, визначають її за формулою:

            В
Оз = —— х 100 .
          Сп

де В — вартість валової продукції, крб.;
     Сп — повна собівартість продукції, крб.

Окупність капітальних вкладень (Ток) характеризує відшкодування витрат на капітальні вкладення за рахунок приросту прибутку чи економії від зниження собівартості продукції і визначається за формулою:

             К2 — К1                  К2 — К1
Ток = ————— . Ток = —————  ,
            С1 — С2                  П2 — П1

де К2 — К1 — капітальні вкладення в новому (К2) і базовому (К1) періодах;
     С1 — С2 — зниження собівартості одиниці продукції у новому варіанті;
     П2 — П1 — приріст прибутку на одиницю продукції у новому варіанті.

Наведені затрати (Нз) характеризують ефективність нової техніки, технологій, способів організації праці, виробництва. Визначають за формулою

Нз = С + Е . К  ,

де С — собівартість порівнянного обсягу чи одиниці продукції (робіт), крб.;
      Е — нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;
      К — питомі капітальні вкладення, крб.

Інтенсифікація тваринництва — форма розширеного відтворення, коли приріст продукції грунтується на концентрації засобів виробництва (а іноді й живої праці), якісному вдосконаленні виробництва, впровадженні досягнень науки і техніки.

Рівень інтенсифікації в тваринництві характеризується прямими й непрямими показниками.

Прямі показники — вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення у тваринництві, затрати праці, виробничі витрати, сукупні витрати з розрахунку на одну умовну (перевідну) голову худоби, на одну середньорічну голову, на одиницю виробничої потужності (скотомісце, птахомісце). Непрямі — щільність поголів'я тварин на 100 га земельних угідь, структура тваринництва, структура стада, витрати кормів на одну голову, кількість кормової площі на умовну голову та ін.

Ефективність інтенсифікації тваринництва — вихід валової і товарної продукції, валового і чистого доходу на 1 га сільськогосподарських угідь, на середньорічну умовну голову худоби, на 1 крб. основних виробничих фондів тваринництва, на 1 крб. виробничих витрат, на 1 люд.-год. затрат живої праці, на 1 крб. сукупних витрат, рівень рентабельності.


Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Економічні показники виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств

Наступна сторінка      - Ефективність використання виробничого потенціалу. Науково-технічний прогрес

Попередня сторінка    - Моделювання виробничих процесів

Повернутися до початку сторінки Економічні показники виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 
Индекс цитирования.